Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
Спір про стягнення пені за прострочку вартості невнесених
інвестицій за договором купівлі-продажу об`єкта незавершеного
будівництва (2001р.)
Коментар до рішення ( sp02/057-1 ) (sp02/057-1)
.
До арбітражного суду міста Києва надійшла позовна заява від
регіонального відділення фонду державного майна України по місту
Києву до Українсько-турецького товариства з обмеженою
відповідальністю "ХХХ", про стягнення 2 685 563 грн. пені у
розмірі 0,1 % за прострочку вартості невнесених інвестицій згідно
п. 5 ст. 29 Закону України " Про приватизацію державного майна "
( 2163-12 ) (2163-12)
за договором купівлі-продажу № 1 від ХХ.ХХ.97 року
об'єкту незавершеного будівництва. Згідно вищевказаної статті
позивач просив суд стягнути з відповідача суму пені в розмірі 0,1
% від суми недовнесених інвестицій, оскільки вважав, що відповідач
був зобов'язаний внести інвестиції в об'єкт незавершеного
будівництва, який ТОВ "ХХХ" придбало на аукціоні, в чітко
визначені строки.
ХХ.ХХ.2000 року до арбітражного суду міста Києва надійшла заява
про уточнення позовних вимог від регіонального відділення фонду
державного майна України по місту Києву, в якій позивач, керуючись
ст. 22 РВ ФДМ України вважав за необхідне уточнити позовні вимоги,
а саме: оскільки приватизація незавершеного будівництва являється
об'єктом малої приватизації санкцію, щодо стягнення пені у розмірі
0,1 % правомірно стягувати керуючись п. 4 ст. 23 Закону України
"Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу
приватизацію)" ( 2171-12 ) (2171-12)
.
Українсько - Турецьке товариство з обмеженою відповідальністю
"ХХХ" не визнавало підстави та вимоги, а отже і сам позов у цілому
поданий до Арбітражного суду м. Києва Регіональним відділенням
Фонду державною майна України по м.Києву по справі № 0/000.
Відповідач вважав, що поданий позов грунтується на низці
незаконних підстав та вимог.
Так, в позовній заяві зазначалися аргументи вимог про стягнення
пені у сумі 2 686 563 грн. невиконанням з боку ТОВ "ХХХ"
інвестиційних зобов'язань по договору купівлі-продажу об'єкта
незавершеного будівництва "Дослідно-експериментальний завод "УУУ".
У даному випадку, на думку відповідача, позивач безпідставно
вимагав застосувати вимоги п. 5 ст. 29 Закону України "Про
приватизацію державного майна" ( 2163-12 ) (2163-12)
тому, що:
1) Розділ 5 договору купівлі-продажу № 1 від ХХ.ХХ.97 р. містить
зобов'язання покупця лише щодо завершення будівництва об'єкта, а
не щодо внесення інвестицій.
2) Відсутність у договорі № 1 інвестиційних зобов'язань
підтверджувалося також тим, що у разі наявності у договорі
інвестиційних зобов'язань, крім самих зобов'язань до договору
вносяться також санкції за не виконання або неналежне їх
виконання. Договір, на який посилався позивач, не містив самої
вимоги щодо внесення інвестицій, а також санкцій за її
невиконання, тому звернення до суду з вимогою про стягнення пені
було, м'яко кажучи, не обгрунтованим.
3) Додаток № 1 до договору № 1 являв собою "Графік завершення
будівництва; Київського дослідно-експериментального заводу "УУУ",
про що і було зазначено в його назві, і являвся документом
інформаційно-довідкового характеру, оскільки за своїм змістом лише
передбачав завершення будівництва, і не мав зобов'язального
характеру. Закон України " Про приватизацію державного майна "
( 2163-12 ) (2163-12)
та Закон України "Про приватизацію невеликих державних
підприємств" (малу приватизацію)" ( 2171-12 ) (2171-12)
визначають, що
відповідальність покупця за невиконання, або неналежне виконання
інвестиційних зобов'язань, можлива лише, якщо такі зобов'язання
передбачені умовами договору, а оскільки внесення інвестицій є
суттєвою умовою приватизаційних договорів, то і відображені вони
повинні бути у самому договорі, а не притягуватись, так би мовити,
"за вуха" з графіку завершення будівництва.
4) Додаток №1 до договору № 1 не містить дати початку відліку
часу, відповідно до якої передбачалось завершення будівництва
об'єкта продажу, а починати відлік часу з дати укладення договору
купівлі-продажу неможливо, так як така вимога суперечила б діючому
законодавству України, яке забороняє проведення будь-яких
будівельних робіт до вирішення земельних питань та отримання
дозволу на будівництво відповідних міських служб.
Наведене вище свідчило про те, що в договорі № 1 від ХХ.ХХ.97 р.
були відсутні будь-які інвестиційні зобов'язання та відповідні
санкції, а отже, вимоги щодо сплати пені у сумі 2 686 583 гр. були
абсолютно законодавчо необґрунтовані, а також не підкріплені
договором.
Крім того, відповідач був змушений акцентувати увагу суду ще й на
тому питанні, що спірний об'єкт ними було придбано на аукціоні, а
відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних
підприємств (малу приватизацію)" ( 2171-12 ) (2171-12)
, який регулює продаж
об'єктів незавершеного будівництва принциповим положенням є:
"Продаж об'єктів приватизації на аукціоні полягає у передачі права
власності покупцю, який запропонував у ході торгів найвищу ціну".
Початкову ціну об'єкта продажу " Київського дослідно -
експериментального заводу "УУУ" було визначено у 15 014 гр.
Ціна запропонована відповідачем при визначенні остаточного
переможця аукціону більш, як у 22 рази перевищувала початкову ціну
продажу і була найвища від усіх інших пропозицій учасників торгів,
а отже аукціон було проведено відповідно до вимог статей 13, 17
Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств
(малу приватизацію)" ( 2171-12 ) (2171-12)
. Таким чином, право власності на
придбаний об'єкт повинно було перейти до відповідача без будь-яких
додаткових зобов'язань та обмежень з боку Регіонального відділення
Фонду державного майна України по м. Києву.
Стаття 5 Закону України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
зазначає:
"Жодний державний орган не має права втручатись у здійснення
власником його правомочності щодо володіння, користування, й
розпорядження своїм майном або встановлювати не передбачені
законодавчими актами України додаткові обов'язки та обмеження."
При укладенні договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного
будівництва "Дослідно-експериментальний завод "УУУ" Регіональним
відділенням Фонду державного майна України по м. Києву було
порушено саме ці вимоги, а також вимоги Закону України "Про
приватизацію державного майна" ( 2163-12 ) (2163-12)
та Закону України "Про
приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)"
( 2171-12 ) (2171-12)
.
Наведене вище підтверджувалося також рішенням Арбітражного суду м.
Києва по справі № 00/0000, що було прийнято за позовом
Регіонального відділення Фонду державного майна України по м.
Києву до Українсько-Турецького товариства з обмеженою
відповідальністю "ХХХ" про розірвання договору № 1 від ХХ.ХХ.97р.
за невиконання інвестиційних зобов'язань.
Рішенням Арбітражного суду м.Києва по справі № 00/0000 було
встановлено, що при продажу об'єктів незавершеного будівництва на
аукціоні не передбачається покладення на покупця додаткових умов.
На цій підставі Регіональному відділенню Фонду державного майна
України по м. Києву було відмовлено в задоволенні позову. Рішення
№ 00/0000 - Регіональним відділенням Фонду державного майна
України по м. Києву не оскаржувалось і тому факти встановлені в
ньому повинні бути обов'язково прийнятими до уваги Регіональним
відділенням Фонду державною майна України по м. Києву при розгляді
питання про подання ще одного, нового позову, який ґрунтується на
підставах визнаних судом такими, що законодавчо не передбачені.
Існування непередбаченого законодавством додатку № 1 неправомірно
віднесеного Регіональним відділенням до договору № 1 від
ХХ.ХХ.97р. унеможливлював нормальний розвиток підприємства, що
було придбано відповідачем, та перешкоджало залученню реальних
інвестицій, а також здійсненню інвестиційних програм по напрямках
доцільних з точки зору ведення господарської діяльності.
Регіональне відділення постійно ігнорувало вимоги законодавства як
при внесенні додаткових зобов'язань до договору укладеному
внаслідок проведення аукціону, так і вимоги статті 7 Закону
України " Про приватизацію державного майна " ( 2163-12 ) (2163-12)
, щодо
заборони державним органам приватизації втручатись в діяльність
підприємств, звертаючись до відповідачів з вимогою інвестувати
величезні кошти по економічно недоцільних напрямках та сплачувати
непередбачені законодавством та договором штрафи.
Чинне рішення суду, Регіональним відділенням також не було
прийнято до уваги.
Зважаючи на численні порушення законодавства з боку Регіонального
відділення, а також сталу практику постійного тиску на
підприємство, відповідач вважав за необхідне звернутись до суду з
проханням використати для захисту законності пункт 6 статті 29
Закону України "Про приватизацію державного майна" ( 2163-12 ) (2163-12)
визначає: "Порушення встановленого порядку приватизації або прав
покупців є підставою для визнання недійсним договору
купівлі-продажу об'єкта приватизації в порядку передбаченому
законодавством України", а також права, надані Арбітражному суду
статтею 83 АПК ( 1798-12 ) (1798-12)
при прийнятті рішення: "Арбітражний суд
визнає недійсним повністю, або в певній частині договір, що
суперечить законодавству, або вчинений з метою, яка суперечить
інтересам держави."
На підставах усього вищенаведеного відповідач у відповіді на
позовну заяву просив відмовити Регіональному відділенню Фонду
державного майна України по місту Києву у позові, та позбавити
відповідача існування незаконно віднесеного до договору № 1 від
ХХ.ХХ.97р. купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва
"Дослідно-експериментальний завод "УУУ" додатку №1, оскільки сам
по собі договір № 1 від ХХ.ХХ.97р. містив в собі всі істотні та
необхідні умови передбачені для договорів такого виду, а отже
являвся завершеним по змісту та виконаним по суті.
Також, арбітражному суду було надано пояснення до відзиву на
позовну заяву, в якому було наведено наступні аргументи на користь
Українсько-турецького товариства з обмеженою відповідальністю
"ХХХ":
На виконання вимоги суду та у зв'язку з тим, що позивач у своїй
позовній заяві обґрунтовував застосування до відповідача санкцій
передбачених п. 5 ст. 29 ЗУ " Про приватизацію державного майна "
( 2163-12 ) (2163-12)
, відповідач вважав за потрібне пояснити наступне:
Позовні вимоги позивача були необгрунтованими і відповідач
заперечував проти позову з наведених нижче підстав:
По-перше, штрафні санкції передбачені п. 5 ст. 29 ЗУ "Про
приватизацію державного майна" ( 2163-12 ) (2163-12)
, на який посилався
позивач, обґрунтовуючи свої вимоги, стали чинними ХХ.ХХ.97 року,
тобто після укладання договору купівлі-проджу № 1 від ХХ.ХХ.97р.
Стаття 58 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
виключає можливість
зворотної дії Закону у часі, норми Конституції є нормами прямої
дії, а тому вже ця обставина була підставою для відмови позивачеві
у задоволенні його вимог. Рішенням Конституційного суду № 1-7/99
від 09.02.99 р. ( v001p710-99 ) (v001p710-99)
постановлено, що можливість
зворотньої дії Закону у часі можлива лише у випадку коли це
безпосередньо зазначено в Законі, який вступає в дію.
Прийнята 19.02.1997 року нова редакція ЗУ "Про приватизацію
державного майна" ( 2163-12 ) (2163-12)
таких приписів не має, більш того
Закон, яким були внесені зміни до ЗУ "Про приватизацію державного
майна" також не містить жодного посилання на те, що договори,
укладені у відповідності до старої редакції повинні виконуватись
сторонами за новою редакцією Закону. За умови того, що договірні
відносини та зобов'язання між позивачем та відповідачем виникли
під час дії старої редакції закону від 15.02.95 р. відповідач
вважав, що всі правовідносини за цим договором повинні
регулюватися за законом у редакції від 15.02.95 р.
По-друге, правовий аналіз змісту договору № 1 від ХХ.ХХ.97 р. та
додатку № 1 до нього свідчив про те, що даний договір являвся
договором купівлі-продажу державного майна, а саме об'єкта
незавершеного будівництва (оскільки незавершене будівництво - це
нерухомість, а такий статус дане майно придбало по отриманню
відповідачем відповідного свідоцтва від регіонального відділення
ФДМУ по м. Києву ХХ квітня 1997 року).
Відповідно до п. 5 договору відповідач брав на себе зобов'язання
закінчити будівництво основних об'єктів у строки, зазначені в
додатку № 1, та погодити з відповідними службами
Київміськдержадміністрації умови завершення будівництва та
експлуатації об'єкта.
Додаток № 1 має назву "Графік завершення будівництва ДЕЗ "УУУ",
тобто в даному додатку визначалися строки здійснення добудови та
перелік основних об'єктів, які мають добудовуватись. Істотним
моментом цього додатку було те, що за домовленістю сторін внесення
інвестицій відповідачем передбачається, а не зобов'язується. Дати
початку будівництва і дати завершення будівництва об'єктів не
вказувалося. Текстом додатку визначалося лише, що така тривалість
повинна складати вісім років -два етапи по чотири роки. За змістом
додатку та його умовами не вбачалося, що відповідач взяв на себе
зобов'язання вносити інвестиції, тим більше не визначений строк
інвестування. В додатку зазначалося, що відповідач інвестує певну
суму для забезпечення завершення будівництва. Позивач міг
стверджувати, що відповідачем порушені строки закінчення першого
етапу будівництва, але ніяк не строки внесення інвестицій,
оскільки таких строків додатком передбачено не було. Мова в
додатку йшла лише про забезпечення будівництва інвестиціями, без
обмеження строків їх внесення. В даному випадку, датою початку
перебігу строків завершення будівництва слід було б вважати дату
коли відповідачем будуть погоджені всі необхідні умови,
передбачені частиною п'ятою п. 5 договору.
Відповідно до положень ч. 2 ст.ст. 151, 153, 154 ЦК України
( 1540-06 ) (1540-06)
, зобов'язання у сторін можуть виникати із договору і
лише коли договір вважається укладеним. Договір вважається
укладеним коли між сторонами у відповідній формі (в даному випадку
в письмовій) досягнуто згоди по всіх істотних умовах, а саме по
зобов'язаннях вносити інвестицію, по строках, порядку, способах
(формі) її внесення. Теж саме правило стосується і окремих частин
договору. Відповідно до положень ст.ст. 161, 162 ЦК України
( 1540-06 ) (1540-06)
сторони повинні належним чином виконувати договірні
зобов'язання, тобто зобов'язання встановлені договором та
зазначені в договорі. Зміна цих зобов'язань в односторонньому
порядку (в тому числі збільшення передбачених зобов'язань) не
допускається. За договором № 000443/30 від 21.01.97 р. та додатком
до нього відповідач брав на себе з бов'язання лише добудувати
об'єкт, а вищевикладене свідчить про те, що у відповідача не
виникало зобов'язань щодо внесення інвестицій. Пункт 5 ст. 29 ЗУ
" Про приватизацію державного майна " ( 2163-12 ) (2163-12)
, на який
посилався позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, передбачає
застосування санкцій у разі порушення покупцем встановлених
умовами договору купівлі-продажу строків внесення інвестицій у
встановленому обсязі. З урахуванням того, що умовами аукціону не
встановлювалось обов'язку внесення будь-яких інвестицій при
купівлі об'єкту з аукціону, а в договорі сторони належним чином
цього не визначили, відповідач вважав, що правові підстави для
застосування згаданих санкцій відсутні.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 151, 153, 154 ЦК України
( 1540-06 ) (1540-06)
, ст.ст. 1, 2, 7 ЗУ " Про інвестиційну діяльність "
( 1560-12 ) (1560-12)
, відповідач ще раз підтримував свої попередні вимоги і
просив суд відмовити в задоволені позову.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін
судом було встановлено наступні, фактичні обставини справи:
- предметом договору купівлі-продажу № 1 від ХХ.ХХ.97 р. та
додатку № 1 являвся об'єкт незавершеного будівництва державного
майна, за яким, згідно п. 5 договору товариство з обмеженою
відповідальністю "ХХХ" взяло на себе зобов'язання закінчити
будівництво основних об'єктів у строки, зазначені в додатку № 1 та
погодити з відповідними службами Київської міської державної
адміністрації умови завершення будівництва та експлуатації
об'єкта.
- Додаток № 1 до договору мав назву "Графік завершення будівництва
Київського дослідно-експериментального заводу "УУУ" і передбачає
строки здійснення добудови та перелік основних об'єктів, що мають
добудовуватись;
- свої вимоги щодо застосування до відповідача санкцій за
порушення строків внесення інвестицій позивач грунтував саме на
додатку № 1, але істотним моментом якого було те, що передбачалося
внесення інвестицій за домовленістю сторін, а не не являлося
обов'язковим;
- текст додатку № 1 не містить дати початку будівництва і дати
завершення будівництва об'єктів, а лише зазначається тривалість
будівництва вісім років - два етапи по чотири роки;
- відповідно до додатку та його умов не вбачалося, що відповідач
зобов'язувався вносити інвестиції і не визначений строк
інвестування;
- пункт 5 ст.29 ЗУ "Про приватизацію державного майна"( 2163-12 ) (2163-12)
,
на який посилався позивач, обґрунтовуючи свої вимоги в позовній
заяві, передбачає застосування санкцій у разі порушення покупцем
встановлених умовам договору купівлі-продажу строків внесення
інвестицій у встановленому обсязі.
Враховуючи те, що умовами аукціону не встановлювалось обов'язкове
внесення будь-яких інвестицій при купівлі об'єкту з аукціону, а в
договорі сторони належним чином не визначали строків внесення
інвестицій, як обов'язок для виконання покупцем, тому право
позивача порушено не було, отже не виник предмет спору, і тому ще
не було правових підстав для застосування санкцій.
Ухвалою арбітражного суду міста Києва, за таких обставин
відповідно до п. 1 ст. 80 АПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
провадження
справі підлягало припиненню у зв'язку з відсутністю предмету
спору.