Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого, судді:    Бутенка В.I.,

суддів:    Сороки М.О.,

Мироненка О.В.,

Лиски Т.О.,

Панченка О.I.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом Регіонального управління Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів ДПА України в Рівненській області (далі - ДААК ДПА) до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1) про стягнення штрафних санкцій,

встановила:

У лютому 2002 року ДААК ДПА звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення штрафних санкцій.

Рішенням господарського Рівненської області від 11 квітня 2005 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29 червня 2005 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове про задоволення позову. Стягнуто з відповідача фінансову санкцію у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн. та 76 грн. 50 коп. державного мита в доход державного бюджету України.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить судове рішення апеляційної інстанції скасувати.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що ОСОБА_1 у судовому засіданні надав копії сертифікатів відповідності на горілку "Рівненська" та вино "Iзабелла". В зв'язку з цим вважав що реалізація згаданих вище напоїв здійснювалась за наявності зазначених сертифікатів та у позивача були відсутні підстави для застосовування до відповідача фінансових санкцій за порушення вимог ст.10 Закону України "Про державне регулювання спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (481/95-ВР) .

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що відповідно до акту перевірки НОМЕР_1 на момент проведення перевірки та реалізації алкогольних напоїв, зазначених в акті, сертифікати відповідності на дану продукцію були відсутні.

Висновок суду апеляційної інстанції про те, що надання в судовому засіданні копій сертифікатів відповідності не спростовує факту їх відсутності під час проведення перевірки відповідача та реалізацію продукції з порушенням вимог вказаного вище Закону та інших нормативно-правових актів, відповідає фактичним обставинам справи.

Згідно ч. 3 ст. 211 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (далі КАС України (2747-15) ) підставами касаційного оскарження судового рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 220 КАС України (2747-15) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права та відсутні передбачені ст. 227 КАС України (2747-15) підстави для його обов'язкового скасування.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 221, 223, 224, 230, 231 КАС України (2747-15) , колегія суддів,

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29 червня 2005 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення  і оскарженню не підлягає.