Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі :

Головуючого - судді Бутенка В. I.,

Суддів : Лиски Т. О.,

Панченка О. I.,

Горбатюка С. А.,

Мироненка О. В.,

При секретарі - Якименко О. М.,

З участю представника Оболонської районної у м. Києві Машкової I. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 на рішення Господарського суду м. Києва від 14 березня 2005 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27 квітня 2005 року у справі за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 до Оболонської районної у м. Києві ради про визнання недійсним рішення НОМЕР_1, -

В С Т А Н О В И Л А :

В грудні 2004 року СПД ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду м. Києва з позовом до Оболонської районної у м. Києві ради про визнання недійсним рішення НОМЕР_1 в частині відмови позивачу у наданні в тимчасове користування земельної ділянки по АДРЕСА_1та зобов'язання відповідача укласти з позивачем договір тимчасового користування земельною ділянкою загальною площею 48 кв. м. по АДРЕСА_1 строком на 3 роки.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 14 березня 2005 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27 квітня 2005 року апеляційна скарга СПД ОСОБА_1 залишена без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 14 березня 2005 року - без змін.

В касаційній скарзі на рішення Господарського суду м. Києва від 14 березня 2005 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27 квітня 2005 року СПД ОСОБА_1 ставить питання про скасування судових рішень в зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суди першої та апеляційної інстанцій повно встановили обставини справи та надали їм вірну правову оцінку. Так судами встановлено, що 05. 06. 2002 року між Оболонською районною в м. Києві радою та СПД ОСОБА_1 був укладений договір на право тимчасового користування землею. Відповідно до умов даного договору позивач отримала в короткострокову оренду терміном на один рік для розташування та обслуговування кіоску земельну ділянку загальною площею 30 кв. м. поАДРЕСА_1, тобто до 05. 06. 2003 р. Після закінчення строку дії договору новий договір оренди між сторонами не укладався.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач про продовження строку дії договору до відповідача по справі не звертався, а направляв листи на адресу Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обгрунтованого висновку, що позивач не мав жодних правових підстав займати спірну земельну ділянку, а оспорюване рішення прийняте до вимог чинного законодавства, а саме Земельного кодексу України (2768-14) та Закону України "Про місцеве самоврядування" (280/97-ВР) .

Крім того, суд правомірно не взяв до уваги посилання позивача на ст.. 33 Закону України "Про оренду землі" (161-14) як на підставу переважного права на поновлення договору, оскільки на підтвердження його правомірності не надано жодного доказу про намір орендодавця укласти договір на спірну земельну ділянку з іншою особою, тому у суду були відсутні правові підстави для зобов'язання орендодавця після закінчення строку дії договору поновити його на новий строк або укласти новий договір.

Отже, при ухваленні судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального і процесуального права.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій належним чином мотивовані і за своїм змістом та формою відповідають вимогам процесуального закону.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

За таких обставин, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішень та вчиненні процесуальних дій, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів,-УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 14 березня 2005 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27 квітня 2005 року - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.