Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі: <...> за участю представників: <...>, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційне подання виконуючого обов'язки Генерального прокурора України, касаційні скарги Управління Пенсійного фонду України у Любарському районі Житомирської області, державної податкової інспекції у Любарському районі Житомирської області на постанову Вищого господарського суду України від 13 грудня 2007 року у справі за позовом першого заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі державної податкової інспекції у Любарському районі, Управління Пенсійного фонду України в Любарському районі до закритого акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - ЗАТ "АК "Промінвестбанк"), закритого акціонерного товариства (ЗАТ) "Торговий дім "Гудвіл", відкритого акціонерного товариства (ВАТ) "Новочорторийський млинзавод", треті особи: Акціонерний поштово-пенсійний банк (АіДІБ) "Аваль" в особі Житомирської обласної дирекції, відкрите акціонерне товариство (ВАТ) "Житомирхліб", товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Компанія Гудвіл", про визнання недійсним акта приймання-передачі від 2 червня 2003 року та договору купівлі-продажу від 2 червня 2003 року, встановила:

Прокурор в інтересах держави в особі позивачів звернувся у господарський суд Житомирської області до відповідачів з позовом (з урахуванням уточнень) про визнання недійсними на підставі ст. 48 ЦК УРСР (1540-06) акта приймання-передачі від 2 червня 2003 року ВАТ "Новочорторийський млинзавод" цілісного майнового комплексу Житомирській філії ЗАТ "АК "Промінвестбанк" та договору купівлі-продажу від 2 червня 2003 року цілісного майнового комплексу, укладеного між Житомирською філією ЗАТ "АК "Промінвестбанк" та ЗАТ "Торговий дім Гудвіл".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ухвалою господарського суду Житомирської області від 26 травня 2003 року порушено провадження у справі N 1/69 "Б" про банкрутство ВАТ "Новочорторийський млинзавод" та заборонено посадовим особам відчужувати належне йому майно. Але, в порушення даної ухвали суду та Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", спірне майно, в погашення кредитної заборгованості, передано за актом прийому-передачі від 2 червня 2003 року ЗАТ "АК "Промінвестбанк", який цього ж дня - 2 червня 2003 року продав вказане майно ЗАТ "Торговий дім "Гудвіл". Вказані дії призвели до непогашення заборгованості ВАТ "Новочорторийський млинзавод" перед податковою інспекцією на суму 86000 грн. та перед пенсійним фондом на суму 127000 грн.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 30 травня 2007 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 7 серпня 2007 року, позов задоволено. Суди виходили з того, що акт приймання-передачі від 2 червня 2003 року відповідно до ч. 2 ст. 41 ЦК УРСР (1540-06) є договором, оскільки між відповідачами склалися цивільні за своїм характером правовідносини, засновані на двосторонній угоді. Отже, ВАТ "Новочорторийський млинзавод" здійснило відчуження спірного майна в порушення ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) та ст. 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , тому акт від 2 червня 2003 року є недійсним на підставі положень ч. 1 ст. 48, ч. 1 ст. 59 ЦК УРСР. За таких обставин усі наступні договори по відчуженню цього майна є також недійсними.

Постановою Вищого господарського суду України від 13 грудня 2007 року вказані рішення місцевого та апеляційного господарських судів у справі скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Житомирської області.

У касаційних скаргах та касаційному поданні ставиться питання про скасування зазначеної постанови Вищого господарського суду України з підстав її невідповідності рішенням Верховного Суду України з питань застосування норм матеріального права, порушення судом норм процесуального права.

14 лютого 2008 року колегією суддів Верховного Суду України за касаційними скаргами та касаційним поданням порушено провадження з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 13 грудня 2007 року у справі N 6/135"д".

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верхового Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи оскаржувану постанову, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що на даний спір поширюється компетенція адміністративних судів.

Проте такий висновок не відповідає вимогам процесуального закону та є помилковим.

Як встановили суди, ухвалою господарського суду Житомирської області від 26 травня 2003 року порушено провадження у справі N 1/69 "Б" про визнання банкрутом ВАТ "Новочорторийський млинзавод"; відповідно до п. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; заборонено посадовим особам боржника та власникам його майна, а також податковій інспекції за місцезнаходженням боржника вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження належного підприємству майна, в тому числі майна, що знаходиться у податковій заставі, реорганізацію чи ліквідацію юридичної особи боржника.

ЗАТ "АК "Промінвестбанк" на час порушення провадження у справі про банкрутство мав забезпечені заставою вимоги до боржника.

Також суди встановили, що на час порушення провадження у справі про банкрутство існував податковий борг ВАТ "Новочорторийський млинзавод" по сплаті податків та обов'язкових платежів, у зв'язку з чим діяла податкова застава, що підтверджується внесенням запису до Державного реєстру застав рухомого майна від 4 червня 2002 року.

За визначенням понять, що даються у статті 3 Кодексу адміністративного судочинства (2747-15) України: справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 частини першої); суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини 1). Таким чином, згідно з положеннями статті 3 цього Кодексу, справою адміністративної юрисдикції, яку може бути передано на вирішення адміністративного суду, є спір, що виник між суб'єктами суспільних відносин стосовно їх прав і обов'язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта, а цей суб'єкт, відповідно, зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень. У тому ж випадку, коли суб'єкт, у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, не здійснюють у спірних правовідносинах владних управлінських функцій щодо іншого суб'єкта, з яким виник спір, такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції та не повинен вирішуватись адміністративним судом.

Спірні правовідносини у справі виникли у зв'язку з укладеними між відповідачами правочинами на відчуження майна ВАТ "Новочорторийський млинзавод". Підставою для визнання спірних правочинів недійсними позивачі як кредитори у справі про банкрутство визначили порушення відповідачами норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Отже, майнові відносини сторін у даній справі не засновані на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні, здійсненні управлінських чи контролюючих функцій однією стороною стосовно іншої сторони, на що Вищий господарський суд України не звернув уваги.

За таких обставин оскаржувана постанова Вищого господарського суду України підлягає скасуванню.

Враховуючи те, що Вищий господарський суд України не переглянув оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій по суті спірних правовідносин, справа підлягає поверненню до Вищого господарського суду України на новий розгляд.

Керуючись статтями 111-17 - 111-20 ГПК України (1798-12) , Судова палата у господарських справах Верховного Суду України постановила:

Касаційне подання виконуючого обов'язки Генерального прокурора України, касаційні скарги Управління Пенсійного фонду України у Любарському районі Житомирської області, державної податкової інспекції у Любарському районі Житомирської області задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 13 грудня 2007 року у справі N 6/135"д" скасувати, справу передати для розгляду до Вищого господарського суду України.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.