Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Карася О.В., Костенка М.I., Маринчак Н.Є., Шипуліної Т.М.

при секретарі  Павлушку Р.С.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у м. Херсоні

на ухвалу

Запорізького апеляційного господарського суду від 29.11.2005р.

у справі

№ 8/220-ПН-05 господарського суду Херсонської області

за позовом

Приватного підприємця ОСОБА_1

до

Державної податкової інспекції у м. Херсоні

про

звільнення активів з-під податкової застави

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Херсонської області від 05.09.2005 р., залишеною без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 29.11.2005 р., позов задоволено: активи суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 звільнено з-під податкової застави з посиланням на те, що штрафні санкції в сумі 2 156,25 грн., накладені на позивача за порушення норм Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) та Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (481/95-ВР) та не сплачені ним, не є сумою податкового боргу, у зв'язку з чим відсутні підстави, передбачені підпунктом 8.2.1 пункту 8.2 ст.8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) від 21.12.2000 р. № 2181-III, для виникнення у податкового органу права податкової застави.

В касаційній скарзі ДПI у м. Херсоні просить скасувати постановлені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, вважаючи, що судами попередніх інстанцій порушені пункт 1.2 ст.1, підпункт 8.2.1 пункту 8.2 ст. 8 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-III (2181-14) .

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 25.01.2005 р. в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна ДПI у м. Херсоні зареєструвала податкову заставу на всі активи СПД ОСОБА_1, підставою чого слугувала несплата позивачем штрафних санкцій у сумі 2 156,25 грн., застосованих згідно податкового повідомлення-рішення ДПI у м. Херсоні НОМЕР_1 за порушення вимог пунктів 1,9,11,13 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) та частини 3 ст.15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (481/95-ВР) .

Суд у відповідності до пунктів 1.2, 1.3 ст. 1 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-III (2181-14) , ст.ст. 14, 15 Закону України "Про систему оподаткування" (1251-12) дійшов правильного висновку про те, що несплачена позивачем сума штрафних санкцій, застосована до нього за порушення встановлених законом правил здійснення господарської діяльності, не є сумою податкового боргу, а відтак і про відсутність передбачених підпунктом 8.2.1 пункту 8.2 ст.8 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-III (2181-14) підстав для виникнення податкової застави.

Висновки суду відповідають встановленим у справі обставинам, правильному застосуванню норм матеріального права, які регулюють спірне правовідношення, а тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) ,

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні залишити без задоволення, а ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 29.11.2005р.- без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .