Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
Спір про визнання недійсними біржових угод купівлі-продажу
транспортних засобів (2001р.).
ХХ.ХХ.2000 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ХХХ" (м.
Київ) подало до Арбітражного суду Київської області, позовну заяву
про визнання біржових угод купівлі - продажу транспортних засобів
№№ 1, 2, 3, 4, 5, 6 від ХХ.ХХ.1999 року недійсними. Відповідачем
по даній оправі виступало Товариство з обмеженою відповідальністю
"УУУ".
Керуючись ст. 5,6 Арбітражного процесуального Кодексу України
(доарбітражне врегулювання спорів ) ( 1798-12 ) (1798-12)
ТОВ "ХХХ"
направила. на адрес ТОВ "УУУ" претензію в якій ТОВ "ХХХ" вказало,
що вважає згадані договори недійсними, а тому керуючись ст. 48 ЦК
( 1540-06 ) (1540-06)
вимагає від ТОВ "УУУ" негайно повернути отримані за
цім договором транспортні засоби.
Всі необхідні документи для розгляду даної претензії ТОВ "УУУ"
мало. ТОВ "ХХХ" повідомило, що у випадку відхилення претензії ТОВ
"ХХХ" буде змушено звернутися до арбітражного суду. Відповіді на
претензію ТОВ "ХХХ" не отримало.
Предметом спору стали угоди купівлі - продажу транспортних засобів
(реєстраційні № 1, №2, №3, №4, №5, №6). За цими угодами позивач
продав відповідачеві (Товариство а обмеженою відповідальністю
"УУУ" наступні транспортні засоби:
- автомобіль моделі IVECO 190.36, 1988 р.в..
- причеп моделі VAKENKHAT, 1988р. в.,
- причеп моделі BLUMHARDT, 1995 р.в.
- автомобіль моделі VOLVO F12, 1990 р.в. ,
- автомобіль моделі VOLVO F12, 1991 р.в. , ;
- причеп моделі PIACENZA, 1991 р.в.,
які ХХ.ХХ. 1999 р. було зареєстровано Н-ською товарною біржею.
Позивач в заяві до суду свої вимоги мотивував наступним чином:
Продаж згаданих транспортних засобів здійснювався брокером М. , на
підставі договору-доручення, укладеного нею з В., який в свою
чергу, представляв інтереси позивача - ТОВ "ХХХ" за дорученням на.
отримання товарно-матеріальних цінностей серії ГАЗ № 000 від
ХХ.ХХ.1999 року. Однак позивачем доручення за таким номером і
датою на ім'я В., ніколи не видавалося. В., який певний час
перебував на посаді директора ТОВ "ХХХ", на час укладання угод вже
був звільнений з цієї посади. Таким чином, на момент укладання
згаданих договорів, повноважень щодо зняття з обліку в органах
МРЕВ та продаж згаданих автотранспортних засобів третім особам у
В. не існувало.
Стаття 63 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
передбачає, що
угода, укладена від імені другої особи, не уповноваженою на
укладання угоди або з перевищенням повноважень, створює, змінює і
припиняє цивільні права і обов'язки для особи, яку представляють,
лише у разі дальшого схвалення угоди цією особою. І лише тільки
наступне схвалення угоди, особою, яку представляють, робить угоду
дійсною з моменту її укладання.
Позивачем ніколи не видавалась довіреність на ім'я В., в журналі
реєстрації довіреностей позивача відсутній запис реєстрації видачі
довіреності даної серії і номеру, у позивача, ніколи, навіть, не
було бланків довіреностей за такою нумерацією.
Окрім того позивач не укладав ніяких усних чи письмових угод а
відповідачем про відчуження згаданих транспортних засобів. Позивач
не підписував ніяких актів прийому - передачі майна, що вже
свідчить про те, що укладені угоди не схвалювались і не схвалені
керівництвом позивача.
Виходячи з наведеного, та. керуючись ст.ст. 48, 63 Цивільного
Кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
ТОВ "ХХХ" просить суд:
1. Визнати недійсними угоди купівлі - продажу транспортних засобів
№№ 1, 2, 3, 4, 5, 6 від ХХ.ХХ.1999 року.
2. З метою забезпечення позовних вимог накласти арешт на. згадані
транспортні засоби за. місцем їх реєстрації в МРЕВ ДАІ м. Н-ськ
Київської області.
3. Залучити до справи в якості третьої особи Н-ську товарну біржу.
4. Витребувати у третьої особи документи, пов'язані з укладанням
спірних угод. Доручення на ім'я В. та оригінали угод.
ХХ.ХХ.2001 р. Арбітражний суд м. Києва, розглянув справу за
позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ХХХ до Товариства
з обмеженою відповідальністю УУУ , 3-тя особа - Н-ська товарна
біржа про визнання недійсними біржових угод купівлі-продажу
транспортних засобів.
Відповідач відзив на позовну заяву не надав, представник
відповідача в засідання суду не з'явився, представник третьої
особи в засідання суду не з'явився.
Обставини справи:
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання біржових угод
купівлі-продажу транспортних засобів № 1, №2, №3, №4, №5, №6 від
ХХ.ХХ.99 р. недійсними.
Позовні вимоги мотивовані тим, що згадані угоди укладені не
уповноваженою особою, а саме особою, що була звільнена з посади
керівника підприємства на момент укладання згаданих угод купівлі-
продажу.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши представників позивача,
суд встановив:
ХХ.ХХ. 1999 р. Н-ською товарною біржею булл зареєстровані угоди
купівлі-продажу транспортних засобів за номерами: № 1, №2, №3, №4,
№5, №6 укладені між позивачем та. відповідачем. За згаданими
угодами позивач продав відповідачу транспортні засоби на загальну
суму 19 000 грн. Продаж транспортних засобів здійснювалась
брокером Н-ської товарної біржі, якому доручив діяти в своїх
інтересах представник позивача по дорученню серії ГАЗ № 000,
виданому ХХ.ХХ.1999 р.. В.
Позивачем наданий суду протокол зборів учасників ТОВ ХХХ від
ХХ.ХХ.99р., на яких розглядалось питання про звільнення з посади
директора В. та про призначення на посаду іншої особи. Рішенням
зборів учасників ТОВ ХХХ ХХ.ХХ.99 р. В. було звільнено з посади
директора.
Як вбачається з наданих суду журналу реєстрації довіреностей
позивача та довіреності від ХХ.ХХ.99 на ім'я В., видану ТОВ "ХХХ"
, позивачем довіреність такої серії та за таким номером не
видавалась, в журналі не реєструвалась.
Таким чином, суд вважає, що спірні договори укладені не
уповноваженою на те особою, а тому є недійсним, як такий, що не
відповідає вимогам закону на підставі ст. 48 Цивільного кодексу
України. ( 1540-06 ) (1540-06)
При цьому припущення про те, що сторона з
якою укладена угода знала чи повинна була знати про відсутність у
представника повноважень на укладання угоди основане на її
обов'язку перевіряти такі повноваження. (див. п. 9.1. Роз'яснення
Президії Віщого Арбітражного суду України від 12.03.99 №02-5/111
( v_111800-99 ) (v_111800-99)
).
За таких обставин Арбітражний суд м. Києва визнав позовні вимоги
обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 48, 63 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
та ст.ст. 49, 82-85
АПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, вирішив позов задовольнити та визнати
недійсними біржові угоди купівлі-продажу транспортних засобів № №
1, №2, №3, №4, №5, №6 від ХХ.ХХ.99 р.
Чому така ситуація мала місце і що потрібно знати, щоб не
опинитись в подібній ситуації (ні з одного, ні з іншого боку)? Чи
був відповідач по даній справі добросовісним набувачем? Як
захистити свої інтереси, щоб не стати недобросовісним володільцем?
Хто такий недобросовісний володілець? На ці питання нижче ми
наведемо більш придатні відповіді.
Добросовісний набувач права власності на річ, це не
проінформований про можливі обставини, які призвели до порушення
правомірності набуття права власності (насильство, обман, помилка,
підробка тощо) набувач.
В даному випадку - законність говорить про те, що усі ділові
стосунки між суб'єктами ринку повинно бути регламентовано в
законодавстві.
По-перше Ви повинні знати головні правила укладання будь-якої
угоди.
Угоди можуть укладатись в усній або письмовій формі (простій чи
нотаріальній).
Угода, для якої законом не встановлена певна форма, вважається
також укладеною, якщо з поведінки особи видно її волю укласти
угоду.
Мовчання визнається виявом волі укласти угоду у випадках,
передбачених законодавством. Угоди, що виконуються під час їх
укладення, можуть укладатись усно, якщо інше не встановлено
законодавством, тобто необхідно враховувати специфіку договорів
певних видів. Недійсною є та угода, що яв відповідає вимогам
закону. Для того щоб оформити документально продаж автотранспорту
необхідно:
1. підтвердити правомірність продажу транспортних засобів шляхом
нотаріального посвідчення угоди чи мати угоду, укладену на
товарній біржі (ч.2 п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України від
07.09.1998 р. № 1388 "Про затвердження Правил державної реєстрації
та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин,
сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів марок і
моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок" ( 1388-98-п ) (1388-98-п)
правомірність придбання транспортних засобів, вузлів і агрегатів,
які мають ідентифікаційні номери, підтверджується документами,
скріпленими підписом відповідної посадової особи і печаткою,
виданими суб'єктами підприємницької діяльності, які реалізують
транспортні. засоби та видають довідки-рахунки, митними органами,
судами, нотаріусами, органами соціального захисту населення,
підприємствами-виробниками транспортних засобів та підрозділами
ДАІ, а також угодами, укладеними на товарних біржах.;
2. Передачу автотранспорту покупцю здійснити по акті
прийманняпродажу форми 03-1 із прикладеним до нього технічним.
паспортом, у якому коштує оцінка, органів ДАІ про зняття
автомобіля з обліку;
3. Видати покупцю - юридичній особі податкову накладну. База
оподатковування визначається виходячи з договірної (контрактної)
вартості продаваних основних засобів, обумовленої за вільними
цінами (згідно п. 4.1 ст.4 Закону України від 03.04.1997 р. №
168/97-ВР "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
).
По-друге, дуже важливий момент це укладання угоди по довіреності
або по договору доручення.
Дорученням визнається письмове уповноваження, видаване одним
обличчям іншому обличчю для представництва перед третіми
обличчями. Доручення юридичній особі може бути видана тільки на
здійснення угод, що не суперечать його статуту (положенню) чи
загальному положенню про організації даного виду.
1. Видача довіреності є однобічною угодою. У зв'язку а цим на неї
поширюються всі правила, що регулюють угоду. По змісту й обсягу
повноважень, що містяться в довіреності, вони поділяються на
наступні види:
1) разова - довіреність, видавані на здійснення однієї визначеної
дії (наприклад, на покупку автомобіля);
2) спеціальна - довіреність, видавані на здійснення групи
однорідних дій (наприклад, доручення на одержання заробітної плати
протягом року) ;
3) генеральне (загальне) - доручення, видавані на здійснення
різних юридично значимих дій протягом визначеного часу (наприклад,
генеральне доручення на керування автомобілем із правом його
продажу).
Також існує довіреність на отримання цінностей, яку не слід
плутати з вищеназваними довіреностями. На основі такої довіреності
укладати угоди не можливо. Саме ця довіреність повинна бути
зареєстрована в журналі реєстрації довіреностей відповідно до
Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і
використаних довіреностей на одержання цінностей, зареєстрована в
Міністерстві юстиції України 12.06.1996 р. № 293/1318 ( z0293-96 ) (z0293-96)
Вказана довіреність зберігається та. використовується як бланків
суворої звітності.
Довіреність на одержання цінностей видається тільки особам, що
працюють на даному підприємстві, в організації, установі (надалі -
підприємство). Довіреність особам, що не працюють на даному
підприємстві, може бути видана з дозволу керівника підприємства,
якщо підприємство, де працює дана особа, видало їй довіреність на
одержання тих самих цінностей і такої ж кількості а цього
підприємства.
Довіреність підписується керівником та головним бухгалтером
підприємства або їх заступниками та особами, які на те
уповноважені керівником підприємства. У тих випадках, коли
бухгалтерський облік ведеться централізованою бухгалтерією,
довіреність на одержання цінностей підписується керівником
підприємства, та. головним бухгалтером централізованої бухгалтерії
або між заступниками та особами, ними на. те уповноваженими.
Керівником підприємства затверджується перелік посад, зайняття
яких надає відповідним працівникам право підписувати довіреність
на одержання цінностей, та призначається особа., що здійснює
виписування 'та реєстрацію виданих, повернутих та використаних
довіреностей.
Строк дії довіреності встановлюється в залежності від можливості
одержання та вивозу відповідних цінностей за нарядом, рахунком,
накладною або іншим документом, що їх замінює, на підставі якого
видана, довіреність, однак, не більше як на 10 днів.
Довіреність на. одержання цінностей, розрахунки за які
здійснюються у порядку планових платежів або доставка яких
здійснюється централізовано-кільцевими перевезеннями, допускається
видавати на календарний місяць.
Довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом,
рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що
їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється
в журналі реєстрації довіреностей. Тобто висновок: довіреність на.
отримання цінностей вторинна. Первинна довіреність на укладання
угод або договір доручення.
Це слід знати!
Здійснення довіреності - однобічна, угода, з чого випливає, що
згода, представника, не потрібно. Однак варто помітити, що в
основі доручення, як правило, лежить договір. А доручення має
першорядне значення для третіх облич, з якими вступає в
цивільно-правові відносини представник, а не для самого чи
представника, що представляється.
Довіреність є іменним документом, а тому в ній обов'язково повинно
бути зазначене, хто і кому видав доручення. Довіреність є
фідуціарною угодою, тобто такою угодою, що тісно зв'язані з
особистістю представника.. У зв'язку з цим закон указує, що
обличчя, якому видане доручення, повинне особисто зробити ті дії,
на які воно уповноважено.
2. З визначення довіреності можна, зробити висновок, що доручення
відбувається тільки в писемній формі. При цьому слід зазначити, що
конкретно необхідної форми довіреності, як документа, ні, головне,
щоб були письмово виражені повноваження обличчя, якому видається
доручення, а як саме це буде виглядати, що вирішує значення не має
(наприклад, як довіреність може бути використане лист, у якому
одне обличчя наділяє інше обличчя повноваженнями на здійснення
угоди від його імені й у його інтересах). Функції довіреності
можуть виконувати і деякі письмові документи (наприклад,
посвідчення директора філії, страхового агента і т.д.).
Довіреність на. висновок угод, що вимагають нотаріальної форми, а,
також на здійснення дій у відношенні державних, кооперативних і
інших громадських організацій повинна, бути нотаріально
засвідчена, за. винятком випадків, передбачених у дійсному
Кодексі, і інших випадків, коли спеціальними правилами допущена
інша форма, довіреності.
Довіреність видається строком на. три роки. Якщо строк не указало,
то дія довіреності один рік. Якщо дата видачі довіреності не
указана, то така довіреність недійсна.
Далі про договір доручення - Договором доручення одна сторона,
(повірник) зобов'язується зробити від імені і за. рахунок іншої
сторони (довірителя) визначені юридичні дії.
1. Даний договір застосовується у випадках, коли учасники
цивільного обороту позбавлені можливості самостійно зробити
конкретні юридичні дії або їхнє здійснення переважніше довірити
іншим обличчям, що володіють більш великими можливостями,
необхідною інформацією і т.д. Договір доручення використовується
як у загальногромадянському обороті, так і в комерційній практиці.
Так, громадяни досить часто доручають один одному здійснення
покупки, одержання зарплати й ін. У підприємницькій сфері за
допомогою такого договору оформляються відносини за участю
брокерських організацій і інших посередницьких структур.
По своїй юридичній сутності договір доручення є договором про
представництво, оскільки повірник зобов'язується діяти від імені
довірителя. Дії повірника, якщо вони зроблені в межах повноважень,
створюють права й обов'язки безпосередньо для довірителя. У цьому
зв'язку до окремих відносин, що виникають з договору, застосовні
загальні норми про представництво.
2. Договір доручення є консенсуальним, тобто вважається укладеним
з моменту досягнення угоди між сторонами. Він передбачається
безоплатним і стає сплатний, якщо тільки це прямо передбачено
законом, іншим правовим актом або самим договором. Інша ситуація
складається, коли договір зв'язаний зі здійсненням підприємницької
діяльності хоча б однієї з його сторін. Такий договір резюмується
сплатним, навіть якщо розмір і порядок сплати винагороди, що
приєднується повірнику, у ньому не передбачені. Виключення
складають випадки, коли в самому договорі мається вказівка на його
безоплатний характер.
Договір доручення відноситься до числа двосторонніх (взаємних).
Він передбачає не тільки обов'язку повірника, але й обов'язку
довірителя - прийняти виконання, а в деяких випадках також
сплатити винагорода, відшкодувати повірнику понесені витрати,
забезпечити його необхідними зведеннями.
Сторонами договору доручення (повірений і довірителем) можуть бути
громадяни і юридичні особи. Громадянин, що укладає договір як чи
повірника довірителя, повинний бути дієздатним.
Предмет договору доручення складає здійснення повірником від імені
довірителя юридичних дій, тобто таких, котрі волочуть виникнення,
чи зміна припинення суб'єктивних прав і обов'язків довірителя.
Важливе місце серед таких дій займають угоди. Але не всякі
юридичні дії можуть бути предметом договору доручення. Насамперед
вони повинні бути правомірні - не можна доручити здійснення
незаконної угоди. Фактичні дії повірника (вивчення кон'юнктури
ринку, пошук контрагентів, ведення ділового переписування й ін.)
не включаються в предмет договору доручення, оскільки самостійним
правовим значенням не володіють і відбуваються лише з метою
реального виконання дій юридичних.
Форма договору доручення підкоряється загальним правилам про форму
угод і формі договору. У силу цього договори за участю юридичних
осіб повинні відбуватися в писемній формі.
Хто б не був перед вами - перевірте його особу: коректно попросить
паспорт чи інший документ. Якщо перед Вами директор підприємства -
контрагента, то він може діяти без доручення. І все ж
переконайтеся, що це справді директор...
Якщо перед Вами працівник підприємства - контрагента, який діє за
дорученням, то спочатку обов'язково перевірте його особу, а потім
і доручення.
Доручення мусить підписати керівник (і ніхто інший ). Ви просто
зобов'язані зберігати зразки підписів керівників, з якими маєте
справу: це Ваша особиста підстраховка!
Перевірте наявність та "справжність" печатки. На дорученні мусить
стояти дата, мають зазначити термін, на який його видано. Там
мусять окреслити обсяг повноважень представника, чітко вказати, що
той, хто перед Вами, справді має повноваження укладати саме ті
угоди, про які йдеться а не просто вести переговори від імені
організації і представляти її інтереси. Слід знати, що
повноваження особи підписувати документи абсолютно не означає, що
ця особа має право укладати угоду від імені підприємства.
Бажаємо Вам успіхів та вдалих угод!