Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді Бим М.Є.

суддів:  Гордійчук М.П., Маринчак Н.Є., Леонтович К.Г., Чалого С.Я.

при секретарі Кулеші А.О.,

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в приміщенні суду касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Донецької області від 16 січня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці  та соціального захисту  населення  Червоногвардійської райдержадміністрації Макіївської міської ради про стягнення  заборгованості  на оздоровлення, -

встановила:

У вересні 2005 р. ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської райдержадміністрації Макіївської міської ради про стягнення  недоотриманих сум  на оздоровлення за 2001,2002,2003,2004 р.р, мотивуючи тим, що був учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, став інвалідом Чорнобильської катастрофи III групи, а з 2003 р. йому встановили інвалідність  II групи  і йому у відповідності до ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) передбачена щорічна виплата на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних

Справа №-к-13713/06  Д4   Доповідач: Леонтович К.Г.

заробітних плат, відповідач ухиляється  від виплати йому  вказаних коштів  в повному обсязі, виплачуючи по 21.50 грн. щорічно та просив стягнути на його користь  недоотриману суму  2655 грн.50 коп.  на оздоровлення за 2001, 2002, 2003 , 2004 р.р.. -  недовиплачених сум на оздоровлення в розмірі 3723 грн..

Постановою  Червоногвардійського районного суду м. Макіївки від 14 жовтня 2005 р.  позов задоволений та стягнуто з відповідача 3723 грн..

Постановою апеляційного суду Донецької області від 16 січня 2006 року апеляційна скарга Управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської райдержадміністрації Макіївської міської ради задоволена, рішення Червоногвардійського районного суду  м. Макіївки від 14 жовтня 2005  р. скасоване, в задоволенні позову відмовлено.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1, не погоджуючись з постановою апеляційного суду,  просить  постанову апеляційного суду скасувати, а  рішення суду першої інстанції залишити без змін як законне та обгрунтоване, мотивуючи тим, що  апеляційним судом при винесенні  постанови про відмову в задоволенні позову порушені вимоги процесуального та матеріального  права.

В запереченнях на касаційну скаргу  відповідач просить залишити  постанову апеляційного суду без змін, яка прийнята у відповідності до законодавства України та постанови Кабінету Міністрів № 836 (836-96-п) , якою встановлений розмір щорічної допомоги  на оздоровлення інвалідам .

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга  підлягає  задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 являвся  інвалідом III групи, а з 2003 р .- інвалідом II групи  як учасник ліквідації  та постраждалий  при виконанні робіт  по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Відповідно  до ст.48 Закону України "Про статус і  соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи"  (796-12) він має право на  щорічну допомогу  на оздоровлення в розмірі 4 мінімальні заробітні плати  до 2003 р.. а з 2003 р., у зв'язку із установленням інвалідності II групи  - 5 мінімальних заробітних плат.

Судами  повно і всебічно встановлені обставини справи. Однак, суд апеляційної інстанції прийшов до необгрунтованого висновку,  що Управління праці  та соціального захисту  населення  Червоногвардійської райдержадміністрації Макіївської міської ради при виплаті позивачу  щорічних виплат на оздоровлення за 2001-2004 р.р. діяло відповідно Закону України " Про статус і соціальний захист громадян,  які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) та постанови Кабінету Міністрів  України від 26.07.1996 р. №836 (836-96-п) "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", згідно якого ОСОБА_1 виплачувалося  за ці роки по 21.50 грн. щорічно, що суперечить вимогам ст.48 Закону України " Про статус і соціальний захист громадян,  які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) .

Постанова КМ від 26.07.1996 р № 836 (836-96-п) "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"  встановлювала  розмір виплат  щорічної допомоги  інвалідам, який не змінювався на протязі тривалих років та суперечить іншим нормам законів.  Так, згідно Закону України "  Про встановлення мінімальної заробітної плати на 2002 р."  (2896-14) розмір мінімальної заробітної плати встановлений 140 грн., який  згідно  внесень послідуючих змін до  Державного бюджету України зростав  кожен  наступний рік, вказані закони не мали обмежень щодо застосування ст.48. Закону України "Про статус і  соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , яка передбачає право позивача  на  щорічну допомогу  на оздоровлення в розмірі 4 та 5 мінімальних заробітних плат. Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України  в наступному будь-яких рішень  із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності  законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору  підлягають застосуванню ст.48 Закону України "Про статус і  соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , з урахуванням розміру мінімальної плати на момент виплати.

Виходячи з вищенаведеного  та з урахуванням вимог ст.48 Закону України "Про статус і  соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) Управління праці  та соціального захисту  населення  Червоногвардійської райдержадміністрації Макіївської міської ради повинно виплачувати позивачеві щорічну допомогу на оздоровлення  виходячи із  суми мінімальної заробітної плати на момент виплати щорічної компенсації на оздоровлення. Суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення на підставі вищевказаного закону і вірно визначив компенсаційні суми, які повинен йому виплатити  відповідач з урахуванням  кратності мінімальних заробітних плат та  частково  виплачених сум.

Доводи касаційної скарги зазначені в постанові  висновки  апеляційного суду спростовують, являються обгрунтованими і  підтверджуються  нормами матеріального права.

При встановленні наведених фактів місцевим та  апеляційним судами  правильно і повно  встановлені фактичні обставини справи, однак,  апеляційний суд при  винесенні постанови  за позовом позивача  порушив  норми матеріального права та ухвалив помилкове рішення, що призвело до ухвалення незаконної  постанови та безпідставного скасування законної  постанови суду першої інстанції. На  підставі ст.226 КАС України (2747-15) підлягає  постанова суду апеляційної інстанції скасуванню  із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

За таких обставин  постанова суду  апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а касаційна скарга задоволенню.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 226, 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову апеляційного суду Донецької області від 16 січня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці  та соціального захисту  населення  Червоногвардійської райдержадміністрації Макіївської міської ради про стягнення  заборгованості  на оздоровлення скасувати, залишити в силі постанову  Червоногвардійського районного суду м. Макіївки від 14 жовтня 2005 р.

Ухвала  набирає законної сили з моменту оголошення і оскарженню не підлягає.