Колегія  суддів  Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого:  судді  Харченка В.В.

Суддів:  Берднік I.С.

Васильченко Н.В.

Кравченко О.О.

Матолича С.В.

при секретарі:   Деревенському I.I.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві справу за  касаційною скаргою Голосіївської районної в м. Києві ради на постанову господарського суду м. Києва від 08 листопада 2005 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 22 березня 2006 року у справі за позовом приватної аудиторської фірми "Аудит України" до Голосіївської районної в м. Києві ради про визнання рішення частково недійсним , -

в с т а н о в и л а :

У  вересні 2005 року приватна аудиторська фірма "Аудит України"  звернулася до суду з позовом до Голосіївської районної в м. Києві ради про визнання рішення частково недійсним.

Постановою  господарського суду м. Києва від 08 листопада 2005 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22 березня 2006 року  позовні вимоги приватної аудиторської фірми "Аудит України" задоволено.

В касаційній скарзі Голосіївська районна в м. Києві рада просить скасувати ухвалені судові рішення судів та ухвалити нове рішення, яким відмовити приватній аудиторській фірмі "Аудит Україна" в позові або направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, пояснення сторін, перевіривши  матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до рішень Голосіївської районної в м. Києві ради від 14.03.02 року № 8/14 та від 22.05.02 року № 3/06 між позивачем та відповідачем був укладений договір від 13.08.02 року № 060  на право тимчасового користування земельною ділянкою загальною площею 100 кв. м. строком на 3 роки (до 13.08.05) для розміщення вхідної групи за адресою: м. Київ, вул. Тельмана, 5.

Пунктом 3.1 договору від 13.08.02 року № 060 передбачено право відповідача в разі використання позивачем земельної ділянки не за цільовим призначенням або не у відповідності з генеральним планом будівництва достроково його розірвати згідно з чинним законодавством України.

Підпунктом 2.2 пункту 2 рішення від 25.11.04 року № 30/15 "Про припинення договорів оренди земельних ділянок" відповідач припинив договір від 13.08.02 року № 060, укладений з позивачем, шляхом його дострокового розірвання. Це припинення, як зазначено в рішенні від 25.11.04 року  № 30/15, пов'язане з використанням позивачем земельної ділянки не за цільовим призначенням, самовільним зайняттям прилеглої земельної ділянки, що значно перевищує площу в 100 кв. м., визначеною договором від 13.08.02 року № 060, та самочинним встановленням забору, сезонного майданчика тощо. Одночасно позивач був зобов'язаний звільнити та привести земельну ділянку, що орендувалася, в попередній стан у місячний строк за власний рахунок (пункт 3 рішення від 25.11.04 року  №30/15).

Пунктом 4 рішення від 25.11.04 року № 30/15 було передбачено, що у разі невиконання позивачем зазначених вище вимог в добровільному порядку Голосіївська районна у місті Києві державна адміністрація зобов'язується знести у встановленому порядку малі архітектурні форми, інші об'єкти благоустрою та привести земельні ділянки в попередній стан за рахунок позивача без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування.

На підставі рішення від 25.11.04 року № 30/15 Голосіївська районна у місті Києва державна адміністрація ще до закінчення терміну дії договору від 13.08.02 року №060 звернулася до позивача з пропозицією добровільно звільнити зайняту ним земельну ділянку (лист від 03.06.05 року за №085/922).

З матеріалів справи не вбачається будь-яких порушень з боку позивача, наявність яких відповідно до пункту 3.1 договору від 13.08.02 року № 060 надає право відповідачеві достроково його розірвати.

Так, згідно з висновком спеціаліста Київського науково-дослідного інституту судових експертиз з будівель-технічних досліджень від 28.10.05 року № 9102 вхідна група до приміщень позивача відповідає розробленій проектній документації та вимогам нормативних документів в галузі будівництва. Крім того, це підтверджується листом Управління державного архітектурно-будівельного контролю Київської міської державної адміністрації від 25.06.04 року №070-1054/01.

Суди першої та апеляційної інстанцій з посиланням на положення частини 3 статті 2, частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15)   правильно зазначили межі перевірки дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень та визначили, що в адміністративному судочинстві обов'язок доказування правомірності рішення за умов заперечення суб'єкта владних повноважень проти адміністративного позову покладається саме на цього суб'єкта.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України (254к/96-ВР) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 144 Конституції України (254к/96-ВР) передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Згідно з частиною 1 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

За загальними правилами підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. При цьому обов'язковою умовою визнання акта недійсним (повністю або частково) є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Рішення відповідача від 25.11.04 року  № 30/15, прийняте на підставі пункту 34 частини 1 статті 26, пунктів 1 та 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) , статті 31 Закону України "Про оренду землі" (161-14) , рішення Київської міської ради від 08.06.00 року № 164/885 "Про передачу окремих повноважень районним в м. Києві радам з питань регулювання земельних відносин", є таким, що підлягає обов'язковому виконанню на території Голосіївського району м. Києва.

В силу вимог частин 3 та 4 статті 31 Закону України "Про оренду землі" (161-14) договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Відповідно до статті 141 Земельного кодексу України (2768-14) підставами припинення права користування земельною ділянкою є:

а) добровільна відмова від права користув ання земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в) припинення  діяльності  державних  чи  комунальних  підприємств,  установ  та організацій;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

д) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

е) систематична несплата земельного податку або орендної плати.

На підставі статті 143 ЗК України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі:

а) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

б) не усунення  допущених  порушень  законодавства  (забруднення  земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару грунту, об'єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров'ю населення) в терміни, встановлені вказівками спеціально уповноважених органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів;

в) конфіскації земельної ділянки;

г) викупу (вилучення) земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб;

г)примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов'язаннях власника цієї земельної ділянки;

д) не відчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Отже, чинне законодавство України встановлює підстави та певний порядок припинення права користування земельною ділянкою.

Укладаючи договір від 13.08.02 року № 060, сторони домовились про підстави його дострокового розірвання.

Разом з тим, обставини справи свідчать, що узгоджені сторонами умови дострокового розірвання договору від 13.08.02 року № 060 на час прийняття відповідачем рішення від 25.11.04 року № 30/15 були відсутні.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанції вірно встановили фактичні обставини справи, ретельно дослідили наявні докази, дали їм належну оцінку та прийняли законне та обгрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Оскільки судові рішення відповідають вимогам матеріального та процесуального права, то вони не можуть бути скасовані чи змінені з підстав, наведених в касаційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Голосіївської районної в м. Києві ради залишити без задоволення, а постанову господарського суду м. Києва від 08 листопада 2005 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 22 березня 2006 року - без  змін.

Ухвала  є остаточною  і  оскарженню  не  підлягає.