Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
Про визнання недійсним переказного векселя.
ХХ.ХХ. 2000 року ЗАТ "УУУ" (відповідач) видало переказний вексель
№ А номіналом 6 млн. грн. із строком сплати за пред'явленням.
Ремітентом по векселю було вказано ЗАТ "ААА". Платником по даному
векселю був призначений АКБ "ХХХ".
Пізніше ЗАТ "ААА" індосувало зазначений вексель на користь
відповідача. ХХ.ХХ.2000 року АКБ "ХХХ" було отримано листа від
приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу
Іванової І.І. , в якому повідомлялося про надходження в її адресу
заяви відповідача про вчинення протесту векселя № 1 на суму 6 млн.
грн. в неакцепті, та пропонувалося до 12-00 годин ХХ.ХХ.2000 року
або акцептувати вказаний вексель, або повідомити нотаріуса про
відмову вчинити такі дії.
АКБ "ХХХ" від акцепту відмовився, про що сповістив приватного
нотаріуса Іванову І.І. листом № 1 від ХХ.ХХ. 2000 року. На час
подання позову позивачеві не відомо чи був вчинений протест
вказаного векселя в неакцепті.
Позивач вважає вказаний вексель недійсним з наведених нижче
підстав.
По-перше , відповідно до п. 5 ст. 24 Закону України "Про
підприємства в Україні" ( 887-12 ) (887-12)
, підприємство може поставляти
продукцію, виконувати роботу, надавати послуги в кредит із сплатою
покупцями (споживачами) процентів за користування цим кредитом.
Для оформлення таких угод підприємство може застосовувати в
господарському обороті векселі. Стаття 21 Закону України "Про
цінні папери та фондову біржу" ( 1201-12 ) (1201-12)
да визначення терміну
вексель. Так вексель - це цінний папір, який засвідчує безумовне
грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку
визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю), тобто в
основі векселя мають лежати договірні відносини.
На час подання позову позивач не мав ніяких боргових зобов'язань
перед відповідачем, а оскільки так, то й підстав виступати
платником по векселю у позивача не існує.
По-друге, відповідно до Женевської Конвенції ( 995_252 ) (995_252)
, якою
введений Закон про переказні векселі та прості векселі
(Конвенція) ( 995_009 ) (995_009)
, зміст переказного векселя виражений в
простій та нічим не обумовленій пропозиції оплатити визначену
суму. Саме пропозиції, а не зобов'язання виконати визначені дії, й
відповідно, акцепт чи неакцепт тільки підтверджує прийняття чи
неприйняття такої пропозиції.
Таким чином, у випадку неакцепту платником, зазначеним у векселі,
в останнього не виникає обов'язку по сплаті векселю й подальші
правовідносини щодо стягнення суми векселя повинні здійснюватись
лише між векселедавцем та зобов'язаними по векселю особами.
По-третє, в даному випадку відсутні будь-які підстави для видачі
вказаного вище векселя, оскільки в порушення п. 1 розділу ІІ
Постанови КМУ України № 528 від 10.09.92р. ( 528-92-п ) (528-92-п)
переказний
вексель № 1 був виданий не під оплату товарів (робіт, послуг), в
зв'язку з чим є недійсним.
По-четверте, зобов'язання по векселю, в даному випадку, є такими,
що припинені, оскільки в даному випадку векселедавець, який
відповідає за акцепт та платіж (ст.9 Конвенції), й
векселедержатель, що має всі права по векселю, співпали в одній
особі, а саме в особі відповідача.
Таким чином, правомірно стверджувати, що всі обов'язки по
зазначеному векселю, після неакцепту позивачем є такими, що
припинені.
Слід звернути увагу на можливі наслідки опротестування вказаного
вище векселя в неакцепті.
Відповідно постанови Кабмину №1172 від 29 червня 1999 року
( 1172-99-п ) (1172-99-п)
вексель й акт протесту є підставою для вчинення
виконавчого напису, який в свою чергу, є виконавчим документом, на
підставі якого може бути відкрите виконавче провадження чи
здійснено стягнення в безспірному порядку.
В зв'язку з наведеним вище, просимо вжити заходи по забезпеченню
позовних вимог, вказаних в п.2.
Виходячи з викладеного, керуючись ст. 24 Закону України "Про
підприємства в Україні" ( 887-12 ) (887-12)
, ст. 21 Закону України "Про
цінні папери та фондову біржу" ( 1201-12 ) (1201-12)
, ст.ст. 1, 2, 9
Женевської Конвенції № 359 ( 995_009 ) (995_009)
, якою запроваджено
уніфікований закон про прості векселі та переказні векселі,
позивач попросив:
1. Визнати переказний вексель № 1 на суму 6 млн. грн. недійсним.
2. З метою забезпечення позову, заборонити вчиняти будь-які дії,
пов'язані з:
- Вчиненням виконавчого напису на підставі акту протесту у
неакцепті або неплатежі переказного векселя № 1;
- Безспірним стягненням коштів за виконавчим написом нотаріуса,
підставою для вчинення якого був переказний вексель № 1 та акт про
протест в неакцепті або неплатежі Н-ькому територіальному
управлінні Нацбанку України;
- Відкриттям виконавчого провадження на підставі виконавчого
напису нотаріуса, підставою для вчинення був переказний вексель №
1, та акт про протест в неакцепті або неплатежі.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що подана позовна
заява АКБ "ХХХ" від ХХ.ХХ.2000р. про визнання недійсним
переказного векселя № 1, в якій позивач просить визнати переказний
вексель № 1 недійсним, вжити заходи по забезпеченню позову та
покласти судові витрати на відповідача. Вважаємо, що позовна заява
не може бути задоволена, оскільки не відповідає чинному
законодавству України з наступних підстав:
1. Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі
(далі по тексту Уніфікований закон), який встановлений Женевською
Конвенцією 1930 року ( 995_009 ) (995_009)
не передбачає обмежень прав осіб
(трасантів), здійснюючих свою діяльність в господарському обороті
на підставі норм цивільного права, на видачу переказних векселів
(ст. 3 Уніфікованого закону). На певній стадії вексельного обігу
переказний вексель може обертатися і без акцепту. Відсутність на
переказному векселі акцепту не дає підстав визнати такий вексель
недійсним.
Законом України "Про приєднання України до Женевської конвенції
1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні
векселі та прості векселі" ( 826-14 ) (826-14)
(далі по тексту Конвенція про
врегулювання колізій) Україна приєдналися до цієї Конвенції, яка
вступила в силу 06.01.2000 р. Згідно зі ст. 1 Конвенції про
врегулювання колізій здатність особи бути зобов'язаною за
переказним та простим векселем визначається її національним
законом.
У відповідності з рішенням Конституційного суду України від
03.10.97 р. по справі № 18/183-97 ( v004p710-97 ) (v004p710-97)
закони є актами
встановленої Конституцією України законодавчої влади, і, більше
того, актами єдиного органу законодавчої влади - Верховної Ради
України. На сьогодні немає закону прийнятого Верховною Радою
України, який обмежує норми Уніфікованого закону, зокрема ст. 3
цього закону, в якій передбачено безумовне право, більше того,
суттєвою ознакою переказного векселя, згідно зі ст. 1 - є
безумовний наказ сплатити визначену суму грошей.
Згідно з нормами Уніфікованого закону не передбачається обмежень
прав трасанту на видачу переказного векселя при умові, що між
трасантом і трасатом існують договірні відносини. Це не виключає
можливості видачі векселя при наявності підстав передбачених ст. 4
Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Слід зауважити, що посилання позивача на п. 5 ст. 24 Закону
України "Про підприємства в Україні" ( 887-12 ) (887-12)
є безпідставним
відносно предмету позову, оскільки норма п. 5 ст. 24 цього закону
ніяким чином не обмежує дію Уніфікованого закону ( 995_009 ) (995_009)
, який
вступив в силу 06.01.2000 р., більш того, правоздатність
відповідача визначається Законом України "Про господарські
товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
.
2. Посилання позивача на ст. 21 Закону України "Про цінні папери
та фондову біржу" від 18.06.1991 р. ( 1201-12 ) (1201-12)
немає відношення
до предмету позову, оскільки в цьому законі дано визначення тільки
простого векселя і цією статтею ніяк не обмежується дія
Уніфікованого закону відносно переказного векселя.
3. Позивач у позовній заяві вказує на ст. 1 Уніфікованого закону
( 995_009 ) (995_009)
, де на його думку, записано, що зміст переказного
векселя виражений у простій та нічим необумовленій пропозиції
сплатити визначену суму, однак це не відповідає дійсності,
оскільки в ст. 1. Уніфікованого закону ( 995_009 ) (995_009)
записано:
"безумовний наказ сплатити визначену суму грошей", саме наказ, а
не пропозиція.
4. Щодо Постанови КМУ № 528 від 10.09.1992 р. "Про затвердження
Правил виготовлення та використання вексельних бланків "
( 528-92-п ) (528-92-п)
, то відповідно до рішення Конституційного суду
України від 3.10.97 р. по справі № 18/183-97( v004p710-97 ) (v004p710-97)
,
визначено, що з прийняттям нового нормативно-правового акта, якщо
інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується
однопредметний акт, який діяв у часі раніше, більш того, закон має
вищу юридичну силу ніж підзаконний нормативний акт. Таким чином,
позивач необгрунтовано та безпідставно вказує на дію Постанови КМУ
№ 528 від 10.09.1992 р. ( 528-92-п ) (528-92-п)
На основі викладеного і керуючись Женевською Конвенцією 1930 року,
якою введено Уніфікований закон про переказні векселі та прості
векселі ( 995_009 ) (995_009)
, Женевською Конвенцією 1930 року про
врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та
прості векселі ( 995_007 ) (995_007)
, Рішенням Конституційного суду України
від 3.10.97 р. по справі № 18/183-97 ( v004p710-97 ) (v004p710-97)
відповідач
попросив суд:
1. В позові про визнання недійсним переказного векселя № 1 від
ХХ.ХХ.2000 р. відмовити.
2. Відмінити ухвалу від ХХ.ХХ.2000 р. про забезпечення позову, як
незаконну та необгрунтовану.
Суд, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення
представників сторін, зробив наступні висновки:
П. 1 Розділу ІІ Постанови КМУ № 528 від 10 вересня 1992 р. "Про
затвердження Правил виготовлення та використання вексельних
бланків" ( 528-92-п ) (528-92-п)
, встановлено, що вексель видається в рахунок
оплати поставлених товарів, (робіт, послуг).
Таким чином, Постановою КМУ № 528 від 10 вересня 1992 р. "Про
затвердження Правил виготовлення та використання вексельних
бланків" ( 528-92-п ) (528-92-п)
встановлюється, що виникнення вексельних
прав і обов'язків, ставляться в залежність і повинні бути
засновані тільки на тих, що мають місце бути, взаємних цивільних
правах і обов'язках між відповідними суб'єктами вексельного обігу.
Підстави для виникнення прав і обов'язків, зазначені в ст. 4
Цивільного кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
.
У зв'язку з тим, що при видачі переказного векселя виникають
правовідносини як між векселедавцем (трасант) і першим
векселеутримувачем (ремітент), а також векселедавцем (трасант) і
особою, призначеною платником (трасат), вимога вищезгаданої
Постанови в частині підстав для видачі векселя розповсюджується і
на обгрунтованість призначення векселедавцем платника по векселю.
Таким чином, обгрунтованість призначення кого-небудь платником по
переказному векселю повинна бути зумовлена наявністю спочатку
цивільно-правових відносин між векселедавцем і особою, призначеною
платником по переказному векселю.
Що стосується заперечень відповідача, наданих в судовому
засіданні, щодо позову про те, що у нього були підстави
призначення позивача платником, а саме, що позивач ніби-то завдав
своїми діями збитки в розмірі 6000000 грн., а на доказ надав
претензію від ХХ.ХХ.2000 року, то даний факт суд не приймає до
уваги при розгляді даної справи, оскільки факт спричинення збитку
повинен у відповідності зі ст. 33,34 АПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
бути
доведений відповідними засобами доведення, якими в цьому випадку
можуть бути тільки рішення суду. яке набрало чинності, або визнана
позивачем претензія. Відповідні документи відповідач в
обгрунтування своїх заперечень проти позову суду не надав.
Також відповідач не надав суду докази обгрунтування видачі
переказного векселя, тобто наявність правовідносин між ним і
третьою особою - у даній справі ЗАТ "ААА", що є ремітентом по
даному векселю.
Врахувавши викладене, суд вважає що переказний вексель № 1 від
ХХ.ХХ.2000 р. був виданий без наявності правових підстав, що є
грубим порушенням Постанови КМУ № 528 від 10 вересня 1992 р. "Про
затвердження Правил виготовлення та використання вексельних
бланків" ( 528-92-п ) (528-92-п)
, визнається недійсним з моменту його видачі.
Оскільки в частині доповнених позовних вимог не додержаний
доарбітражний порядок врегулювання спору, вони підлягають
залишенню без розгляду. Керуючись ст. 49, 85-85 АПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд вирішив:
Визнати недійсним переказний вексель № 1 від ХХ.ХХ.2000 р. виданий
Закритим акціонерним товариством "УУУ" з моменту його видачі.
Позовні вимоги в частині визнання переказного векселя № 1 від
ХХ.ХХ.2000 р. таким, що не підлягає оплаті АКБ "ХХХ", а вимоги ЗАТ
"УУУ" по оплаті векселя недійсними залишити без розгляду.