Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
Коментар до рішення ( sp02/094-1 ) (sp02/094-1)
.
ХХ.ХХ.2001 року до Арбітражного суду міста Києва надійшла позовна
заява від Закритого акціонерного товариства авіакомпанії "ХХХ", до
двох відповідачів, а саме до товариства з обмеженою
відповідальністю "УУУ" та відкритого акціонерного товариства
"ААА". Ціна позову складала 1019 891,69 гривень.
Викладалися наступні обставини справи:
ХХ.ХХ.2000р. ЗАТ авіакомпанією "ХХХ" і ТОВ "УУУ" було укладено
угоду про продаж авіаперевезень № 2, за якою Позивач надавав, а
Відповідач набував певну кількість авіаквитків у рахунок блоку
місць під повну фінансову відповідальність для перевезень
пасажирів туристичних груп.
До угоди були підписані два додатки (№№ 1, 2), якими узгоджувалися
розклад рейсів, кількість авіаквитків, що повинні були надаватись
Відповідачу, та інші умови, щодо вищезгаданої угоди.
Згідно з п. 6.13. зазначеної угоди Відповідач був зобов'язаний у
випадку відмови від виконання будь-якого рейсу програми сплатити
Позивачу 7 245 доларів США за кожний нездійснений рейс не пізніше
ЗО днів з дати кожного скасованого рейсу.
Всупереч п. 5.7, угоди Відповідачем не було проведено оплату та
скасовано 26 рейсів, що були заплановані до виконання згідно з
додатками №1,2 до угоди про продаж авіаперевезень.
Згідно з пунктом 613. угоди, нездійснення оплати за рейс,
вважається відмовою від рейсу. У зв'язку з цим та через скасування
Відповідачем рейсів Позивач направляв відповідні претензії, у яких
оросив згідно з п. 6.13. Угоди перерахувати 7 245 доларів США у
національній валюті України за кожний скасований рейс на рахунок
авіакомпанії. Відповідь від Відповідача одержана не була.
Позивач наголошував увагу суду на. тому, що ТОВ "УУУ" відповідно
до Договору страхування фінансового (комерційного) ризику від
ХХ.ХХ.2000 № 1 (надалі -Договір) застрахувало у ВАТ "ААА" ризик
невиконання своїх зобов'язань за Угодою, тому перелічені вище
претензії були направлені також на ім`я ВАТ "ААА", яке являється
правонаступником ВАТ "ААА". Крім того, як зазначав позивач,
претензії містили прохання визнати факт настання страхового
випадку і вирішити з ТОВ "УУУ" питання про порядок сплати
компенсації авіакомпанії "ХХХ".
На претензії Позивала Співвідповідач дав відповідь про
неможливість визнання фактів настання страхових випадків через
несплату страхової премії Відповідачем.
З цією позицією авіакомпанія погодитися не могла, оскільки згідно
з п. 3.2 договору № 1 про страхування фінансового (комерційного)
ризику від ХХ.ХХ.2000 р. між ВАТ "ААА" та ТОВ "УУУ" "страховими
випадками визнавалися події, які передбачені п. 3.1 і сталися в
період дії Договору страхування." Згідно з п. 5.2. зазначеного
Договору "договір набирає чинності з моменту підписання", п. 5.3.
у редакції Адендуму № 2 від ХХ.ХХ.2000р. до Договору передбачало
початок страхового захисту з 00 годин дати наступної за датою
підписання Договору. Наявність страхового захисту за зазначеним,
договором підтверджена і листом Співвідповідача від ХХ.ХХ.2000р. №
4.
Крім того, п. 7.2. Договору передбачав можливість припинення
Договору лише після повного врегулювання взаєморозрахунків між
Страхувальником (відповідачем) та Контрагентом (позивачем) та за
умови письмової згоди Контрагента на таке припинення.
Таким чином, позицію Співвідповідача, яка грунтувалася на
призупиненні страхового захисту у зв'язку з несплатою страхової
премії, позивач вважав необгрунтованою та такою, що суперечить
Договору.
Виходячи з вищенаведеного, Відповідачем було скасовано 26 рейсів,
у зв'язку з чим він був повинен на підставі її. 6.13. Угоди
сплатити Позивачу за кожний скасований рейс 7 245 доларів США у
національній валюті на день оплати. Звідси, наводилася сума,
належна до сплати Позивачу, яка складала 1 019 891, 69 гривень.
Виходячи з наведеного вище, та посилаючись на ст.ст 161, 162 ЦК
України ( 1540-06 ) (1540-06)
, п.6.13 угоди від ХХ.ХХ.2000р. № 2, п.п. 7.3.,
7.5. договору № 1 про страхування фінансового (комерційного)
ризику від 02.10.2000р., п. 3 ст. 19 Закону України "Про
страхування" ( 85/96-ВР ) (85/96-ВР)
, Позивач просив суд стягнути з належного
відповідача на користь ЗАТ авіакомпанії "ХХХ" 1 019891, 69
гривень;
Від товариства з обмеженою відповідальністю туристичної агенції
"УУУ" надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач викладав
власне бачення конфлікту, що виник.
ХХ вересня 2000 року ТОВ "УУУ" підписало з ЗАТ авіакомпанія "ХХХ"
Угоду про продаж авіаперевезень № 2, за якою відповідач мав
придбати певну кількість авіаквитків в рахунок блоку місць для
перевезення пасажирів туристичних груп за маршрутами Київ -
Хургада (Єгипет) -Київ, та Київ - Шарм-ЕльШейх (Єгипет) - Київ.
На момент підписання вищезгаданої Угоди авіаперевезення за цими
маршрутами здійснювала тільки ЗАТ авіакомпанія "ХХХ". Виконання
зобов'язань для ТОВ "УУУ" за Угодою ,а маршрутом Київ-Хургада
(Єгипет)-Київ було реальним, беручи до уваги той факт, що
перевезення за цим маршрутом здійснювалися протягом останніх трьох
років та користувалися значним попитом на туристичному ринку
України.
Рейс Київ - Шарм-Ель-Шейх (Єгипет) - Київ був зовсім новий,
туристичні витрати за цим маршрутом були значно більшими ніж за
маршрутом на Хургаду, тому фактично він був додатковий до маршруту
на Хургаду. Так би мовити, для вивчення попиту. Ці обставини були
визначними при підписанні угоди.
В рамках угоди ТОВ "УУУ" виконало 7 рейсів за маршрутом Київ -
Хургарда - Київ в період з ХХ жовтня по ХХ листопада. Рейси на
Шарм-Ель-Шейх не виконувалися, так як комерційна загрузка була
забезпечена завдяки відсутності попиту на цей напрямок з боку
туристів.
З ХХ жовтня 2000 року ситуація на ринку авіаперевезень в напрямку
УкраїнаЄгипет змінилась таким чином, що окрім двох щотижневих
регулярних рейсів до Каїра, ще дві українські авіакомпанії, почали
здійснювати щотижневі чартерні рейси за маршрутом Київ - Хургада -
Київ, що призвело до перенасичення ринку авіаперевезень на данному
напрямку і як результат - перевищення пропозиції над попитом.
З метою утримання своїх авіарейсів на конкурентоспроможному
ціновому рівні, інші авіакомпанії надали значно вигідніші умови
для своїх замовників, ніж це було у ЗАТ авіакомпанія "ХХХ" по
відношенню до ТОВ "УУУ". Це призвело спочатку до зменшення
комерційної загрузки рейсів ЗАТ авіакомпанія "ХХХ" (читай ТОВ
"УУУ") в напрямку на Хургаду, а потім - до повної відмови
пасажирів від рейсів ЗАТ авіакомпанія "ХХХ" на Хургаду. В той же
час, авіаквитки в напрямку на Хургаду на рейси інших
авіаперевізників, більш привабливі для пасажирів за ціною, мали
попит та реалізовувались у повному обсязі.
При цьому рейси на Шарм-Ель-Шейх також не виконувалися за їх
незначною комерційною загрузкою.
Не дивлячись на те, що згідно з п. 10.3. Угоди сторони домовлялись
про спільну узгоджувальну політику, щодо можливих шляхів зменшення
ціни на перевезення, з боку ЗАТ авіакомпанія "ХХХ" не надійшло
жодної конструктивної пропозиції щодо цього питання.
Як зазначав відповідач у відповіді на позовну заяву, ТОВ "УУУ"
неодноразово зверталося до ЗАТ авіакомпанія "ХХХ" з проханням
вирішити цю проблему, або припинити дію угоди взагалі. ЗАТ
авіакомпанія "ХХХ" не здійснила жодної спроби щодо пошуку
взаємовигідного компромісного рішення. Навпаки, позиція ЗАТ
авіакомпанія "ХХХ" була безумовна: за все в односторонньому
порядку несе відповідальність ТОВ "УУУ", при цьому не прийматися
до уваги об'єктивні обставини, яки склалися на ринку
авіаперевезень.
Таким чином, ТОВ "УУУ" було поставлено в зазделегідь невигідні
умови, коли виконання зобов'язань за угодою стало неможливим у
зв'язку з обставинам, які були поза сферою контролю відповідача,
та небажанням ЗАТ авіакомпанія "ХХХ" здійснити певні дії зі свого
боку для підвищення конкурентоспроможності ціни своїх рейсів,
відносно інших авіаперевізників. Бездіяльна позиція була вигідною
для ЗАТ авіакомпанія "ХХХ", гак як в будь-якому випадку, вона за
Угодою мала отримати компенсацію за невиконання рейсів, незалежно
від обставин невиконання.
Крім того, з 30 грудня 2000 р. ЗАТ авіакомпанія "ХХХ" фактично
вийшла із Угоди відновивши авіарейси за маршрутом на Хургаду,
надавши іншій компанії право здійснювати ці авіаперевезення без
додаткових обтяжуючих рейсів на Шарм-ЕльШейх, тоді як згідно п.
10.2. Угоди це повинно було робитеся за погодженням з ТОВ "УУУ".
Такої згоди відповідач не давав.
Таким чином відповідач відхиляв усі обвинувачення в тому, що
виконання авіаперевезень за Угодою стало неможливим та зазначало,
що ними було здійснено всі можливі кроки для вирішення наведеного
конфлікту на компромісній основі. Все це не призвело ні до чого.
Навпаки, на думку відповідача, дії ЗАТ авіакомпанія "ХХХ" можна
розцінювати як навмисні та направлені на нанесення їм матеріальних
збитків.
Відкритим акціонерним товариством "ААА", тобто співвідповідачем по
даній справі, також було надано відзив на позовну заяву.
На погляд співвідповідача, позовні вимоги до Співвідповідача, щодо
оплати страхового відшкодування, являлися необгрунтованими та
незаконними з наступних підстав:
1. Страхове відшкодування не може бути виплачемо внаслідок
відсутності настання страхового випадку, передбаченого Договором
страхування.
Стаття 5 Закону України № 85/96-ВР "Про страхування" ( 85/96-ВР ) (85/96-ВР)
вказує, що "конкретні умови страхування визначаються при укладенні
договору страхування". Співвідповідачем та Відповідачем при
укладенні Договору № 1 визначили конкретні умови страхування, а
саме виділили два строки, які відрізняються один від одного: строк
страхового захисту та строк дії Договору № 1.
Момент вступу Договору № 1 у силу був визначений Сторонами як
момент підписання договору (п.5.2.) У Додаткової угоді № 2 від
ХХ.ХХ.2000р. Сторони змінили даний пункт та визначили дату вступу
Договору № 1 у силу як наступну дату за датою підписання договору,
Моментом початку строку дії страхового захисту Сторони зазначили
дату зарахування страхової премії на розрахунковий рахунок
Співвідповідача (п.5.3.)
Таким чином, момент вступу Договору № 1 у силу відрізнявся від
моменту початку дії страхового захисту.
У Додатковій угоді № 2 від ХХ.ХХ.2000 р. Сторонами було змінено
дату початку страхового захисту і встановили, що таким моментом є
та ж подія, що і для вступу Договору № 1 у силу, тобто наступна
дата за датою підписання договору. Сторони встановили, що у
випадку несплати до ХХ листопада 2000р. Відповідачем частини
страхової премії, дія страхового захисту призупиняться (п.
5.4.1.).
Відповідачем не було здійснено оплати частини страхової премії у
зазначений строк, таким чином, строк дії страхового захисту було
призупинено, але дія строку Договору № 1 продовжувалася.
Наявність домовленості Сторін про відділення строку дії Договору №
1 від строку дії страхового захисту відповідає положенню ст. 15
Закону ( 85/96-ВР ) (85/96-ВР)
. Таким чином, договір поширюється на страхові
випадки, що відбулися після його вступу в силу, якщо договором не
передбачений інший більш пізній момент, після настання якого,
події будуть вважатися страховими. У випадку співвідповідача,
Сторонами було визначено строк початку дії Договору № 1, однак
момент дії страхового захисту було визначено іншою подією -
сплатою частими страхової премії.
Положення про розподіл строку страхового захисту та строку дії
Договору № 1 підтверджується і п. 5.2 "Правил страхового захисту
фінансових ризиків" Співвідповідача: "Страхування починається з 00
годин бати початку (але не раніше 00 годин дня наступного за днем
зачислення страхового платежу на рахунок Страховика) і
закінчується в 00 годин дати закінчення дії договору
страхування... ".
Відділення моменту вступу в дію Договору № 1 від строку початку
страхового захисту дозволяло вести мову і про різний момент
закінчення цих двох термінів.
У зв'язку з несплатою частини страхової премії, дія страхового
захисту була призупинена.
Стаття 27 Закону ( 85/96-ВР ) (85/96-ВР)
передбачає таку можливість, а саме,
дія договору зупиняється у разі несплати страхових платежів у
передбачені договором строки, якщо інше не передбачено умовами
договору.
У випадку ВАТ "ААА" умовами Договору № 1 (и.5.4 Додаткової угоди №
2 передбачено інше, а саме дія страхового захисту призупиняться.
Це означає лише призупинення дії страхового захисту, але не дії
Договору № 1 у цілому.
У позовній заяві № 1 від ХХ.ХХ.2001р. на думку співвідповідача
Позивач намагався об'єднати терміни, сірок дії страхового захисту
та строк дії договору, але згідно умов Договору № 1 ці поняття
були відокремлені.
Відповідно помилковим також являлося звернення Позивача до старої
редакції п. 3.1 Договору № 1 : " ...страховими подіями визнаються
події, які передбачені п.3.1. і сталися в період дії Договору
страхування ".
У Додатковій угоді № 3 від ХХ.ХХ.2000р. Сторонами було викладено
цей пункт у наступній редакції; "страховими випадками визнаються
події, які передбачені п. 3.1 і сталися в період дії страхового
захисту за цим Договором". У цій угоді було зафіксовано термін
"строк страхового захисту", котрий не є тотожним терміну "строк
дії Договору".
2. Арбітражним судом м. Києва вже було розглянуто спір між тими
самими сторонами та з правовідносин які виникли з тих самих
Договорів.
Арбітражний суд м. Києва ХХ.ХХ.2001 року постановив Рішення по
справі № 0/00- 01 за позовом ЗАТ авіакомпанії "ХХХ" до ТОВ "УУУ"
та ВАТ "ААА" про стягнення 393 620,85 грн. згідно з Угодою про
продаж авіаперевезень № 2 від ХХ.ХХ.2001р. та Договору страхування
фінансового (комерційного) ризику № 1 від ХХ.ХХ.2000р.
Відповідач звертався до суду з позовом від ХХ.ХХ.01. № 0-0/000 з
позовними вимогами, щодо стягнення на свою користь з Відповідача
та Співвідповідача витрат пов'язаних з організацією та плануванням
рейсів, як це передбачено п. 6.13. Угоди № 2 у розмірі 393 620,85
гривень, та понесених Позивачем у результаті відмови Відповідача
від замовлених за Угодою № 2 (Додаток № І та Додаток № 2) рейсів.
Позивач у відзиві від ХХ.ХХ.01. № 1 обґрунтовував свої позовні
вимоги до Співвідповідача, щодо стягнення вищезазначених сум, тим
що Співвідповідач повинен відшкодувати понесені Позивачем збитки в
силу Договору № 1, згідно якого Співвідповідач здійснює
страхування невиконання Відповідачем умов Угоди № 2 на користь
Позивача.
Але Арбітражний суд м. Києва, дослідивши матеріали справи №
9/54-01, постановив Рішення 10.05.01. яким відмовив Позивачеві у
задоволенні позовних вимог щодо стягнення зі Співвідповідача сум у
розмірі понесених Позивачем витрат з організації та планування
рейсів, від яких відмовився Відповідач, та поклав обов'язок по
відшкодуванню цих витрат на Відповідача, оскільки порушення
Відповідачем умов Угоди №2, щодо здійснення оплати рейсів та
скасування рейсів виникли в період призупинення дії страхового
захисту за Договором № 1 і Додатковими угодами до нього, гак як
відповідно до п. 5.4. Договору № 1 (в редакції від ХХ.ХХ.00 -
Адендум № 2) у випадку несплати Відповідачем до встановленої дати
частини страхової премії, дія страхового захисту призупиняється,
що й мало місце.
Тобто Арбітражний суд м. Києва Рішенням від ХХ.ХХ.01. по справі №
0/00-01 встановив факт відсутності правових підстав для
задоволення позовних вимог Позивача за рахунок Співвідповідача.
Враховуючи вищенаведене, а також відповідно до ч. 2 ст. 35
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, яка
встановлює, що: "Факти, встановлені рішенням господарського суду
під час розгляду одній справи, не доводяться знову при вирішенні
інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони", ставало
очевидним, що факт відсутності правових підстав для задоволення
позовних вимог за рахунок Співвідповідача, встановлений Рішенням
Арбітражного суду м. Києва від ХХ.ХХ.01. по справі № 0/00-01, є
преюдиціальним (тобто таким що не погребує доведення) фактом по
відношенню до справи №0/000.
На підставах усього вищевикладеного, та посилаючись на ст.ст.
21-24, ч. 2 ст. 35, ст. 59 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та ст.ст. 5, 1,
9, 15, 7, 27 Закону України № 85/96-ВР " Про страхування "
( 85/96-ВР ) (85/96-ВР)
, повивач просить суд відмовити ЗАТ авіакомпанія "ХХХ"
в задоволенні позовної заяви № 0/000 від ХХ.ХХ.2001р. про
стягнення 1 019 891,69 грн. з ВАТ "ААА".
Також, ВАТ "ААА" було надане відповідне клопотання з проханням
виключити ВАТ "ААА" зі складу відповідачів по справі № 0/000.
В свою чергу, позивач надав клопотання про збільшення позовних
вимог, зазначаючи, про те. що відповідач рядом листів, направлених
на адресу ЗАТ авіакомпанії "ХХХ", всупереч закону і умовам Угоди №
2 скасував 16 рейсів, призначених до виконання згідно із Додатками
№№ 1, 2.
У зв'язку з цим вік повинен на підставі п. 6.13. Угоди сплатити
Позивачу за кожний скасований рейс 7 245 доларів США у
національній валюті на день оплати.
На підставі ст.22 Арбітражного процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
та наведеного вище ЗАТ авіакомпанія "ХХХ" бажало
збільшити розмір позовних вимог на 115 920 доларів США та
наводилися відповідні розрахунки, в зв'язку з чим просили суд
стягнути з належного відповідача за рахунок належного йому майна.
Тобто, загальна сума позовних вимог вже становила - 1 637 977,13
гривень.
ХХ.ХХ.2001 року відбулося судове засідання на якому суд
розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників
сторін, встановив наступне:
Між позивачем і відповідачем була укладена Угода № 2 від
ХХ.ХХ.2000 р. про продаж авіаперевезень, за якою позивач надав, а
відповідач набув певну кількість авіаквитків у рахунок блоку місць
під повну матеріальну відповідальність для перевезення пасажирів
туристичних груп (1.1 Угоди).
Відповідно до п. 2.1 Угоди сторонами були підписані Додатки № 1 і
№ 2, за якими були узгоджено розклад рейсів, кількість
авіаквитків, що будуть надаватись відповідачу по маршрутам Київ -
Хургада - Київ і Київ - Шарм Ель Шейх - Київ, а також інші умови.
В порушення п. 5.7 Угоди відповідач не здійсняв оплату та скасував
42 рейса, запланованих до виконання згідно з Додатками № 1 та№ 2.
Пунктом 6.13 Угоди встановлювалось, що нездійснення оплати рейсу
вважається відмовою від рейсу, при цьому ТОВ "УУУ" зобов'язане
сплатити позивачу 7 245 доларів. США в національній валюті України
за кожний скасований рейс не пізніше 10 днів з дати кожного
скасованого рейсу.
Згідно розрахунку позивача, який не оспорював відповідач -
заборгованість останнього надень розгляду справи у законній сумі
складає і 637 977 грн. 13 коп.
Заявлені позивачем претензії відповідач залишив без відповідей та
задоволення.
Крім того, між відповідачем та співвідповідачем був підписаний
Договір страхування фінансового (комерційного) ризику № 1 від
ХХ.ХХ.2000 р., за яким співвідповідачем було здійснено страхування
невиконання умов Угоди № 2 від ХХ.ХХ.2000 р, і Додатків до неї (п.
1,1) та на користь позивача (п.1.3).
Об'єктом страхування були визначені майнові інтереси відповідача,
що пов'язані з неможливістю виконання останнім зобов'язань перед
позивачем в частині несплати своєї квоти місць, згідне п.л. 5, 7,
58 Угоди (п. 1.2).
Моментом початку строку дії страхового захисту відповідач і
співвідповідач визначили при цьому дату зарахування страхової
премії відповідачем.
Також, сторонами за Договори страхування встановлювалося, що у
випадку несплати відповідачем до ХХ.ХХ.2000 із частини страхової
премії, дія страхового захист) призупинялася (п. 5.4 Додаткової
угоди № 2 від 01.1 і .2000 р.).
Фактично відповідачем не було виконано згадану вимогу і ним не
було сплачено частин) страхової премії у зазначений строк, а тому
дія страхового захисту була призупинена, хоча дія самого Договору
страхування - продовжена.
Відповідно до Додаткової Угоди № 3 від ХХ.ХХ.2000 р. сторони за
Договором, визначили, що "страховими випадками визнаються події,
які передбачені п. 3.1 і стались в період дії страхового захисту
за цим Договором".
Порушення відповідачем умов Угоди № 2 від ХХ.ХХ.2000 р. щодо
нездійснення оплати рейсів та скасування рейсів виникли саме в
період призупинення дії страхового захисту за Договором і
Додатковими угодами до нього.
Суд також вважав за потрібне зазначити, що усі вищевикладені
обставини вже були предметом розгляду при прийнятті рішення
Господарським (на той час Арбітражним) судом м, Києва від
ХХ.ХХ.2001 р. по справі № 0/00-01.
Згідно вимог ст. 115 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
(який діяв на час
винесення рішення) рішення арбітражного суду набирає законної сили
майно після його прийняття.
Доказів скасування у встановленому порядку рішення Господарського
(Арбітражного) суду м. Києва, від ХХ.ХХ.2001 р. по справі №
0/00-01 суду представлено не було.
Враховуючи вищенаведене, а також відповідно до ч, 2 ст. 35
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
факти,
встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї
справи, не доводиться знову при вирішенні інших спорів, в яких
беруть участь ті самі сторони.
За таких обставин, суд вважав, що позов підлягає задоволенню за
рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "УУУ", з
віднесенням на останнього судових витрат.
Відповідно, керуючись ст. ст. 35, 44, 49, 82-85 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, судом було винесено наступне рішення:
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УУУ" 1 637 977
грн. 13 коп. боргу.
В позові до Відкритого акціонерного товариства "ААА" відмовити.