Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
Коментар до рішення.
До господарського суду міста Киева надійшла позовна заява про
відновлення становища яке існувало до порушення права, і
припинення дій, які порушують право, від товариства з обмеженою
відповідальністю Господарський суд "Фірма "ХХХ" до Спільного
підприємства "УУУ".
В позовній заяві наводилися наступні аргументи позивача:
ХХ грудня 1996 року між позивачем та відповідачем було укладено
договір № 1 на послуги мобільного телефонного зв'язку, відповідно
до якого позивачу відповідачем були надані номери мобільних
телефонів: 222-22-22 та 222-22-23.
ХХ серпня 2000 року між позивачем та відповідачем було укладено
договір № 8 про надання послуг мобільного зв'язку, відповідно до
якого позивачу відповідачем було надано номер мобільного телефону:
333-33-33.
Відповідно до умов вищенаведених договорів позивач своєчасно
сплачував рахунки за послуги надані відповідачем, авансові внески
та щомісячну абонентську платню по всіх телефонах, що були
зареєстровані на особистому рахунку позивача.
ХХ лютого 2001 р. в особі Генерального директора ТОВ "Фірма "ХХХ"
С. звернулась до відповідача з заявою про тимчасове обмеження
використання послуг стільникового радіотелефонного зв'язку і
тимчасове закриття стільникового радіотелефонного зв'язку за
номерами: 222-22-22; 222-22-23: 333-33-33. Можливість надання
відповідачем даної послуги передбачена Пунктом 6.4. та Розділом
VIII Правил користування мережею стільникового зв'язку Компанії (в
подальшому - Правила), затверджених Генеральним директором СП
"УУУ" М. Дані Правила являються невід'ємною частиною вищенаведених
договорів та регулюють взаємовідносини між СП "УУУ" та Абонентом,
права та обов'язки сторін; порядок укладання та припинення
Договору, умови розрахунків, відповідальність сторін (п.п. 1.1,
1.2 Правил).
В цей же день - ХХ.ХХ.2001р., представником відповідача був
заповнений бланк заяви на реєстрацію мобільного телефону, де у
графі "Предмет заяви" було вказано:
- "відмова від послуг".
З ХХ лютого 2001 р. відповідачем, по незрозумілим для позивача
причинам, були припиненні дії Договорів про надання послуг
мобільною зв'язку за вищенаведеними номерами. Хоча, відповідно до
Пункту .9.1. Правил, дія Договору про надання послуг стільникового
зв'язку повинна припинятися лише у випадках:
- за письмовою заявою Абонента;
- у разі порушень Правил і несвоєчасного погашення заборгованості.
Заява на припинення дії Договорів позивачем на адресу відповідача
не надавалась, а у заяві від ХХ лютого 2001р. в особі Генерального
директора ТОВ "Фірма "ХХХ" С. не попереджувала і не вимагала
розірвати Договори про надання послуг мобільного зв'язку за
вказаними вище номерами.
Крім цього, згідно з абзацом шостим пункту 2.3 Договору № 1 на
послуги мобільного телефонного зв'язку від ХХ.ХХ.1996 р. та
абзацом п'ятим пункту 2.3. Договору про надання послуг мобільного
зв'язку № 8 від ХХ.ХХ.2000р.:
- "Абонент має право розірвати цей договір, письмово попередивши
про це СП "УУУ" за 5 (п'ять) днів до припинення користування
послугами. У цьому випадку кінцевий розрахунок здійснюється після
закінчення розрахункового періоду".
У зв'язку з тим, що позивач завжди належним чином виконував
зобов'язання за договорами укладеними з відповідачем, дотримувався
Правил і своєчасно оплачував рахунки за надані з боку відповідача
послуги, позивач вважав, що підстави, за яких були розірвані
вищенаведені Договори по номерах 222-22-22 та 222-22-23,
333-33-33, відсутні.
Крім того, відповідно до статті 161 Цивільного кодексу України
( 1540-06 ) (1540-06)
зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в
установлений строк відповідно до договору. А згідно зі статтею 162
ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
передбачено, що одностороння відмова від
виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не
допускається.
Відповідачеві ХХ лютого 2001 року була направлена позивачем
претензія № 1 від ХХ лютого 2001р. з вимогою поновити дію
Договорів про надання послуг мобільного зв'язку за номерами:
222-22-22; 222-22-23; 333-33-33. Відповідачем претензійні вимоги
не було задоволено і повідомлено, що він відхилив претензію, так
як вважав, що його дії відповідали чинному законодавству.
Таким чином, на думку позивача, відповідачем було безпідставно
розірвано з позивачем Договори про надання послуг мобільного
зв'язку та безпідставно відмовлено у подальшому користуванні
послугами стільникового радіотелефонного зв'язку за номерами:
222-22-22; 222-22-23; 333-33-33.
Враховуючи вищенаведене та відповідно до ст.ст. 1, 5, 12, І3 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ст. ст. 6, 161. 162 Цивільного кодексу
України ( 1540-06 ) (1540-06)
, позивач просив суд:
Зобов'язати Спільне підприємство "УУУ" відновити становище, яке
існувало до порушення права Товариства з обмеженою
відповідальністю "Фірма "ХХХ", а саме, часу складання заяви від ХХ
лютого 2001 року, і припинити дії, які порушують право ТОВ "Фірма
"ХХХ" на користування послугами стільникового радіотелефонного
зв'язку за номерами: 222-22-22; 222-22-23; 333-33-33; та повернути
їх ТОВ "Фірма "ХХХ" для подальшого користування ними.
Пізніше від відповідача до господарського суду міста Києва
надійшов відзив на позовну заяву Товариства з обмеженою
відповідальністю "ХХХ" про спонукання до виконання дії.
Відповідач вважав заявлені вимоги безпідставними і наводив
наступні аргументи:
У позовній заяві Позивач стверджував, що він звернувся до
Відповідача із заявою про тимчасове обмеження використання послуг
і тимчасове закриття зв'язку. Між тим, у заяві від ХХ лютого
2001р. йдеться не про тимчасове закриття зв'язку, а про повну
відмову від послуг.
Отже, надавши заяву про відмову від послуг, Позивач прийшов до
Відповідача з пропозицією припинити зобов'язання. Відповідач, зі
свого боку, прийняв пропозицію, тобто погодився на відмову
Позивача від послуг. Таким чином, договір про надання послуг
мобільного зв'язку був припинений угодою сторін, що повністю
відповідає ст. 220 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
, згідно
з якою зобов'язання припиняється угодою сторін.
На підставі вищевикладеного відповідач вважав, що позовні вимоги
задоволенню не підлягають. Також представником відповідача було
надано доповнення до відзиву на позовну заяву в які свої аргументи
проти позовної заяви відповідач доповнював наступним:
Згідно зі ст. 162 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається,
за винятком випадків, передбачених законом. Таким випадком є ст.
220 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
, яка передбачає, що
зобов'язання припиняється угодою сторін. Згідно зі ст. 41
Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
угодами, зокрема, є
договори. З цього випливало, що якщо Позивачем і Відповідачем було
укладено договір про надання послуг мобільного зв'язку, яким
передбачалася можливість одностороннього розірвання договору, така
умова і є угодою сторін про можливість одностороннього припинення
зобов'язання, що повністю відповідає чинному законодавству
України.
У випадку із Позивачем припинення зобов'язання відбулося навіть не
шляхом розірвання договору в односторонньому порядку, а шляхом
укладення про це окремої угоди. Зазначена угода була укладена в
усній формі шляхом надання заяви про відмову від послуг Позивачем
та прийняття заявленої відмови Відповідачем. Згідно зі ст.ст. 45,
46 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
укладення означеної
угоди в усній формі не тягне за собою її недійсність, а лише
позбавляє сторони права посилатися на показання свідків, проте
вони вправі посилатися на письмові докази. Саме таким письмовим
доказом, що підтверджує укладення угоди про припинення
зобов'язання, і є заява Позивача про відмову від послуг, оскільки
відмова від послуг, прийнята Відповідачем, безпосередньо
призводить до припинення зобов'язання по наданню послуг, від яких
Позивач відмовився.
На підставі викладеного а також з урахуванням раніше поданого
відзиву від ХХ.ХХ.2001р. відповідач ще раз наголошував на тому, що
позовні вимоги задоволенню не підлягають.
ХХ.ХХ.2001 р. відбулося судове засідання, на якому рішення було
винесено відповідно до ст. 77 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, після того,
як судом було розглянуто матеріали справи та заслухано пояснення
представників сторін і встановлено наступні фактичні обставини
справи:
ХХ грудня 1996 року між позивачем та відповідачем був укладений
договір № 1 на послуги мобільного телефонного зв'язку, відповідно
до якого позивачу відповідачем були надані номери мобільних
телефонів: 222-22-22 та 222-22-23.
ХХ серпня 2000 року між позивачем та відповідачем був укладений
договір № 8 про надання послуг мобільного зв'язку, відповідно до
якого позивачу відповідачем був наданий номер мобільного телефону:
331-33-33.
Відповідно до умов вищенаведених договорів позивач своєчасно
сплачував рахунки за послуги надані відповідачем, авансові внески
та щомісячну абонентську платню по всіх телефонах, що
зареєстровані на особистому рахунку позивача.
ХХ лютого 2001 р. в особі Генерального директора ТОВ "Фірма "ХХХ"
С. звернулась до відповідача з заявою про тимчасове обмеження
використання послуг стільникового радіотелефонного зв'язку і
тимчасове закриття стільникового радіотелефонного зв'язку за
номерами: 222-22-22 ; 222-22-23; 333-33-33.
Можливість надання відповідачем даної послуги була передбачена
Пунктом 6.1.4. та Розділом VIII Правил користування мережею
стільникового зв'язку СП "УУУ" (в подальшому - Правила),
затверджених Генеральним директором СП "УУУ" М. Дані Правила є
невід'ємною частиною вищенаведених договорів та регулюють
взаємовідносини між СП "УУУ" та Абонентом, права та обов'язки
сторін, порядок укладання та припинення Договору, умови
розрахунків, відповідальність сторін (п.п. 1.1, 1.2 Правил).
В цей же день - ХХ.ХХ.2001р., представником відповідача був
заповнений бланк заяви на реєстрацію мобільного телефону, де у
графі "Предмет заяви" було вказано - "відмова від послуг".
ХХ лютого 2001 р. відповідачем були припиненні дії Договорів про
надання послуг мобільного зв'язку за даними номерами. Хоча,
відповідно до Пункту 9.1. Правил, дія Договору про надання послуг
стільникового зв'язку припиняється: за письмовою заявою Абонента;
у разі порушень Правил і несвоєчасного погашення заборгованості.
Заява на припинення дії Договорів позивачем на адресу відповідача
не надавалась, а у заяві від ХХ лютого 2001р. в. особі
Генерального директора ТОВ "Фірма "УУУ" С. не попереджувала і не
вимагала розірвати Договори про надання послуг мобільного зв'язку
за вказаними вище номерами.
Крім цього, згідно з абзацом шостим пункту 2.3 Договору № 1 на
послуги мобільного телефонного зв'язку від ХХ.ХХ.1996 р. та
абзацом п'ятим пункту 2.3. Договору про надання послуг мобільного
зв'язку № 8 від ХХ.ХХ.2000р., - "Абонент має право розірвати цей
договір, письмово попередивши про це СП "УУУ" за 5 (п'ять) днів до
припинення користування послугами. У цьому випадку кінцевий
розрахунок здійснюється після закінчення розрахункового періоду".
В судовому засіданні також було встановлено, що позивач завжди
належним чином виконував зобов'язання за договорами укладеними з
відповідачем, дотримувався Правил і своєчасно оплачував рахунки за
надані з боку відповідача послуги.
Відповідно до статті 161 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений
строк відповідно до договору. А згідно зі статтею 162 Цивільного
кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
передбачено, що одностороння відмова
від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не
допускається.
Відповідачу ХХ лютого 2001 року була направлена позивачем
претензія № 1 від ХХ лютого 2001р. з вимогою поновити дію
Договорів про надання послуг мобільного зв'язку за номерами:
222-22-22; 222-22-23; 333-33-33; однак, відповідач претензійні
вимоги не задовольнив й відповів, що відхиляє претензію, так як
вважає, що його дії відповідають чинному законодавству.
У відзиві та доповненні до відзиву представник відповідача вказує
на те, що згідно зі ст. 162 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається,
за винятком випадків передбачених законом.
Відповідач вважає, що таким випадком є стаття 220 ЦК України
( 1540-06 ) (1540-06)
, яка передбачає, що зобов'язання припиняються угодою
сторін, а згідно зі статтею 41 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
угодами,
зокрема, є договори і з цього випливає, що якщо позивач і
відповідач уклали договір про надання послуг мобільного зв'язку,
якім передбачили можливість одностороннього розірвання договору,
така умова і є угодою сторін про можливість одностороннього
припинення зобов'язання, що повністю відповідає чинному
законодавству України.
Крім того, відповідач вважав, що у випадку із позивачем припинення
зобов'язання відбулося навіть не шляхом розірвання договору в
односторонньому порядку, а шляхом укладення про це окремої угоди,
і зазначена угода була укладена в усній формі шляхом надання
позивачем заяви про відмову від послуг та прийняття заявленої
відмови відповідачем.
Однак, твердження відповідача суд не приймав в зв'язку з тим, що
відповідно до ст. 153 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
договір вважається
укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках
формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах, а істотними є ті
умови договору, щодо яких за заявою однієї зі сторін повинно бути
досягнуто згоди.
Суд вважав, що між позивачем та відповідачем не було досягнуто
згоди по всіх істотних умовах, що вказані в заяві позивача від
ХХ.ХХ.2001р., яку позивач вважав угодою про розірвання договору,
так як свою незгоду з діями, що вчинив відповідач після отримання
вказаної заяви, позивач виклав у претензії № 1 від ХХ.ХХ.2001 р.
про поновлення дії договорів про надання послуг мобільного
зв'язку.
Крім того, подану позивачем заяву від ХХ.ХХ.2001р. про відмову від
послуг не можна було вважати угодою сторін про одностороннє
розірвання договору, так як згідно частини другої ст. 44 ЦК
України ( 1540-06 ) (1540-06)
письмові угоди повинні бути підписані особами,
які їх укладають, а дана заява підписана лише однією особою - в
особі Генерального директора ТОВ "Фірма "ХХХ" С., про що в
судовому засіданні не заперечував представник відповідача.
Таким чином, суд вважав, що відповідач безпідставно розірвав з
позивачем Договори про надання послуг мобільного зв'язку та
безпідставно відмовив у подальшому користуванні послугами
стільникового радіотелефонного зв'язку за номерами: 222-22-22;
222-22-23; 333-33-33.
За таких обставин позовні вимоги суд вважав обґрунтованими, і
позов підлягав задоволенню.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 43, 82-85 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, господарським судом міста Києва було вирішено.
Позов задовольнити, зобов'язати Спільне підприємство "УУУ"
відновити становище, яке існувало до порушення права Товариства з
обмеженою відповідальністю "Фірма "ХХХ", а саме, часу складання
заяви від ХХ лютого 2001 року, і припинити дії, які порушують
право ТОВ "Фірма "ХХХ" на користування послугами стільникового
радіотелефонного зв'язку за номерами: 222-22-22; 222-22-23;
333-33-33 та повернути їх ТОВ "Фірма "ХХХ" для подальшого
користування ними.