Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
Коментар до рішення ( sp02/027-1 ) (sp02/027-1)
.
Арбітражним судом м.Києва була розглянута справа за позовом ЗАТ
"ХХХ" до ТОВ "УУУ" (перший відповідач) та АБ "ААА" (другий
відповідач) про визнання недійсними написів про акцепт переказних
векселів №№ 1, №2 №3, №4, №5. Позивачем у позові зазначалось
наступне:
ХХ.ХХ.2000 р. від відповідача до позивача надійшла пропозиція
укласти з ним договір про акцепт векселів у порядку посередництва.
Згідно з цим договором позивач прийняв би на себе зобов'язання
здійснити акцепт та платіж за переказними векселями, емітованими
відповідачем на загальну суму 5000000 грн. Емісія даних векселів
мала бути забезпечена переказними векселями НАЕК "ВВВ",
розміщеними у другого відповідача, як у заставодержателя. До
даного проекту були надані безпосередньо векселі : №1, №2, №3, №4,
№5 та реєстр від ХХ.ХХ.2000 р. № У про передачу їх ТОВ "УУУ".
Оскільки відносно проекту договору та його редакції у сторін
виникли суперечності, вони домовились їх узгодити у робочому
порядку. Але, при цьому, самі векселі та реєстр на їх передачу
відповідачеві були належним чином оформлені.
Однак, всупереч домовленостям, відповідач не забезпечив свої
векселі, сторони умов договору не узгодили та не підписали його.
При цьому пропозиції позивача анулювати чи іншим чином оформити
взаємовідносини, не знайшли підтримки у відповідача. Більш того,
ним було повідомлено, що акцептовані позивачем векселі знаходиться
не у обумовленого договором заставодержателя, а у місці, відомому
тільки відповідачеві. Позивач був змушений ХХ березня 2000 р.
повідомити через банківську електронну пошту всіх зацікавлених
осіб про недійсність та незабезпеченість вказаних векселів.
До позивача звертались фірми, повідомляючи про те, що їм у якості
оплати пропонуються векселі, акцептовані позивачем, тобто
відповідач, шляхом омани позивача, не погодивши належним чином
умов співпраці, продовжував використовувати всупереч волі позивача
акцептовані ним векселі, які фактично нічим не забезпечені і як
засіб платежу є повністю неспроможними. Позивач попросив суд
визнати недійсними надписи про акцепт ЗАТ "ХХХ" векселів ТОВ "УУУ"
№1, №2,№3, №4, №5 по 1 млн. грн. кожний.
Перший відповідач в судове засідання не з'явився, другий
відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що вимоги позивача
до другого відповідача відхиляються останнім у повному обсязі з
таких мотивів:
АБ "ААА" не мав жодних укладених з позивачем угод з яких би
витікали зобов'язання другого відповідача перед позивачем, а також
жодних інших позадоговірних зобов'язань. Враховуючи вищенаведене,
після звернень до позивача нам другому відповідачу відомо, що АБ
"ААА" був вказаний в якості платника по переказних векселях №№ 1,
2, 3, 4, 5 номіналом 1000000 (один мільйон) гривень кожен,
акцептованих позивачем за домовленістю з першим відповідачем.
Відповідно до п. 1 розділу ІІ Правил виготовлення і використання
вексельних бланків, затверджених постановою Кабінету Міністрів
України і Національного банку України № 528 від 10 вересня 1992 р
( 528-92-п ) (528-92-п)
., векселі в Україні можуть видаватися лише для оплати
за поставлену продукцію, виконані роботи та надані послуги, за
винятком векселів Мінфіну, Національного банку та комерційних
банків України. Другий відповідач (співвідповідач) не має жодних
угод та/або зобов'язань перед відповідачем, на підставі яких
останній мав би право поставити співвідповідача в якості платника
по своїм зобов'язанням, зокрема за переказними векселями,
вказаними відповідачем. Враховуючи вищенаведене емісія
відповідачем зазначених переказних векселів та зазначення в них в
якості платника співвідповідача є абсолютно безпідставними.
Щодо векселів НАЕК "ВВВ", які знаходилися в заставі у
співвідповідача, то, дійсно, відповідно до умов Договору застави
№УУ-У/УУ від ХХ.ХХ.00 р. між ТОВ "УУУ" та АБ "ААА" співвідповідачу
в забезпечення зобов'язань ТОВ "УУУ" перед АБ "ХХХ" по Генеральній
угоді про акцептування векселів в порядку посередництва (надання
акцептного кредиту в порядку посередництва) № 1 від ХХ.ХХ.00 р.
були передані векселі НАЕК "ВВВ". Згідно з умовами вказаної
Генеральної угоди АБ "ААА" мав право, але не обов'язок,
акцептувати в порядку посередництва переказні векселі, видані
відповідачем, якщо, зокрема, на самих векселях відповідач
вказувався як посередник на випадок необхідності, а саме, у
випадку коли по вказаним відповідачем переказним векселям особа,
вказана як платник, відмовилась від акцепту, за умови, що
векселедержатель здійснив протест в неакцепті. Особою, яка могла
бути вказана як платник (згідно з умовами Генеральної угоди) не
міг виступати співвідповідач.
ХХ лютого 2000 року зазначені векселі, так само, як і оригінали
всіх документів щодо вищезазначеної угоди були вилучені у
співвідповідача співробітниками податкової міліції Н-ської області
на підставі постанови про порушення кримінальної справи та
постанови про проведення виїмки в АБ "ААА", про що був складений
Протокол вилучення від ХХ.02.00 р. Наступного за вилученням дня,
ХХ.ХХ.00 р., співвідповідачем було направлене повідомлення ТОВ
"УУУ" про проведене вилучення та припинення договірних відносин до
закриття кримінальної справи чи винесення та набрання законної
сили рішення суду по справі. Жодних інших договірних чи
позадоговірних відносин співвідповідач з відповідачем не мав.
Враховуючи вищенаведене, співвідповідач не має жодних договірних
чи позадоговірних зобов'язань перед позивачем, а зазначення
співвідповідача в якості платника по переказних векселях №№ 1, 2,
3, 5, 5 номіналом 1000000 (один мільйон) гривень кожний,
емітованих відповідачем та акцептованих позивачем як посередником
- безпідставним.
При розгляді матеріалів справи Судом було встановлено наступне:
АБ "ААА" не мав і не має жодних укладених з позивачем угод з яких
би витікали зобов'язання співвідповідача перед позивачем, а також
жодних інших позадоговірних зобов'язань. Після звернень до
позивача їм стало відомо, що АБ "ААА" був вказаний в якості
платника по переказних векселях №№ 1, 2, 3, 4, 5 номіналом 1000000
(один мільйон) гривень кожен, акцептованих позивачем за
домовленістю з відповідачем.
Відповідно до п. 1 розділу ІІ Правил виготовлення і використання
вексельних бланків, затверджених постановою Кабінету Міністрів
України і Національного банку України № 528 від 10 вересня 1992
р.( 528-92-п ) (528-92-п)
, векселі в Україні можуть видаватися лише для
оплати за поставлену продукцію, виконані роботи та надані послуги,
за винятком векселів Мінфіну, Національного банку та комерційних
банків України.
Співвідповідач не має жодних угод та/або. зобов'язань перед
відповідачем, на підставі яких останній мав би право вказати
співвідповідача в якості платника по своїм зобов'язанням, зокрема,
за переказними векселями, вказаними відповідачем. Враховуючи
вищенаведене емісія відповідачем зазначених переказних векселів та
зазначення в них в якості платника співвідповідача є абсолютно
безпідставними.
Матеріалами справи встановлено: ХХ.ХХ.00 р. 1-м відповідачем були
емітовані переказні векселя №№1; 2; 3; 4; 5 від ХХ.ХХ.99 р.
номінальною вартістю 1000000 грн. кожний на загальну суму 5000000
грн. Як вбачається з реєстру за №УУ від ХХ.ХХ.00 р. зазначені
векселя були акцептовані позивачем у порядку посередництва за 2-го
відповідача. Зазначена обставина підтверджується копією реєстру за
№УУ від ХХ.ХХ.00 р. та написами на самих векселях.
Відповідно до п. 1 розділу ІІ Правил виготовлення і використання
вексельних бланків, затверджених постановою Кабінету Міністрів
України і Національного банку України .№ 528 від 10 вересня 1992
р. ( 528-92-п ) (528-92-п)
, векселі в Україні можуть видаватися лише для
оплати за поставлену продукцію, виконані роботи та надані послуги,
за винятком векселів Мінфіну, Національного банку та комерційних
банків України. Зібрані по справі матеріали свідчать про те, що
зазначені векселі не могли бути емітовані, оскільки між сторонами
у справі були відсутні будь-які взаємовідносини щодо виконання
будь-яких робіт та надання послуг, а також взаємовідносини щодо
поставки товарів або продукції.
Крім того, 1-й відповідач не мав будь-яких підстав для зазначення
в якості платника на векселях 2-го відповідача. Про зазначене
свідчить також відсутність підписів на оспорюваних векселях 2-го
відповідача.
За таких обставин, суд приходить до висновку про правомірність
позовних вимог позивача. Враховуючи викладене, позовні вимоги
підлягають задоволенню. Керуючись 44, 49, 82-85 АПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Суд вирішив позов задовольнити.