Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Карася О.В., Костенка М.I., Маринчак Н.Є., Шипуліної Т.М.

при секретарі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні

Павлушку Р.С.

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва

та касаційне подання прокурора Святошинського району м. Києва

на постанову Київського апеляційного господарського суду від16.08.2005 р.

у справі № 40/600-29/526 господарського суду м. Києва

за позовом Прокурора Святошинського району м. Києва в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва

до 1. Закритого акціонерного товариства "Атек",

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивний клуб "Олімп"

про визнання угоди недійсною

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 25.05.2005 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.08.2005 р., в задоволенні позову прокурора Святошинського району м. Києва в інтересах держави в особі ДПI у Святошинському районі м. Києва до ЗАТ "Атек", ТОВ "Спортивний клуб "Олімп" про визнання недійсним договору оренди від 25.10.2001 р. на підставі ст.48 ЦК УРСР (1540-06) відмовлено.

Судові рішення вмотивовані тим, що при укладенні спірного договору ЗАТ "Атек" не порушило вимоги підпункту "а" підпункту 8.6.1 пункту 8.6 ст.8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , на невідповідність якому спірного договору посилався прокурор в обгрунтування позовних вимог, оскільки на день укладення договору акціонерне товариство не мало податкового боргу. Суд також виходив з того, що чинним законодавством, а саме: підпунктом 8.6.4 пункту 8.6 ст.8, підпунктом 9.1.2 пункту 9.1 ст.9, підпунктом 17.1.8 пункту 17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) / далі за текстом Закон України від 21.12.2000 р. № 2181-III / встановлені певні спеціальні правові наслідки здійснення платником податків, активи якого перебувають у податковій заставі, операцій з активами, що потребують попереднього письмового узгодження з органом державної податкової служби, без такого узгодження.

В касаційних  скаргах прокурора та ДПI у Святошинському районі м. Києва ставиться питання про скасування постановлених у справі судових рішень як таких, що не відповідають нормам матеріального та процесуального права, зокрема, ст.48 ЦК УРСР (1540-06) , ст.ст. 2, 5, 7 Указу Президента України "Про заходи щодо підвищення відповідальності за розрахунками з бюджетами та державними цільовими фондами" від 04.03.1998 р. № 167 (167/98) , підпунктів 8.6.1 та 8.6.4 пункту 8.6, підпункту "ж" підпункту 8.7.1 пункту 8.7 ст.8, ст.18, пункту 19.3 ст.19 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-III (2181-14) .

Заперечуючи проти касаційних скарг, відповідачі просять залишити скарги без задоволення як необгрунтовані.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, судова колегія Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 17.03.2000 р. до Державного реєстру застав рухомого майна ДПI у Ленінградському районі м. Києва було внесено запис про реєстрацію податкової застави на все майно та майнові права ЗАТ "Атек" з датою виникнення податкової застави 29.07.1998 р.

За повідомленням ДПI від 24.07.1998 р., направленому ЗАТ "Атек", податковий борг відповідача станом на вказану дату становив 2978551,00 грн.

25.10.2001 р. між ЗАТ "Атек" /орендодавець / та ТОВ "Спортивний клуб "Олімп" / орендар / був укладений договір оренди цілісного майнового комплексу стадіону, розташованого по вул. Чистяківській, 20, строком на десять років.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив, зокрема, з того, що станом на 25.10.2001 р. у ЗАТ "Атек" не було податкового боргу, оскільки податковий борг, що був підставою для виникнення податкової застави, був списаний рішенням ДПI від 27.04.2001 р. № 102 та розстрочений рішенням про розстрочення податкового боргу від 15.08.2001 р. № 9 та договором про розстрочення податкового боргу від 15.08.2001 р. Разом з тим, відповідно до підпункту "ж" підпункту 8.7.1 пункту 8.7 ст.8 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-III (2181-14) в редакції, чинній до внесення змін в цей підпункт  Законом України від 20.02. 2003 р. № 550-IУ (550-15) , прийняття податковим органом рішення про розстрочення, відстрочення суми податкового боргу або досягнення податкового компромісу звільняє активи платника податків з податкової застави з дня прийняття такого рішення у разі коли умови, визначені в такому рішенні, передбачають зупинення права податкової застави.

Факт передбачення зупинення права податкової застави рішенням про розстрочення податкового боргу від 15.08.2001 р. № 9 в судовому процесі встановлений не був. Останнє, однак, не вплинуло на правильність висновку суду про те, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Звертаючись на підставі ст.36-1 Закону України "Про прокуратуру" (1789-12) в суд із позовною заявою в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірному правовідношенні, прокурор виступає процесуальним позивачем, тоді як позивачем у матеріально-правовому значенні в такому судовому процесі є відповідний уповноважений орган державної влади або місцевого самоврядування, наявність чи відсутність права вимоги якого у спірному правовідношенні підлягає встановленню в судовому процесі.

Відповідно до пункту 11 ст.10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) державна податкова інспекція має право звертатися до суду з позовом до підприємств та організацій про визнання угод недійсними та стягнення в доход держави коштів, отриманих ними за такими угодами.

Встановлюючи правило щодо узгодження з податковим органом операцій із заставленими активами, перелік яких наведений в підпункті 8.6.1 пункту 8.6 ст.8 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-III (2181-14) , зазначений пункт не передбачає такого наслідку недотримання вимоги щодо узгодження  операцій з активами з податковим органом, як недійсність цивільно-правової угоди, на виконання якої була здійснена відповідна операція. Натомість підпунктом 8.6.4 цього пункту, підпунктом 9.1.2 пункту 9.1 ст.9, підпунктом 17.1.8 пункту 17.1 ст.17 зазначеного Закону встановлені інші, не цивільно-правові, наслідки порушення платником податків вимог підпунктів 8.6.1 - 8.6.3 пункту 8.6. ст.8 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-III (2181-14) .

З огляду на зазначене у ДПI у Святошинському районі м. Києва відсутнє право вимоги про визнання спірного договору оренди з підстав, передбачених ст.48 ЦК УРСР (1540-06) , а відтак суд дійшов правильного висновку, що позов прокурора не підлягає задоволенню.

Доводи касаційних скарг не спростовують правильність висновків суду щодо прав і обов'язків сторін у даному спорі.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) ,

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва та касаційне подання прокурора Святошинського району м. Києва залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від від16.08.2005р.- без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .