Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого, судді:    Бутенка В.I.,

суддів:    Сороки М.О.,

Мироненка О.В.,

Лиски Т.О.,

Панченка О.I.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Кривопільської сільської ради, зацікавлена особа -ОСОБА_2 про визнання рішення Кривопільської сільської ради від 17 квітня 2003 року недійсним,

встановила:

У травні 2003 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Кривопільської сільської ради, зацікавленої особи ОСОБА_2 про визнання рішення Кривопільської сільської ради від 17 квітня 2003 року недійсним.

Рішенням Верховинського районного суду Iвано-Франківської області від 9 липня 2993 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Iвано-Франківської області від 1 жовтня 2003 року, позов задоволено. Визнано неправомірними рішення шостої сесії Кривопільської сільської ради від 17 квітня 2003 р. про відмову позивачу у продовженні терміну оренди земельної ділянки у зв'язку з передачею 0,25 га. даної земельної ділянки із земель присадибного фонду та рішення шостої сесії Кривопільської сільської ради від 17 квітня 2003 року про надання ОСОБА_2. у приватну власність земельну ділянку в розмірі 0,25 га. для ведення селянського господарства в присілку "IНФОРМАЦIЯ_1" із земель запасу сільської ради.

У касаційній скарзі Кривопільська сільська рада, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, рішенням Кривопільської сільської ради від 08.05.2001 р. ОСОБА_1. було надано у користування 0,25 га. земельної ділянки на присілку "IНФОРМАЦIЯ_1" та 15.05.2001 р. між сільською радою та позивачем укладено договір на право постійного  користування наданою земельною ділянкою та відведено її в натурі.

Висновок суду про те, що спірна земельна ділянка могла бути вилучена у позивача лише за її згодою та в порядку, передбаченому ст. 149 Земельного кодексу України (2768-14) , відповідає фактичним обставинам справи. Відповідачем вказані вимоги Земельного кодексу (2768-14) були порушеними.

Згідно ч. 3 ст. 211 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (далі КАС України (2747-15) ) підставами касаційного оскарження судового рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 220 КАС України (2747-15) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права та відсутні передбачені ст. 227 КАС України (2747-15) підстави для їх обов'язкового скасування.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 221, 223, 224, 230, 231 КАС України (2747-15) , колегія суддів,

ухвалила:

Касаційну скаргу Кривопільської сільської ради залишити без задоволення, а рішення Верховинського районного суду Iвано-Франківської області від 9 липня 2993 року і ухвалу апеляційного суду Iвано-Франківської області від 1 жовтня 2003 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення  і оскарженню не підлягає.