К-13320/06 Про стягнення заборгованості по основній та додатковій заробітній платі - Текст документа

розглянувши в порядку касаційного провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Державної судової адміністрації України на ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 13 січня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України, Верховного суду Автономної Республіки Крим про стягнення заборгованості по основній та додатковій заробітній платі, -

встановила:

Рішенням Миколаївського обласного суду від 8 грудня 1998 року позов ОСОБА_1 до Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України, Державного казначейства України, Верховного Суду Автономної Республіки Крим про стягнення заборгованості по основній та додатковій заробітній платі задоволено та стягнуто з Верховного Суду Автономної Республіки Крим на користь позивача 1780 грн. 71 коп. та в доход держави

89 грн. 03 коп. державного мита; зобов'язано Міністерство юстиції України перерахувати на розрахунковий рахунок зазначені кошти не пізніше одного місяця з дня набрання чинності цим рішенням.

В листопаді 2005 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України до апеляційного суду Миколаївської області було заявлено клопотання щодо зміни порядку і способу виконання зазначеного рішення.

Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 13 січня 2006 року клопотання задоволено та змінено спосіб і порядок виконання дублікату виконавчого листа № 2-8/1998, виданого апеляційним судом Миколаївської області 2 серпня 2005 року, звернувши стягнення за цим виконавчим документом на кошти Державної судової адміністрації України за бюджетною програмою 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів".

В касаційній скарзі Державна судова адміністрація України, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права та незастосування норм законів, що підлягали застосуванню, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і постановити нову - про відмову в задоволенні клопотання.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 125 Закону України "Про судоустрій України" (3018-14) від 7 лютого 2002 року, Державна судова адміністрація становить систему органів що складається з Державної судової адміністрації України та територіальних управлінь державної судової адміністрації. Державна судова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює організаційне забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції, а також інших органів та установ судової системи відповідно до цього Закону, та є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, самостійний баланс та рахунки в установах банку.

Згідно п. 20 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій України" (3018-14) від 7 лютого 2002 року, державна судова адміністрація утворюється до 1 січня 2003 року. До утворення державної судової адміністрації зберігається існуючий порядок організаційного забезпечення та фінансування діяльності судів.

До 1 січня 2003 року фінансування і матеріально-технічне забезпечення місцевих та апеляційних судів здійснювалося в обсязі, передбаченому Законом України "Про Державний бюджет України на 2002 рік" (2905-14) .

Таким чином, фінансування видатків на організаційне забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції, а також інших органів і установ судової системи, покладене на державну судову адміністрацію, почалося з 1 січня 2003 року та передбачене в Законі України "Про Державний бюджет України на 2003 рік" (380-15) .

Відповідно до ст. 162 КАС України (2747-15) до повноважень суду не включені приписи про можливість скасування чи зміни рішення після його проголошення, а отже суд, що його постановив, не вправі сам скасувати або змінити це рішення.

Вирішуючи питання про зміну порядку виконання рішення від 13 січня 2006 року відповідно до ст. 263 КАС України (2747-15) апеляційний суд у порушення наведених вимог закону доводів представника Державної судової адміністрації України до уваги не взяв, а саме те, що Державна судова адміністрація України є окремою юридичною особою та не була стороною по справі й обов'язок зазначеного органу по здійсненню організаційного забезпечення та фінансування діяльності судів загальної юрисдикції виник лише з 1 січня 2003 року, та не перевірив, чи не змінюється, таким чином, це рішення, оскільки спірні правовідносини, що вирішені рішенням від 8 грудня 1998 року, виникли до 1 січня 2003 року.

За таких обставин оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з підстав, передбачених ч.2 ст. 227 КАС України (2747-15) , з направленням справи на новий розгляд щодо вирішення клопотання про зміну способу виконання судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

Касаційну скаргу Державної судової адміністрації України задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 13 січня 2006 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції щодо вирішення клопотання про зміну способу виконання судового рішення.