Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т. Дроботової - головуючого

Н. Волковицької

Л. Рогач

за участю представників:

позивача

Ситенок О.Д. -довіреність від 04.04.2008 р.

відповідачів

- Кравчук С.Л. -довіреність від 01.04.2008 р.;

- Макогон В.К. -довіреності № 123 від 27.02.2008 р. та № 56 від 03.04.2008 р.;

- Струков К.А. -голова правління Бориспільського райспоживтовариства

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Київської обласної спілки споживчих товариств

на постанову

від 15.04.2008 Київського міжобласного господарського суду

у справі

№ 02-03/447/9 господарського суду Київської області

за позовом

Київської обласної спілки споживчих товариств

до

- Виконавчого комітету Бориспільської міської ради;

- Бориспільського районного споживчого товариства;

- Кооперативного ринку Бориспільського районного споживчого товариства

про

визнання недійсними рішень та визнання права власності

В С Т А Н О В И В :

Київська обласна спілка споживчих товариств звернулась до господарського суду Київської області з позовом до виконавчого комітету Бориспільської міської ради, Бориспільського районного споживчого товариства та Кооперативного ринку Бориспільського районного споживчого товариства про визнання недійсними рішень виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 04.06.2002 р. № 315, від 01.07.2002 р. № 378 та визнання права власності на цілісний майновий комплекс Центральний ринок, розташований за адресою: м. Бориспіль, вул. Лугова, 1 та на цілісний майновий комплекс Критий ринок, що розташований за адресою: м. Бориспіль, вул. В. Вал, 37.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.02.2008 р. (суддя Євграфова Є.П.) позовні матеріали повернуті позивачеві на підставі пунктів 3, 4 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , з посиланням на те, що позивачем не зазначено вартості об'єктів право власності на які він просить визнати із зазначенням доказів, що підтверджують таку вартість, у зв'язку з чим не визначено ціну позову, який має майновий характер.

За апеляційною скаргою Київської обласної спілки споживчих товариств Київський міжобласний апеляційний господарський суд (судді: Тарасенко К.В., Міщенко П.К., Шкурдова Л.М.), переглянувши ухвалу від 15.02.2008 р. в апеляційному порядку, постановою від 15.04.2008 р. залишив її без змін.

Київська обласна спілка споживчих товариств подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15.04.2008 р. та ухвалу господарського суду Київської області від 15.02.2008 р., а справу передати до суду першої інстанції для розгляду по суті, обгрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням та неправильним застосуванням судами норм процесуального права.

Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що звертаючись до суду з позовною вимогою майнового характеру про визнання права власності сплатив державне мито виходячи з балансової вартості спірного майна, проте, суди повертаючи позовну заяву на підставі пункту 4 статті 63 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) не зазначили в чому полягає невідповідність сплати та обрахування державного мита позивачем.

Крім того, скаржник зазначає, що судами безпідставно застосовано пункт 3 статті 63 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) та зазначено, що позивачем не було надано обгрунтованого розрахунку позовних вимог, оскільки позовні вимоги Київської обласної спілки споживчих товариств не стосуються жодних стягуваних чи оспорюваних грошових сум, що в свою чергу виключало подання до позовної заяви будь -яких розрахунків.

Виконавчий комітет Бориспільської міської ради, Бориспільське районне споживче товариство та Кооперативний ринок Бориспільського районного споживчого товариства у запереченнях на касаційну скаргу просили залишити її без задоволення, а ухвалу господарського суду Київської області від 15.02.2008 р. та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15.04.2008 р. без змін.

Заслухавши доповідь судді -доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Київським міжобласним апеляційним господарським судом норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких грунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обгрунтований, розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми.

Пунктом 4 вказаної норми передбачено, що позовна заява повертається без розгляду, якщо не подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі.

Зі змісту ухвали господарського суду Київської області від 15.02.2008 р. вбачається, що позовна заява була повернута позивачу на підставі пунктів 3 та 4 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) з посиланням на те, що при обгрунтуванні позовних вимог, зокрема, про визнання права власності на цілісний майновий комплекс Центральний ринок, що розташований за адресою: м. Бориспіль, вул. Лугова, 1 та на цілісний майновий комплекс Критий ринок, що розташований за адресою: м. Бориспіль, вул. В.Вал, 37 позивачем не зазначено вартості об'єктів (майна) - право власності на які просить визнати позивач, із зазначенням доказів, що підтверджують таку вартість, у зв'язку з чим не визначено ціну позову, який має майновий характер.

За відсутності обгрунтованого розрахунку ціни позову, суд позбавлений можливості визначити, розмір державного мита, що має бути сплачено позивачем відповідно до підпункту "а" пункту 2 статті 3 Декрету КМУ "Про державне мито" (7-93) .

Проте, колегія суддів вважає такий висновок необгрунтованим та таким, що не відповідає приписам процесуального законодавства з наступних підстав.

Згідно приписів частини 1 статті 46 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Порядок обчислення та сплати державного мита регулюється Декретом Кабінету Міністрів України "Про державне мито" (7-93) та Iнструкцією про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України.

Пунктом 3 частини 1 статті 57 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) встановлено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують, зокрема, сплату державного мита у встановленому порядку і розмірі.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що позивачем було надано суду оригінали платіжних доручень № 7 від 31.01.2008 р., № 11 від 31.01.2008 р., якими підтверджується сплата державного мита за подання позову про визнання недійсними рішень виконавчого комітету Бориспільської міської ради та платіжне доручення № 6 від 31.01.2008 р. про сплату державного мита у сумі 8282,90 грн. за подання позову про визнання права власності (а.с. 23, 24, 26).

Крім того, до матеріалів позовної заяви Київською обласною спілкою споживчих товариств було надано довідку товариства від 31.01.2008 р. № 01-55 про балансову вартість цілісного майнового комплексу ринку, розташованого в м. Бориспіль, вул. Лугова, 1 та Н. Вал станом на 01.01.2008 р. (а.с. 53).

Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви, суд апеляційної інстанції зазначав, що додана до позовної заяви довідка № 01-55 від 31.01.2008 Київської обласної спілки споживчих товариств за підписом голови правління Левченко Ф.I та головного бухгалтера Житченко Н.В. стосовно того, що балансова вартість цілісних майнових комплексів, на які позивач просив визнати його право власності, складає 828289,68 грн., проте, подане позивачем платіжне доручення № 6 від 31.01.2008 р. про сплату державного мита за подання позовної заяви у розмірі 8282,90 грн. не можна визнати належним доказом, який підтверджує сплату державного мита у встановленому розмірі та не грунтується на вимогах законодавства.

Проте, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини 1 статті 38 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.

Таким чином, у випадку сумніву у вірогідності наданих доказів чи дійшовши висновку про недостатність таких доказів, суд не позбавлений права витребувати відповідні докази, необхідні для повного та об'єктивного розгляду справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувані у справі ухвала господарського суду Київської області від 15.02.2008 р. та постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15.04.2008 р. прийняті з порушенням нормам процесуального права, у зв'язку з чим вони підлягають скасуванню, а справа направленню на розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 63, пунктом 3 статті 111-9, статтями 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Ухвалу господарського суду Київської області від 15.02.2008 р. та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15.04.2008 р. у справі № 02-03/447/9 господарського суду Київської області скасувати, справу направити до господарського суду Київської області для здійснення судового провадження.

Касаційну скаргу Київської обласної спілки споживчих товариств -задовольнити.