Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
Коментар до матеріалів справи ( sp02/006-1 ) (sp02/006-1)
, ( sp02/006-2 ) (sp02/006-2)
.
НЕВИКОНАННЯ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ ТА НАРАХУВАННЯ ПЕНI.
В обласний арбiтражний суд звернулося ПП " Авто" (надалi -
Позивач) з позивом на суму 35000 грн. про стягнення заборгованостi
з ЗАТ "Сервiс" (надалi - Вiдповiдач) за отриманi автотранспортнi
послуги та пенi за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.
В позивнiй заявi позивач посилався на наступнi факти: 25
лютого 1998 р. позивач отримав вiд вiдповiдача заявку на
органiзацiю мiжнародної перевозки вантажу автотранспортом за
маршрутом Голландiя - Україна вантажоодержувачем була третя особа.
На пiдставi отриманої заявки керуючись Ст.ст. 154, 164 ЦК
України( 1540-06 ) (1540-06)
та п. 7 Правил здiйснення транспортно-
експедицiйної дiяльностi пiд час перевезення зовнiшньоторговельних
i транзитних вантажiв, поклало виконання зобов'язань по заявцi на
ТОВ " Транспорт", з яким позивач уклав вiдповiдний договiр
перевезення.
Перевезення згаданого вантажу вiдбулося про що свiдчили
вiдмiтки у товарнотранспортних накладних (СМR), нi яких претензiй
з боку вiдповiдача та вантажоодержувача з приводу виконання
позивачам умов заявки не надходило. Таким чином позивач свої
зобов'язання перед вiдповiдачем виконав належним чином.
За наданi послуги позивач виставив до сплати рахунок-фактуру
з прив'язкою до курсу НБУ на нiмецьку марку на момент розрахунку.
В обумовлений заявкою строк вiдповiдач з позивачем не
розрахувався. Позивач звернувся iз претензiєю, яка була залишена
без вiдповiдi. За таких обставин позивач просив суд задовольнити
його позовнi вимоги, керуючись Ст.ст. 161,203,209 ЦК України
( 1540-06 ) (1540-06)
та стягнути з вiдповiдача основну заборгованiсть та
пеню. Пеня нараховувалась згiдно пункту заявки у розмiрi 1,5% вiд
суми заборгованостi за кожен день прострочення платежу.
Вiдповiдач проти позову заперечував, посилаючись на
Роз'яснення ВАСУ №01- Об\856 вiд 18.11.97 р. " Про деякi питання
практики вирiшення справ, що виникають з перевозок вантажiв
автомобiльним транспортом" та Ст. 366 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
, Ст.
168 Статуту автомобiльного транспорту ( 401-69-п ) (401-69-п)
, а також Ст.32
Конвенцiї "Про договiр мiжнародної перевозки вантажiв по дорогах"
i просив суд вiдмовити в задоволенi позову у зв'язку iз
простроченням строку позивної давностi.
Пiд час першого судового засiдання 5 квiтня 1999 р. судом
було встановлено, що доводи вiдповiдача немає пiдстав визнавати
переконливими тому, що згiдно iз Ст.ст. 1,4 Конвенцiї "Про
договiр мiжнародної перевозки вантажiв по дорогах", дана Конвенцiя
застосовується до всякого договору дорожнього перевезення, а
договiр перевезення встановлюється транспортною накладною (СМR),
однак, сторони за позовом не є сторонами договору перевозки,
вказаними у товарно-транспортних накладних (СМR) та в Ст. 358 ЦК
України( 1540-06 ) (1540-06)
. За таких обставин застосовується загальний
строк позивної давностi встановлений Ст. 71 ЦК України( 1540-06 ) (1540-06)
.
У зв'язку iз встановленими судом вищезазначеними обставинами
справи вiдповiдач звернувся до суду з клопотанням про оголошення
перерви в засiданнi суду для бiльш детального ознайомлення iз
матерiалами справи та подання суду додаткових заперечень проти
позову. Суд задовольнив клопотання вiдповiдача.
В новому засiданнi суду вiдповiдач подав доповнення до
вiдзиву, в якому зазначив, що заявка на виконання мiжнародної
перевозки вантажу ним не оформлялася i позивачу не направлялася, а
також порушив перед судом клопотання на пiдставi Ст. 41 АПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
про призначення судової експертизи вiдносно
дiйсностi пiдпису посадової особи вiдповiдача на заявцi та
справжностi вiдбитку печатки вiдповiдача на заявцi. Свої вимоги
вiдповiдач обгрунтував тим, що вважав що бланк заявки iз вiдбитком
печатки було оформлено спiвробiтником фiрми без вiдома керiвництва
фiрми.
Розглянувши доповнення до вiдзиву, в якому вiдповiдач
наполягає на проведенi експертизи у вiдповiдностi з вимогами Ст.41
АПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, позивач заперечував проти задоволення
цього клопотання вважаючи, що вiдповiдач недостатньо обгрунтував
пiдстави призначення експертизи, як цього вимагає Ст. 33 АПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Також вважає, що питання на розв'язанi яких наполягав
вiдповiдач не є суттєвими для розгляду даної справи. У
вiдповiдностi до вимог Ст.34 АПК України( 1798-12 ) (1798-12)
суд приймає
тiльки тi докази, яки мають значення для справи. В даннi справi
розглядається спор про стягнення заборгованостi за наданi
транспортнi послуги, а питання на розв'язаннi яких наполягає
вiдповiдач за своєю правовою суттю мають значення для розгляду
спору про визнання договору недiйсним. Наведене вiдповiдачем коло
питань не вiдповiдають вимогам Ст.34 АПК України( 1798-12 ) (1798-12)
,
зокрема питання " чи являється рукописний текст заявки виконаний
нашими працiвниками......", це питання взагалi є несуттєвим тому,
що текст заявки мiг бути надруковано або написаний iншим
спiвробiтником вiдповiдача. В чинному законодавствi України з
цього приваду нiяких застережень не має.
Клопотання вiдповiдача про проведення експертизи взагалi є
тенденцiйним та безпiдставним спрямованим на затягування розгляду
справи по сутi. В матерiалах справи є достатньо доказiв для
повного та всебiчного розгляду спору.
Враховуючи вищенаведене, а також враховуючи те, що
затягування розгляду справи спричиняє збитки позивачевi та не дає
змоги розрахуватися з контрагентами, яки безпосередньо виконували
перевезення. Керуючись Ст.75 АПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
( позивач
просив суд розглянути справу по сутi за наявними в справi
матерiалами.
Заслухавши представникiв сторiн та дослiдивши матерiали
справи суд встановив, що Вiдповiдачем була надана заявка на
перевезення вантажу за маршрутом Голландiя - Україна, заявка
пiдписана посадовими особами сторiн та скрiплена печатками
вiдповiдача та позивача. Твердження вiдповiдача про те , що заявка
ним не оформлялася та не надавалася позивачевi не вiдповiдає
матерiалам справи, адже на вказанiй заявцi є пiдпис посадової
особи вiдповiдача, скрiплений печаткою, питання пов'язанi iз
неналежним виконанням посадових обов'язкiв особи, який доручено
печатку та право пiдпису документу є внутрiшнiми питаннями
професiйного рiвня посадових осiб вiдповiдача. Оскiльки позивачем
виконанi роботи по транспортному обслуговуванню, а з боку
вiдповiдача та вантажоодержувача не було нi яких заперечень,
належить визнати аргументи вiдповiдача щодо необхiдностi
проведення експертизи непереконливими, а клопотання про
призначення експертизи таким, що не пiдлягає задоволенню. За умови
того, що вiдповiдачем не було представлено суду доказiв оплати
наданих послуг, позовнi вимоги є такими, що пiдлягають
задоволенню.
Вимоги позивача щодо стягнення з вiдповiдача пенi у розмiрi
1,5 % вiд суми заборгованостi за кожен день пiдлягають задоволенню
частково, враховуючи вимоги Ст.4 Закону України "Про
вiдповiдальнiсть за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань",
( 543/96-ВР ) (543/96-ВР)
згiдно якого пеня за несвоєчасне виконання грошових
зобов'язань не повинна перевищувати подвiйної облiкової ставки
НБУ, яка дiяла на момент нарахування пенi.
За таких обставин позовнi вимоги було задоволене частково.
Не погодившись з рiшенням суду вiдповiдач звернувся зi заявою
про перевiрку рiшення в порядку нагляду до Голови Арбiтражного
суду, в який зазначив наступне:
В основу рiшення покладено заявку на органiзацiю мiжнародної
перевозки, яка вiдповiдачем не оформлялась i до позивача не
направлялась.
У доповненi до вiдзиву вiдповiдач iнформував про цю обставину
суд i просив винести на пiдставi ст.41 АПК ухвалу про призначення
i проведення по заявцi судової експертизи, перед якою поставити
питання про можливi елементи монтажу документа в частинi печатки
та пiдпису директора або їх пiдробки.
Суддя ж одноособово прийняв рiшення, що на вказанiй заявцi є
пiдпис посадової особи вiдповiдача i вiдбиток печатки. Таке
рiшення суперечить Роз'ясненню ВАСУ №02-5/424 вiд 11.11.98р. "Про
деякi питання практики призначення судової експертизи"
( v_424800-98 ) (v_424800-98)
. Враховуючи наведене вiдповiдач просив суд
скасувати рiшення арбiтражного як таке, що винесене на
недоведеностi обставин, що мають значення для справи, якi суд
визнав встановленими.
Заступником Голови арбiтражного суду розглянув заяву та
перевiрив матерiали справи встановив наступне:
Вiдповiдач звернувся до позивача з заявкою на перевезення
вантажу автомобiльним транспортом, в якiй просив здiйснити
перевезення вантажу за маршрутом Голландiя - Україна двома
автомобiлями.
Позивачем на виконання зобов'язань перед вiдповiдачем був
укладений контракт-заявка на перевезення вантажу з транспортною
фiрмою ТОВ "Транспорт". Як вбачається з наданих суду
товарно-транспортних накладних (СМR) автотранспорт було своєчасно
подано пiд завантаження та вантаж отримано вантажоодержувачем про,
що свiдчать вiдповiднi вiдмiтки у вищевказаних СМК.
За таких обставин, при вiдсутностi доказiв про оплату
вiдповiдачем послуг по перевезенню вантажу, вимоги позивача, щодо
стягнення заборгованостi за наданi автопослуги, обгрунтованi i є
такими, що пiдлягають задоволенню.
Посилання заявника на те, що ним спiрна заявка на перевезення
вантажу не оформлювалась, не приймаються до уваги, оскiльки
перевезення вантажу було здiйснено, про що свiдчать накладнi,
автопослуги прийнятi без заперечень як з боку вантажоодержувача,
так i вiдповiдача та навiть при встановленнi, що спiрна заявка
вiдповiдачем не оформлялась, позивач наполягав би на вiдшкодування
вартостi наданих авто послуг, але у виглядi збиткiв.
Твердження вiдповiдача про те, що судом безпiдставно
вiдхилене клопотання про призначення судової експертизи не
приймається до уваги, оскiльки у вiдповiдностi iз Ст. 32 АПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
висновки судових експертiв є одним iз видiв
доказiв в арбiтражному процесi. Згiдно Ст. 34 АПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
Арбiтражний суд приймає лише тiльки тi докази, якi
мають значення для справи. Питання на розв'язанi яких наполягає
вiдповiдач не є суттєвими для розгляду даної справи тому, що в
даннiй справi розглядався спiр про стягнення заборгованостi за
наданi транспортнi послуги, а питання на розв'язаннi яких
наполягає вiдповiдач за своєю правовою суттю мають значення для
розгляду спору про визнання договору недiйсним.
Виходячи з цього суддя керуючись чинним законодавством та Ст.
43 АПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
за своєм внутрiшнiм переконанням надав
оцiнку доказам i доводам вiдповiдача та визнав їх неналежними та
не переконливими.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 106, 108 АПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Заступник Голови постановив рiшення суду залишити без
змiни.