Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

розглянувши касаційну скаргу командитного товариства "Боксхолл Холдінгс Лімітед" і компанія "ПФК КонверсІнвест" на постанову Вищого господарського суду України від 13.06.2006 року у справі за позовом командитного товариства "Боксхолл Холдінгс Лімітед" і компанія "ПФК КонверсІнвест" до відкритого акціонерного товариства "Дамен Шіпярдс Океан" та товариства з обмеженою відповідальністю "Украгропромпостач" про визнання вексельної заборгованості на суму 110748385, 34 грн.,

У травні 2005 року Командитне товариство "Боксхолл Холдінгс Лімітед" і компанія "ПФК КонверсІнвест" (далі – Командитне товариство) звернулись до господарського суду м. Києва з позовом до ВАТ "Дамен Шіпярдс Океан" (далі - ВАТ) та ТОВ "Украгропромпостач" про стягнення вексельної заборгованості та відсотків в розмірі 110748385, 34 грн.

Позовні вимоги обгрунтовувались тим, що відповідачами прострочено сплату вексельного зобов'язання по векселям, емітованими ВАТ "Суднобудівний завод "Океан" (правонаступник – ВАТ "Дамен Шіпярдс Океан"), придбаними Компанією згідно договору купівлі-продажу цінних паперів від 25.12.1997 року, № 5/97.

Відповідач 1 проти позову заперечував, посилаючись на пропуск строку позовної давності, порушення правил територіальної підсудності та неправильне нарахування відсотків.

Відповідач 2 відзиву на позов не надав.

Рішенням господарського суду м. Києва від 01.07.2005 року позов задоволено частково. Стягнуто з ВАТ "Дамен Шіпярдс Океан" на користь Компанії 22246401, 30 грн. заборгованості за векселями, 50541219, 65 грн. обумовлених векселями 30% річних, 9392723, 40 грн. шести відсотків річних, 26203903, 51 грн. відсотків в розмірі облікової ставки на день подання позову та пеню 2183650,25 грн. В решті позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2006 року, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 13.06.2006 року скасовано рішення господарського суду м. Києва від 01.07.2005 року та відмовлено у позові повністю.

31.08.2006 року Верховним Судом України за касаційною скаргою командитного товариства "Боксхолл Холдінгс Лімітед" і компанія "ПФК КонверсІнвест" порушено касаційне провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 13.06.2006 року. Скарга мотивується різним застосуванням Вищим господарським судом України одного й того ж положення закону в аналогічних справах.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін та дослідивши матеріали справи Судова палата вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Залишаючи без змін постанову апеляційного суду Вищий господарський суд України обгрунтував свою постанову неправильним застосуванням господарським судом норм матеріального права щодо застосування положень про переривання строку позовної давності у вексельних відносинах сторін та ст. 21 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу, оскільки спірні векселі рішенням господарського суду м.Києва від 21.07.2002 року у справі № 17/293 визнані такими, що не підлягають оплаті.

Проте з такими висновками погодитись не можна з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено, що 09.10.1997 року ВАТ "Суднобудівний завод "Океан" (правонаступник ВАТ "Дамен Шипьярдс Океан") видав на користь ТОВ "Украгропромпостач" шістнадцять простих векселів на загальну суму 4405426 доларів США. Передача векселів здійснена по акту прийому – передачі від 09.10.1997 року. Вексель видано строком за пред'явленням, але не раніше 22.03.1998 року.

На підставі Договору купівлі-продажу цінних паперів № 5/97 від 25.12.1997 року зазначені векселі придбано командитним товариством "Боксхолл Холдінг Лімітс" і компанія ПФК "КонверсІнвест". На звороті векселів ТОВ "Украгропромпостач", на підтвердження переходу прав за векселями, зроблено бланковий індосамент.

11.03.1999 року Командитне товариство пред'явило до ВАТ вимоги про оплату векселів. У зв'язку з неотриманням платежу приватним нотаріусом Миколаївського нотаріального округу вчинено протест про несплату векселів в кількості 16 штук на загальну суму 4405426 доларів США з 30% річних.

Таким чином спір між сторонами виник з приводу оплати векселів тому до цих правовідносин слід застосовувати законодавство, що регулює обіг векселів.

Відповідно до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (далі Уніфікований закон) ЦВК і РНК СРСР 07.08.1937 року затверджено Положення про переказний вексель та простий вексель (v1341400-37) (далі – Положення), яким фактично відтворено текст Уніфікованого закону. В Україні введено вексельний обіг з використанням простого і переказного векселів згідно до Женевської конвенції 1930 року постановою Верховної Ради України від 17.06.1992 року № 2470-ХІІ (2470-12) .

На час видачі спірних векселів розповсюджувалась дія Положення (v1341400-37) . Згідно зі ст. 1 Положення (v1341400-37) та ст. ст. 3, 21 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" (далі – Закон № 1201-ХІІ (1201-12) ) вексель є цінним папером, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Всі дані, відображені в тексті векселя є достовірними, не потребують підтвердження іншими документами. Документ, який не містить одного чи більше з обов'язкових реквізитів не має сили векселя.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.06.2002 року у справі № 14/603 за участю сторін визнано, що 16 спірних веселів відповідають вимогам ст. 21 Закону № 1201-ХІІ та п. 33 Положення (v1341400-37) і їх законним векселедержателем є Командитне товариство.

Вищий господарський суд не звернув увагу, що згідно з п. 16 Положення (v1341400-37) особа в якої знаходиться переказний вексель, вважається його законним держателем, якщо його право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів, навіть якщо останній індосамент є бланковим.

Якщо особа втратила переказний вексель в силу будь-яких подій, а держатель векселя обгрунтовує своє право на нього згідно з порядком, зазначений у попередньому абзаці, такий держатель не зобов'язаний повернути вексель, за винятком випадку, коли він придбав його недобросовісно або при його придбанні допустив грубу необережність.

ВАТ "Океан" не надало суду жодних доказів грубої необережності і несумлінної поведінки у діях Командитного товариства і ТОВ "Украгропромпостач" при укладенні договору купівлі-продажу цінних паперів та вчиненні бланкового індосаменту на звороті векселів.

Господарський суд прийшов до обгрунтованого висновку, що відповідачі є солідарно зобов'язаними сплатити визначену суму грошей після настання строку власнику векселів відповідно до вимог п. 47 Положення (v1341400-37) та ст. 198 ЦК України, оскільки відмова від виконання зобов'язання, посвідченого цінним папером, з посиланням на відсутність підстави зобов'язання або на його недійсність не допускається.

Відповідно до п.17 Положення (v1341400-37) особи, на яких подається позов за переказним векселем не можуть протиставити держателю заперечення, що грунтуються на їхніх особистих відносинах з трасантом або попередніми держателями, якщо тільки держатель, при придбані векселя не діяв свідомо на шкоду боржнику.

Тому посилання апеляційного і касаційного суду на рішення господарського суду м.Києва від 31.07.2002 року у справі № 17/203 яким визнано недійсною угоду про переоформлення заборгованості № 1/95-30 від 09.10.1997 р. укладену між ВАТ "Суднобудівний завод "Океан" та ТОВ "Украгропромпостач", а векселі такими що не підлягають оплаті, як на підставу відмови у задоволенні позову є помилковим.

Касаційний суд обгрунтовано зазначив, що до вексельного боржника не підлягають застосуванню положення глави 5 ЦК УРСР (1540-06) . В той же час не врахував пункти 70, 71, 77 Положення (v1341400-37) , якими визначено, що позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу. Перерва перебігу строків позовної давності має силу лише щодо тієї особи, стосовно якої строки переривалися.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що подачею позову ВАТ "Океан" до ТОВ "Украгропромпостач" та Командитного товариства про визнання недійсними простих векселів, перебіг строку позовної давності перервався і почався знову з дати прийняття Вищим господарським судом України постанови у справі № 14/603 та прийшов до обгрунтованого висновку щодо заявлення позову Командитним товариством в межах строку позовної давності. Разом з тим помилкове посилання суду першої інстанції на ст. 79 ЦК УРСР підлягає виключенню із мотивувальної частини рішення.

Верховний Суд України в силу положень ст.ст. 6, 8 Конституції України не вважає необхідним направити справу на новий розгляд суду першої інстанції, оскільки це суперечило б положенням ст. 125 Конституції України і ст.ст. 2, 39 Закону України "Про судоустрій України" (3018-14) в частині визначення статусу Верховного Суду України та його завдання забезпечити законність в здійсненні правосуддя і викликало б конституційно недопустиму необхідність скасування законного рішення суду першої інстанції. В зв'язку з цим наведений в ст. 111-18 Господарського процесуального кодексу України перелік наслідків розгляду касаційної скарги на постанову Вищого господарського суду України не вважається правовою перешкодою для прийняття зазначеного рішення.

Таким чином незаконні постанови суду апеляційної та касаційної інстанції підлягають скасуванню, а законне і обгрунтоване рішення суду першої інстанції – залишенню в силі.

Керуючись ст.ст. 111-17 – 111-19 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Судова палата

касаційну скаргу командитного товариства "Боксхолл Холдінгс Лімітед" і компанія "ПФК КонверсІнвест" задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 13.06.2006 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2006 року скасувати.

рішення господарського суду м. Києва від 01.07.2005 року залишити в силі.

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.