Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

суддів : Бутенка В.I.(доповідач),

Лиски Т.О.,

Панченка О.I.,

Сороки М.О.,

Штульмана I.В.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1до прокурора Ленінського району м. Донецька ОСОБА_2 про визнання дій неправомірними, -

в с т а н о в и л а :

У червні 2006 року ОСОБА_1. звернувся до суду із вказаним позовом.

В обгрунтування своїх вимог зазначав, що він у лютому та березні 2006 року звертався до прокуратури Ленінського району м. Донецька із заявами, в яких ставив питання про порушення кримінальних справ за ст.ст. 182, 382 КК України (2341-14) відносно посадових осіб ТОВ "ТБ "Амстор".

Однак 15 травня 2006 року позивач отримав із районної прокуратури лист, в якому повідомлялось, що вказані його заяви направлені до прокуратури м. Донецька для визначення територіальної належності, а тому не можуть бути розглянуті прокуратурою Ленінського району м. Донецька.

Позивач вважав, що оскільки будівля, де було скоєно злочин, розташована в Ленінському районі м. Донецька, то розгляд заяв про порушення кримінальної справ повинна провадитись саме відповідачем, в зв'язку з чим також вважав неправомірним пересилання вказаних заяв до прокуратури м. Донецька.

Посилаючись на наведені обставини, ОСОБА_1. після зміни позовних вимог просив визнати дії прокурора Ленінського району м. Донецька ОСОБА_2. незаконними.

Постановою Ленінського районного суду м. Донецька від 13 жовтня 2006 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 08 грудня 2006 року, у задоволенні позову ОСОБА_1. відмовлено.

В касаційній скарзі ОСОБА_1., посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Відповідач у наданих запереченнях вважає судові рішення законними і обгрунтованими та просить залишити їх без змін.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст. 97 КПК України (1001-05) , по заяві або повідомленню про злочин прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані не пізніше триденного строку прийняти одне з таких рішень:

порушити кримінальну справу;

відмовити в порушенні кримінальної справи;

направити заяву або повідомлення за належністю.

Статтею 116 КПК України (1001-05) передбачено, що досудове слідство провадиться в тому районі, де вчинено злочин. Коли місце вчинення злочину невідоме, а також з метою найбільш швидкого і повного розслідування його, слідство може провадитися за місцем виявлення злочину або за місцем перебування підозрюваного, обвинуваченого, або за місцем перебування більшості свідків чи за визначенням прокурора.

Розв'язання спорів про підслідність згідно вимог ст. 117 цього ж Кодексу, віднесено до компетенції прокурорів вищого рівня.

Як було встановлено судами, позивач ОСОБА_1. 24.02.2006 року та 22.03.2006 року звертався до прокуратури Ленінського району м. Донецька із заявами про порушення відносно посадових осіб ТОВ "ТБ "Амстор" кримінальних справ за ознаками злочинів, передбачених ст.ст. 182, 382 КК України (2341-14) .

В зв'язку з наявністю даних про те, що вчинення злочинних дій мало місце одразу на території декількох районів, а також того, що керівництво ТОВ "ТБ "Амстор" знаходиться у Київському районі м. Донецька, відповідачем було направлено заяви ОСОБА_1. до прокуратури м. Донецька для вирішення питання про територіальну належність та прийняття рішення про порушення чи відмову у порушенні кримінальної справи.

При цьому судами правильно взято до уваги ту обставину, що після розгляду заяв ОСОБА_1. та листа відповідача міською прокуратурою направлено ці заяви до прокуратури Ленінського району м. Донецька для виконання додаткової перевірки, за результатами якої 10 травня 2006 року було винесено постанову про відмову у порушенні кримінальної справи.

Таким чином, відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій обгрунтовано виходили з того, що відповідач діяв в межах своїх повноважень та у спосіб, що визначений ст.ст. 97, 116, 117 КПК України (1001-05) .

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги зроблених судами висновків не спростовують і ними при ухваленні оскаржуваного судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права допущено не було.

За правилами ч.3 ст. 220-1, ч.1 ст.224 КАС України (2747-15) , якщо відсутні підстави для скасування судових рішень, то суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 221, 223, 224, 230 КАС України (2747-15) , колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1залишити без задоволення, а постанову Ленінського районного суду м. Донецька від 13 жовтня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 08 грудня 2006 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України (2747-15) рішення суду касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.