СУДОВА ПАЛАТА У ГОСПОДАРСЬКИХ СПРАВАХ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.09.2006 Справа N 13/39-2/395
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України
у складі: Головуючого: Шицького І.Б., суддів: Барбари В.П.,
хуля В.С., Колесника П.І., Новікової Т.О., Потильчака О.І.,
Черногуза Ф.Ф., розглянувши касаційну скаргу Київської обласної
спілки споживчих товариств (далі - Облспоживспілка) на постанову
Вищого господарського суду України від 27 квітня 2006 року у
справі за позовом Київської обласної спілки споживчих товариств до
акціонерно-комерційного банку "Східно-Європейський банк"
про стягнення 140188 грн. 90 коп.
В С Т А Н О В И Л А:
У травні 2001 року Київська обласна спілка споживчих
товариств подала до арбітражного суду м. Києва позов до
акціонерно-комерційного банку "Східноєвропейський банк" про
стягнення 140188 грн. 90 коп. збитків. Позовні вимоги мотивовані
тим, що відповідачем на протязі трьох років не сплачувались кошти
за незаконне користування 169,65 кв.м площі адміністративного
будинку позивача.
Справа розглядалась неодноразово.
Останнім рішенням господарського суду міста Києва від
13 вересня 2005 року позов задоволено. Стягнуто з відповідача на
користь позивача 140 188 грн. 90 коп. збитків. Рішення мотивоване
тим, що рішенням арбітражного суду міста Києва від 5 березня
2001 року по справі N 2/92 стягнуто з відповідача на користь
позивача заборгованість з орендної плати у сумі 188342 грн.
54 коп. У той же час, позивач уклав договори про депозитні рахунки
з установами банків, на які перераховувались кошти за договором
оренди від 2 березня 1998 року та на них нараховувались відсотки.
Сума неодержаних відсотків по цим вкладам складає 140188 грн.
90 коп.
Постановою Вищого господарського суду України від 27 квітня
2006 року N 13/39-2/395 вищевказане рішення суду скасовано. У
задоволенні позову відмовлено, оскільки позивачем не доведено
наявності причинного зв'язку між неправомірною поведінкою
відповідача та самими збитками.
Ухвалою Верховного Суду України від 6 липня 2006 року
порушено провадження з перегляду в касаційному порядку постанови
Вищого господарського суду України від 27 квітня 2006 року
N 13/39-2/395 за касаційною скаргою Київської обласної спілки
споживчих товариств, де поставлено питання про скасування цієї
постанови. Посилання зроблені на порушення та неправильне
застосування норм матеріального і процесуального права та
невідповідність оскарженої постанови рішенням Верховного Суду
України.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін,
обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали
справи Судова палата вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції і направляючи справу
на новий судовий розгляд касаційний суд ґрунтував свою постанову
невиконанням господарським судом вказівок викладених у постанові
Вищого господарського суду України від 25 листопада 2003 року щодо
правового аналізу умов Договору, а також відсутністю доказів
наявності причинно-наслідкового зв'язку між невиконанням
відповідачем договірних зобов'язань та завданими збитками
Облспоживспілці в розумінні статті 203 Цивільного кодексу УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
.
Проте з такими доводами погодитись не можна з наступних
підстав.
Господарськими судами встановлено, що 2 березня 1998 року
Облспоживспілка уклала з Акціонерним комерційним банком
"Київкоопбанк" - правонаступник акціонерно-комерційний банк
"Східно-європейський банк" (далі - Банк) Договір оренди нежилих
приміщень, розташованих по вул. П.Лумумби, 21 у місті Києві.
Згідно із затвердженим сторонами планом переданих
Облспоживспілкою в оренду приміщень (Додаток N 2/110 є невід'ємною
частиною Договору) Банку в тимчасове користування надано, в тому
числі і коридор 169,65 кв.м.
Відповідно до частини 2 статті 35 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі - ГПК України)
факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду
однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в
яких беруть участь ті самі сторони.
Касаційний суд не звернув увагу, що рішенням Арбітражного
суду міста Києва від 30 жовтня 2000 року у справі N 1/330 позов
Банку в частині нарахування орендної плати за всі займані
приміщення (сходи міжповерхові коридори, туалети і інше)
задоволений і до Договору оренди від 2 березня 1998 року внесені
зміни. Згідно з пунктом 2 нової редакції нарахування розміру
щомісячної орендної плати здійснюється за кожний квадратний метр,
а рішенням арбітражного суду міста Києва від 5 березня 2001 року у
справі N 2/92 зазначений Договір оренди від 2 березня 1998 року,
за яким Банк користувався також і коридором 169,65 кв.м.,
розірвано і стягнуто з відповідача 188342,54 грн. заборгованості
по орендній платі та спростовано його посилання на безоплатну
передачу в користування спірного коридору.
Господарський суд прийшов до обґрунтованого висновку що саме
зазначеним рішенням Арбітражного суду встановлено договірний
характер взаємовідносин між сторонами на підставі Договору оренди
від 2 березня 1998 року. Посилання Вищого господарського суду
України на відсутність таких відносин є помилковим.
В разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання
боржником він згідно з вимогами статті 203 Цивільного кодексу УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
, зобов'язаний відшкодувати кредиторові завдані збитки.
Під збитками розуміються витрати, зроблені кредитором, втрати або
пошкодження його майна, а також не одержані кредитором доходи, які
він одержав би, якби зобов'язання було виконано боржником.
На підставі укладених Облспоживспілкою з установами банку
депозитних договорів про використання тимчасово вільних коштів які
надходили від Банку за договором оренди від 2 березня 1998 року та
реєстру платіжних доручень позивача на поповнення депозитних
рахунків за 2000-2002 роки, господарський суд, відповідно до вимог
статей 32-34 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, прийшов до правильного
висновку, що невиконання Банком зобов'язань щодо оплати орендної
плати належним чином в установлений строк завдано збитків
Облспоживспілці у вигляді не одержаних доходів від розміщення на
депозитних рахунках коштів.
Таким чином висновок касаційного суду щодо відсутності
доказів причинно-наслідкового зв'язку між невиконанням Банком
договірних зобов'язань та завданими Облспоживспілці збитками
необґрунтований і не відповідає фактичним обставинам справи.
За таких обставин незаконна постанова суду касаційної
інстанції підлягає скасуванню, а законне і обґрунтоване рішення
суду першої інстанції - залишенню в силі.
Керуючись статтями 111-17 - 111-19 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова палата
П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційну скаргу Київської обласної спілки споживчих
товариств задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від 27 квітня
2006 року, скасувати. Рішення господарського суду міста Києва від
13 вересня 2005 року залишити в силі.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.