Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

суддів: Бим М.Є., Гордійчук М.П., Леонтович К.Г., Харченка В.В., Чалого С.Я.

розглянувши в попередньому розгляді адміністративну справу за касаційною скаргою фізичної особи-приватного підприємця ОСОБА_1 на постанову господарського суду Запорізької області від 12 січня 2006 року та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 28 березня 2006 року, у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1. до Державної податкової інспекції в Комунарському районі м.Запоріжжя, про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

Приватний підприємець  ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Комунарському районі м.Запоріжжя, про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1., яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 185962,50 грн., № НОМЕР_2. та № НОМЕР_3, якими зменшено суму податкового зобов'язання до 176908,50 грн., № НОМЕР_4, яким виявлено завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 5308 грн., № НОМЕР_5, № НОМЕР_6, якими визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 201 грн. Позивач посилався на те, що при прийнятті зазначених вище податкових повідомлень-рішень відповідачем неправильно застосовано  законодавство, що регулює порядок справляння податків і зборів, а також відповідачем  порушено порядок  порядку розгляду його скарг на ці податкові повідомлення-рішення,  поданих  ним в адміністративному порядку.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 12 січня 2006 року, яке залишено без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 28 березня 2006 року, в позові відмовлено.

В касаційній скарзі фізична особа- приватний підприємець ОСОБА_1. просить скасувати судові рішення і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Вважає, що судові рішення не  грунтуються  на обставинах справи і суперечать їм.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до ч.3 ст.211 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені статтями 225-229 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно  ч.3 ст.211 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст.220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу фізичної особи-приватного підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову господарського суду Запорізької області від 12 січня 2006 року та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 28 березня 2006 року - без змін.

Ухвала остаточна і  оскарженню не підлягає.