К-7836/06 Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції за неперерахування грошових коштів на окремий рахунок - Текст документа

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві справу за касаційною скаргою Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції у Херсонській області на рішення господарського суду Херсонської області від 15-22 листопада 2004 року та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 24 лютого 2005 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-сільськогосподарської фірми "Данко" до Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції у Херсонській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и л а :

У вересні 2004 року товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-сільськогосподарська фірма "Данко" звернулося до суду з позовом до Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції у Херсонській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0001742301/0 від 3.12.2003 року в частині визначених штрафних (фінансові) санкцій за порушення п. 11.29 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) у розмірі 36 637,00 грн.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 15-22 листопада 2004 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 24 лютого 2005 року позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-сільськогосподарської фірми "Данко" задоволено.

В касаційній скарзі Новокаховська об'єднана державна податкова інспекція у Херсонській області просить скасувати ухвалені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі акта перевірки ДП1 було винесено податкове повідомлення-рішення № 0001742301/0 від 3.12.2003 року за формою "Р", яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції, у тому числі за порушення п. 11.29 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) у розмірі 36.637,00 грн. за неперерахування зазначеної суми на окремий рахунок, відкриття якого визначено чинним законодавством.

Механізм прийняття таких повідомлень-рішень регламентований Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затверджений Наказом Державної податкової адміністрації України 21.06.2001 року № 253 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 27.05.2003 року № 247), зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11 червня 2003 року за № 467/7788 (z0467-03) .

Цей Порядок розроблено відповідно до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) (23 81-14) та Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) (509-12).

Так, відповідно до п. 2.5 Порядку податкове повідомлення - письмове повідомлення податкового органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену податковим органом у випадках, передбачених законодавством. Податкове повідомлення-рішення є однією з форм податкового повідомлення Відповідно ж до преамбули Закону № 2181 (2181-14) цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Згідно з п. 1.2 ст. 1 Закону № 2181 (2181-14) податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до п. 1.3. Закону № 168/97 (168/97-ВР) платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

Згідно з п. п. 11.29. Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) до 1 січня 2004 року (продовжено до 01.01.2006 року згідно із Законом № 2287-IУ (2287-15) від 23.12.2004 року) зупинено дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку.

Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

За змістом п. 1 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999 року № 271 (271-99-п) (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2001 року № 374 (374-2001-п) ), цим Порядком визначається механізм акумуляції та використання коштів податку на додану вартість, що не підлягають сплаті до бюджету, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою.

Відповідно до абз. 2 п. 4 Порядку залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми податку на додану вартість до бюджету. Не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету у безспірному порядку. (Абзац другий пункту 4 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 488 від 11.04.2002 року).

Згідно з п. 1.5 ст. 1 Закону № 2181 (2181-14) штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Штрафні санкції, п. 17.1 цього Закону, за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством.

Контролюючим органом нараховані 36.637,00 грн. штрафу за неперерахування зазначеної суми на окремий рахунок.

Як зазначено вище, пунктом 11.29 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) (168/97-ВР) передбачена спеціальна норма, суть якої полягає в тому, що суми ПДВ, отримані за операції з продажу продукції власного виробництва, що здійснюються сільгоспвиробниками, залишаються в розпорядженні таких сільгосптоваровиробників.

Оскільки суми ПДВ, що не підлягають сплаті до бюджету, але нараховуються сільгосптоваровиробниками і залишаються у їх розпорядженні, із зарахуванням їх на окремий рахунок відповідно до чинного законодавства, з правом використання на придбання МТР виробничого призначення не можуть вважатися податковим зобов'язанням, то застосування штрафу у разі нецільового використання акумульованих коштів діючим законодавством не передбачено. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку.

Податковим органом не встановлено факту нецільового використання вказаної суми податку. Це підтверджується представниками сторін.

Лист ДПА України від 23.07.2002 року № 11410/7/23-1017 (v1141225-02) " Щодо застосування штрафних санкцій за нецільове використання сум акумульованих коштів податку на додану вартість, які залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників" розширено тлумачить засади відповідальності, встановлені діючим законодавством.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанції вірно встановили фактичні обставини справи, ретельно дослідили наявні докази, дали їм належну оцінку та прийняли законне та обгрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Оскільки судові рішення відповідають вимогам матеріального та процесуального права, то вони не можуть бути скасовані чи змінені з підстав, наведених в касаційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції у Херсонській області залишити без задоволення, а рішення господарського суду Херсонської області від 15-22 листопада 2004 року та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 24 лютого 2005 року - без змін.