Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

розглянувши касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 на постанову Вищого господарського суду України від 23.09.2008 року у справі за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства "Кримспецсільгоспмонтаж"; третя особа - суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_2 про визнанння права власності та за зустрічним позовом відкритого акціонерного товариства "Кримспецсільгоспмонтаж" до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 про визнання правочину недійсним,

У березні 2007 року приватний підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до ВАТ "Кримспецсільгоспмонтаж" та Сімферопольського міжміського бюро реєстрації та технічної інвентаризації (далі - БТІ) про визнання права власності на нерухоме майно.

Під час розгляду справи позивач уточнив свої вимоги і просив визнати за ним право власності на нерухоме майно ВАТ "Кримспецсільгоспмонтаж" та зобов'язати БТІ зареєструвати право власності на це майно.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідно до договору про інвестиційну діяльність від 20.08.2006 року ОСОБА_1 вніс інвестиції на суму 1014245 грн. в обмін на нерухоме майно ВАТ "Кримспецсільгоспмонтаж", передане позивачу згідно актів приймання-передачі від 29.12.2006 року.

В ході розгляду справи ВАТ "Кримспецсільгоспмонтаж" подало зустрічну позовну заяву до СПД ФО ОСОБА_1 та БТІ про визнання недійсним правочину передачі спірного нерухомого майна, укладеного у вигляді актів приймання-передачі майна від 29.12.2006 року.

Зустрічна позовна заява обгрунтовувалась невідповідністю спірного правочину вимогам ч.9 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки правочин було здійснено без погодження з комітетом кредиторів та з порушенням плану санації ВАТ "Кримспецсількоспмонтаж".

Відповідач проти зустрічного позову заперечував, посилаючись на безпідставність позовних вимог та те, що передача спірного нерухомого майна була здійснена відповідно до інвестиційного договору від 20.08.2006 року.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Останнім рішенням господарського суду АР Крим від 03.04.2008 року у позові відмовлено, зустрічний позов задоволено. Визнано недійсним правочин по передачі нерухомого майна ВАТ "Кримспецсільгоспмонтаж", що знаходиться за адресою м. Сімферополь, 11-й км. Московського шосе, укладений у вигляді актів приймання-передачі нерухомого майна від 29.12.2006 року між ВАТ "Кримспецсільгоспмонтаж" та СПД ФО ОСОБА_1

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.06.2008 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду від 23.09.2008 року скасовано рішення суду першої інстанції та задоволено первісний позов. У зустрічному позові відмовлено.

27.11.2008 року Верховним Судом України порушено касаційне провадження за касаційною скаргою СПД ФО ОСОБА_2 Скарга мотивована невідповідністю постанови рішенням Верховного Суду України з питань застосування норм матеріального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи Верховний Суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції Вищий господарський суд України обгрунтував свою постанову тим, що СПД ФО ОСОБА_1 виконав свої зобов'язання за інвестиційним договором від 20.08.2006 року і є власником спірного нерухомого майна.

Проте з такими висновками не можна погодитись з наступних підстав.

Пунктом 3 ст. 18 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що Інвестор (інвестори) за умови виконання зобов'язань, передбачених планом санації, може набувати прав власності на майно боржника відповідно до законодавства та плану санації.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 17.08.2005 року затверджено план санації ВАТ "Кримспецсільгоспмонтаж", згідно якого після виконання інвестором взятих на себе зобов'язань по оплаті кредиторам переведеного боргу, інвестор у відповідності до Закону та угод про відчуження активів набуває права власності на майно боржника на загальну суму внесених інвестицій.

На виконання плану санації боржника 20.08.2006 року у процедурі санації між ВАТ "Кримспецсільгоспмонтаж", в особі керуючого санацією Біди В.А. та ПП ОСОБА_1 укладено інвестиційний договір за умовами якого Інвестор взяв зобов'язання погашення конкурсної (відповідно до Реєстру вимог кредиторів) заборгованості та поточної заборгованості перед бюджетами та іншими цільовими фондами, з метою відновлення платоспроможності Боржника в обмін на майнові права Боржника.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що погашення конкурсної заборгованості Інвестор здійснює шляхом фінансового інвестування за окремими угодами та окремим графіком.

За графіком Інвестор зобов'язався внести грошові кошти на суму 4866490,27 грн. Фактично сплатив грошові кошти лише в розмірі 937468, 65 грн., що підтверджується актами звірки та платіжними дорученнями.

Суд першої інстанції прийшов до законного і обгрунтованого висновку, що не виконавши свої зобов'язання за інвестиційним договором у процедурі санації Боржника Інвестор не набув права власності на майно.

Висновки апеляційного і касаційного судів, що у Інвестора є правові підстави набуття права власності на майно Боржника на суму внесених інвестицій безпідставні.

В той же час скасування апеляційним судом рішення господарського суду в частині зустрічного позову з відмовою в його задоволенні є обгрунтованим і законним, оскільки Позивач обрав спосіб захисту цивільних прав та інтересів не передбачений ст. 16 ЦК України. Передача нерухомого майна за актами приймання-передачі від 29.12.2006 року між ВАТ "Кримспецсільгоспмонтаж" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 не є правочином в розумінні ст. 202 ЦК України, а лише додатком до інвестиційного договору.

За таких обставин незаконні постанови судів апеляційної та касаційної інстанцій в частині визнання права власності на нерухоме майно за СПД ФО ОСОБА_1 підлягають скасуванню, а законне і обгрунтоване рішення суду першої інстанції в цій частині - залишенню в силі. В іншій частині постанова суду касаційної інстанції підлягає залишенню без змін.

Верховний Суд України в силу положень ст.ст. 6, 8 Конституції України не вважає необхідним направити справу на новий розгляд суду першої інстанції, оскільки це суперечило б положенням ст. 125 Конституції України і ст.ст. 2, 39 Закону України "Про судоустрій України" в частині визначення статусу Верховного Суду України та його завдання забезпечити законність в здійсненні правосуддя і викликало б конституційно недопустиму необхідність скасування законного рішення суду першої інстанції. В зв'язку з цим наведений в ст. 111-18 Господарського процесуального кодексу України перелік наслідків розгляду касаційної скарги на постанову Вищого господарського суду України не вважається правовою перешкодою для прийняття зазначеного рішення.

Керуючись ст.ст. - 111-17 - - 111-19 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата

касаційну скаргу СПД ФО ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Вищого господарського суду України від 23.09.2008 року, постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.06.2008 року в частині визнання права власності на нерухоме майно ВАТ "Кримспецсільгоспмонтаж" за СПД ФО ОСОБА_1 скасувати.

Рішення господарського суду АР Крим від 03.04.2008 року в цій частині залишити в силі.

В іншій частині постанову Вищого господарського суду України від 23.09.2008 року залишити без змін.

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.