К-14880/06 Про стягнення з державного бюджету невідшкодованої суми з податку на додану вартість - Текст документа

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з державного бюджету невідшкодованого податку на додану вартість в розмірі 543995 грн. згідно податкових декларацій з ПДВ за липень, серпень, вересень 2004 р., висновок на одержання якого в установленому законом порядку відмовляється надати ДПI у м.Херсоні.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 15.04.2005 р. позов задоволено частково. Зобов'язано УДК у Херсонській області відшкодувати з Державного бюджету на користь ТОВ ТД "Херсонзерноекспо" 393264,00 грн. В решті позову відмовлено.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 26.01.2006 р. рішення господарського суду Херсонської області від 15.04.2005 р. в задоволеній частині позову про стягнення 215263,39 грн. визнано нечинним і закрито провадження у справі, в іншій частині про стягнення 178000,61 грн. залишено без змін.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДПI у м.Херсоні, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції в частині відшкодування ПДВ, з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права.

Вважає, що за змістом Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) (далі - Закон України "Про ПДВ" (168/97-ВР) ) право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару.

Позивач у запереченнях на касаційну скаргу та його представник у судовому засіданні касаційної інстанції просив в задоволенні касаційної скарги відмовити, рішення судів першої та апеляційної інстанції залишити без змін.

Відповідач представника у судове засідання касаційної інстанції не направив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Справу розглянуто відповідно до вимог ч.4 ст.221 КАС України (2747-15) .

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено у справі позивачем в процесі ведення статутної діяльності здійснювалися експортні операції з продажу продукції, призначеної для вивезення та використання за межами митної території України, за якими податок обраховується відповідно до пп.6.1.1, 6.2.1 п.6.2 ст.6 Закону України "Про ПДВ" (168/97-ВР) за нульовою ставкою, а також операції з продажу продукції, що оподатковується за ставкою 20%.

За даними поданих позивачем до органу ДПС податкових декларацій та розрахунків експортного відшкодування, позивачу підлягало відшкодуванню з Державного бюджету України за липень-вересень 2004 р. 543995 грн.

Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Пп.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України "Про ПДВ" (168/97-ВР) передбачено у разі, коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з пп.7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період, суми невідшкодовані платнику податку протягом цього строку, вважаються бюджетною заборгованістю.

Відповідно до п.8.1 ст.8 Закону України "Про ПДВ" (168/97-ВР) платник податку, який здійснює операції з вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної території України (експорт) і подає розрахунок експортного відшкодування за наслідками податкового місяця, має право на отримання такого відшкодування протягом тридцяти календарних днів з дня надання такого розрахунку.

Здійснення позивачем у зазначених звітних періодах експортних операцій підтверджується наявними в матеріалах справи вантажними деклараціями форми МД-2, зовнішньоекономічними контрактами, банківськими виписками про надходження та зарахування на валютний рахунок валютної виручки. Факт здійснення позивачем господарських операцій за ставкою ПДВ 20% підтверджується наявними в матеріалах справи копіями податкових накладних та витягом з Книги обліку придбання товарів (робіт, послуг).

Крім того, факт існування бюджетної заборгованості по ПДВ за липень-вересень 2004р. підтверджується актом №4611/23-20 від 09.11.2004 р. "Про результати документальної перевірки обгрунтованості відшкодування ПДВ з бюджету ТОВ "Торговий дім "Херсонзерноекспо".

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанції, правильно оцінивши обставини справи, з дотриманням норм матеріального та

процесуального права, дійшли висновку про обгрунтованість позовних вимог щодо проведення бюджетного відшкодування.

При цьому судами враховано, що згідно декларації за липень 2004 р. позивачем визначено бюджетне відшкодування в сумі 129938 грн. провести в рахунок сплати ПДВ, а також проведення відшкодування в рахунок майбутніх платежів в сумі 20793 грн. за декларацією за серпень 2004 р., а тому в задоволенні позову в частині стягнення 150731 грн. бюджетного відшкодування відмовлено.

Згідно довідки ДПI про залишки невідшкодованого ПДВ станом на 19.01.2006 р., із суми, заявленої до відшкодування в деклараціях за звітні періоди липень-вересень 2004 р. було відшкодовано 365994,39 грн., що не заперечується позивачем.

Залишок бюджетної заборгованості за звітний період, станом на 19.01.2006 р. становить 178000,61 грн.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції правомірно, з дотриманням приписів ст.203 КАС України (2747-15) , визнав нечинним і закрив провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 215263,39 грн.

Доводи касаційної скарги не беруться до уваги, оскільки вони не спростовують фактичних обставин справи, встановлених судом.

Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку в випадках, визначених цим Законом. Віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару до податкового кредиту, в розумінні Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , не передбачає умови про сплату цих сум до бюджету.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Враховуючи викладене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування судового рішення.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Херсоні залишити без задоволення, а ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 26.01.2006 р. - без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.