Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого  Співака В.I.

суддів  Білуги С. В.

Гаманка О.I.

Загороднього А. Ф.

Заїки М.М.

при секретарі Дашківській О. Є.,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_1на постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 01 грудня 2005 року у справі за його позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и л а:

У березні 2005 року ПП ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ДПI у  м. Хмельницькому про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Рішенням  господарського суду Хмельницької області від 11 травня 2005 року позов задоволено. Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 01 грудня 2005 року скасовано рішення господарського суду Хмельницької області від 11 травня 2005 року та прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення ДПI у м. Хмельницькому НОМЕР_1 та НОМЕР_2 в частині визначення фінансових санкцій в розмірі 45 грн. сумою податкового зобов'язання. В решті позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ПП ОСОБА_1 просить скасувати  постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 01 грудня 2005 року та залишити в силі рішення господарського суду Хмельницької області від 11 травня 2005 року.

Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги, рішення суду апеляційної інстанцій щодо правильного застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що працівниками ДПI у  м. Хмельницькому проведено перевірку здійснення розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1, за наслідками якої складено акт НОМЕР_3 року про те, що в більярдному залі по АДРЕСА_1  м. Хмельницький, орендованому позивачем, відсутні торгові патенти на шість більярдних столів, на двох з яких на момент перевірки проводилася гра в більярд, розрахункова операція за гру в більярд на суму 9 грн. проведена без застосування реєстратора розрахункових операцій та книги обліку розрахункових операцій, розрахунковий документ не видавався.

На підставі акта перевірки ДПI у м. Хмельницькому за порушення вимог п.1,2,5 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) , ст. 1,3,5,7 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" (98/96-ВР) прийняла з посиланням на Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) податкові повідомлення-рішення, якими визначила суми штрафних (фінансових) санкцій податковим зобов'язанням, із зазначенням сплати їх у певний строк від дня отримання повідомлення та наслідки несплати цих санкцій.

Суд апеляційної інстанції правильно послався на статтю 5 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" (98/96-ВР) , якою визначений порядок придбання торгового патенту на проведення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу, які здійснюються суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами.

Відповідно до частини 2 статті 5 цього Закону під гральним бізнесом розуміється діяльність, пов'язана з влаштуванням казино, інших гральних місць (домів), гральних автоматів з грошовим або майновим виграшем, проведенням лотерей (крім державних) та розиграшів з видачею грошових виграшів у готівковій або майновій формі.

З наведеного вище випливає, що суб'єкти підприємницької діяльності, які надають послуги у сфері громадського бізнесу, у тому числі з використанням столів для більярду, що вводяться в дію за допомогою жетона монети або без них, зобов'язані придбавати торгові патенти на загальних підставах. Звільняються від патентування лише операції з використанням більярдних столів для проведення спортивних аматорських змагань.

Судом апеляційної інстанції на підставі досліджених доказів встановлено, що висновки суду першої інстанції про те, що столи для більярду використовувалися для спортивних аматорських змагань є безпідставними.

Окрім того, пунктом 51 статті 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (1775-14) передбачено отримання у встановленому порядку ліцензії на спортивну діяльність з гри в більярд. Такої ліцензії ОСОБА_1 на 2004 рік не мав.

Апеляційний суд правильно зазначив, що відповідно до статей 5,11 Закону України "Про державну підтримку малого підприємництва" (2063-14) запровадження спрощеної системи оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності є одним із основних напрямів державної підтримки малого підприємництва, суть якої, зокрема, полягає в заміні сплати встановлених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів) сплатою єдиного податку.

Проте, коло суб'єктів підприємництва, яких держава вирішила підтримувати в такий спосіб, обмежені. Згідно із статтею 2 Закону його дія не поширюється на суб'єктів підприємницької діяльності, які провадять діяльність у сфері грального бізнесу.

Згідно п. 19 ст. 14 Закону України "Про систему оподаткування" (1251-12) плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності віднесена до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів). Податковою інспекцією правильно визначено штраф у розмірі 10300, 78 грн. сумою податкового зобов'язання в порядку, передбаченому Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) .

Підпункти 1.2 і 1.5 статті 1, підпункт 4.2.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , статті 13, 14 Закону України "Про систему оподаткування"свідчать (1251-12) про те, що фінансові санкції, які встановлені Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) , не можуть вважатися податковим зобов'язанням, оскільки згідно з п. 1.5 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) положення цього Закону розповсюджуються лише на штрафні санкції, які застосовуються до платників податків у зв'язку з порушенням ними правил оподаткування, визначених відповідними законами. Тому судом апеляційної інстанції вірно задоволено позов щодо визнання недійсними податкових повідомлень-рішень в частині визначення фінансової санкції у розмірі 45 грн. сумою податкового зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що порушень судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин по справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 220, 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів -ухвалила:

Касаційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 01 грудня 2005 року у справі за його позовом до Державної податкової інспекції у  м. Хмельницькому про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.