Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

розглянувши касаційну скаргу Управління справами Федерації профспілок Луганської області на постанову Вищого господарського суду України від 14.03.2006 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Клуб "Ініціал" до Федерації профспілок Луганської області; третя особа - Управління справами Федерації профспілок Луганської області про визнання права власності на частку об'єкта нерухомості,

У липні 2005 року ТОВ "Клуб "Ініціал" (далі – Товариство) звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Федерації профспілок Луганської області про визнання права власності на 51/100 об'єкта нерухомості.

Позовні вимоги обгрунтовувались наявністю згоди Федерації профспілок Луганської області на проведення капітального ремонту орендованого майна, внаслідок чого створено нове приміщення, співвласником якого стало Товариство.

Відповідач заперечуючи проти позову зазначив, що Товариство без дозволу Президії Ради Федерації профспілок здійснило перепланування і ремонт орендованого приміщення в порушення умов п.5.7 Договору №1 оренди цілісного майнового комплексу учбового центру профспілки від 02.01.1997 року.

Рішенням господарського суду Луганської області від 26.10.2005 року, залишеним без змін постановою Луганського апеляційного господарського суду від 10.01.2006 року та постановою Вищого господарського суду України від 14.03.2006 року позов задоволено. Господарські суди посилались на згоду управляючого справами профспілки і Голови Федерації профспілок на проведення позивачем капітального ремонту орендованого майна і створення нового приміщення вартістю в 1285716 грн., що становить 50,93 % від початкової вартості орендованого майна, співвласником якого став орендар.

08.06.2006 року Верховним Судом України за касаційною скаргою Управління справами Федерації профспілок Луганської області порушено касаційне провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 14.03.2006 року. Скарга мотивується невідповідністю постанови рішенням Верховного Суду України з питань застосування норм матеріального права.

Залишаючи без змін судові рішення касаційний суд грунтував свою постанову тим, що здійснені внаслідок проведеного за згодою орендодавця капітального ремонту невідокремлювані поліпшення об'єкта оренди призвели до створення нової речі, а саме готелю з категорією дві зірки (**) та рестораном, законним співвласником якої стало Товариство на підставі ст. 778 Цивільного кодексу України.

З такими висновками не можна погодитись з наступних підстав.

02.01.1997 року між Профспілкою і Товариством укладено договір №1 оренди цілісного майнового комплексу учбового центру Профспілки (далі – Договір №1).

Пунктом 2.7 Договору №1 передбачено, що Товариство зобов'язано за свій рахунок проводити поточний ремонт приміщення і другого інженерного обладнання.

Питання капітального ремонту орендованого приміщення обговорюються між орендарем та орендодавцем окремою угодою ( п.5.7).

Всі виконані покращення орендованого приміщення є його власністю Товариство має право ним розпоряджатись та виділити зі складу орендованого приміщення (п.5.1).

Отже за умовами Договору № 1 Товариство має право на проведення тільки поточного ремонту і може бути власником виконаних поліпшень які можна відокремити без погіршення орендованого приміщення Учбового центру.

Ст. 778 Цивільного кодексу України передбачено що наймач може поліпшити орендоване приміщення, відокремити від нього поліпшення без його пошкодження, їх вилучити та в результаті поліпшень створити нову річ і стати її співвласником тільки за згодою наймодавця.

Визнаючи право спільної часткової власності за Товариством на 51/100 в об'єкту орендованого майна господарські суди не врахували, що п. 20 Статуту Федерації професійних спілок Луганської області до виключної компетенції Президії Ради Федерації віднесені питання профспілкової власності, реалізації окремих її об'єктів і майна.

Тобто Товариство зобов'язане було отримати згоду на проведення капітального ремонту не в управляючого справами чи голови Федерації профспілки, а у колегіального органу Президії Ради Федерації Профспілок та відповідно до вимог п. 5.7. Договору укласти угоду на його проведення.

Такої згоди Товариство не отримало, оскільки постановою від 23.02.2005 року № П-18-7 Президія Ради Федерації Профспілки відмовила йому у проведенні капітального ремонту Учбового центру профспілки.

Самовільне проведення Товариством перепланування і реконструкції внутрішніх приміщень в ході капітального ремонту в межах капітальної будівлі Учбового центру не створює нову річ, а лише його поліпшує.

Таким чином висновок господарських судів, з яким погодився і касаційний суд, щодо виконаних Товариством поліпшень в результаті яких створена нова річ в об'єкті орендованого майна за згодою Федерації профспілок необгрунтований і помилковий, а застосування судами до спірних правовідносин ст. 778 ЦК України є безпідставним.

Крім того суди не звернули увагу, що постановою Верховної Ради України "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" (3943-12) встановлено, що тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованих на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю (п.1). До законодавчого визначення правонаступників зазначеного майна Фонд державного майна України здійснює розпорядження цим майном у процесі приватизації та наділений повноваженнями орендодавця майнових комплексів (п.3).

Оскільки Профспілка визнана власником Учбового центру за рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради від 28.12.1999 року за № 362/7 то господарському суду необхідно було з'ясувати правонаступника та встановити правові підстави набуття права власності на Учбовий центр і вирішити питання чи до належного відповідача заявлений позов.

За таких обставин всі судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 111-17 – 111-20 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

касаційну скаргу Управління справами Федерації профспілок Луганської області задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 14.03.2006 року, постанову Луганського апеляційного господарського суду від 10.01.2006 року та рішенням господарського суду Луганської області від 26.10.2005 року скасувати. Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.