4-178/05/06 Про анулювання свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю - Текст документа

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за касаційною скаргою голови Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатів Київської області на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 лютого 2005 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 20 травня 2005 року у справі за скаргою голови зборів адвокатського об'єднання "Солом'янська колегія адвокатів м. Києва" ОСОБА_3 в інтересах адвоката адвокатського об'єднання ОСОБА_2 на рішення дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області НОМЕР_1 про анулювання свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, -

встановила:

У грудні 2004 року голова зборів адвокатського об'єднання "Солом'янська колегія адвокатів" ОСОБА_3 подав в порядку глави 31-А ЦПК України 1963 (1501-06) року до суду скаргу в інтересах адвоката адвокатського об'єднання ОСОБА_2 на рішення дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області від 14.10.2004 року про притягнення його до дисциплінарної відповідальності і анулювання виданого йому свідоцтва на право на заняття адвокатською діяльністю.

Свої вимоги обгрунтовував тим, що вказане рішення суб'єктом оскарження було прийнято за грубе порушення ОСОБА_2 Присяги адвоката і Правил адвокатської етики, яке викликало звернення адвоката ОСОБА_4 зі скаргою до дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області з приводу конфлікту, що виник між адвокатами 2-ї адвокатської контори м. Києва та новоствореного адвокатського об'єднання "Солом'янська колегія адвокатів м. Києва".

Посилаючись на те, що адвокат ОСОБА_2 не допускав порушень, які б могли бути підставою для анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, просив скасувати рішення дисциплінарної палати КДКА Київської області.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 30 серпня 2004 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 20 травня 2005 року, скаргу задоволено частково. Рішення дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області від 14.10.2004 р. щодо анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю адвоката ОСОБА_2 визнано неправомірним та скасовано. В задоволенні інших вимог скарги відмовлено.

В касаційній скарзі суб'єкт оскарження просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, посилаючись на порушення ними норм матеріального і процесуального права, а справу повернути на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заявник у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, справа розглядалась відповідно до вимог ч.4 ст.221 КАС України (2747-15) .

Представник суб'єкта оскарження в судовому засіданні просив касаційну скаргу задовольнити, а справу повернути на новий розгляд до суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального та матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області від 14.10.2004 р. адвоката ОСОБА_2 притягнуто до дисциплінарної відповідальності, анульовано видане йому НОМЕР_2 на право заняття адвокатською діяльністю.

Задовольняючи позовні вимоги голови зборів адвокатського об'єднання "Солом'янська колегія адвокатів" суд першої інстанції, а суд апеляційної інстанції, погоджуючись з таким рішенням, виходили з того, що при застосуванні стягнення дисциплінарна палата КДКА належним чином не перевірила той факт, чи є в діях адвоката ОСОБА_2 порушення Правил адвокатської етики, а лише послалась на обставини, які на думку суду, не можуть бути доказами наявності в діях адвоката порушень норм чинного законодавства.

Проте з таким висновком судів погодитись не можна.

Відповідно до Положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури, затвердженого указом Президента України від 05.05.1993 р. №155/93 (155/93) , ст.ст. 11, 13, 64-67 Правил адвокатської етики, дисциплінарна палата КДКА може прийняти рішення про припинення адвокатської діяльності та анулювання свідоцтва у випадку грубого порушення Закону України "Про адвокатуру" (2887-12) , Присяги адвоката.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю НОМЕР_2, видане КДКА Київської області, а тому набув правового статусу адвоката з обов'язками, визначеними законодавством України про адвокатуру, Присягою адвоката та Правилами адвокатської етики.

Як вбачається з матеріалів справи при розгляді судом першої інстанції взагалі не було застосовано Положень ст.ст. 2, 15, 16 Закону України "Про адвокатуру" (2887-12) та ст.ст. 11, 13, 64-67 Правил адвокатської етики.

Навпаки, в своєму рішенні суд першої інстанції, аналізуючи правомірність застосування КДКА до адвоката ОСОБА_2 Правил адвокатської етики, називає їх на початку рішення "Правилами адвокатської діяльності" (а.с. 143), потім, даючи оцінку доказам - "Положеннями адвокатської акції" (а.с.145)., тобто посилається на норми матеріального права, яких не існує в правовому полі України.

Крім того, розглядаючи справу в порядку глави 31-А ЦПК України (1618-15) місцевий та апеляційний суди не врахували положень ст.248-1 ЦПК України (в редакції 1963 (1501-06) р.).

Як вбачається з матеріалів справи, скаргу на рішення дисциплінарної палати КДКА Київської області № 10 від 14.10.04 подано головою зборів адвокатського об'єднання "Солом'янська колегія адвокатів м. Києва" ОСОБА_3 в інтересах адвоката адвокатського об'єднання "Солом'янська колегія адвокатів м. Києва" ОСОБА_2

Відповідно до ч. 2 ст. 248-1 ЦПК України (1618-15) , скаргу в суд може бути подано тільки громадянином, його представником або на прохання громадянина - уповноваженим представником громадської організації, трудового колективу.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру" (2887-12) , адвокат має право займатись адвокатською діяльністю індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, об'єднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські об'єднання, які діють відповідно до цього Закону та статутів адвокатських об'єднань. Адвокатські об'єднання діють на засадах добровільності, самоврядування, колегіальності та гласності.

В п. 7 ст. 5 Статуту адвокатського об'єднання "Солом'янська колегія адвокатів м. Києва" зазначено, що адвокатське об'єднання надає практичну допомогу його членам при порушені проти них дисциплінарного провадження шляхом проведення перевірок поданих заяв, клопотань, судових ухвал, скарг та складання на підставі встановленого в ході перевірок відповідних об'єктивних висновків з направленням їх до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії.

Поняття трудового колективу визначається у ст. 252-1 КЗпП України (322-08) , відповідно до якої трудовий колектив підприємства утворюють усі громадяни, які своєю працею беруть участь у його діяльності на основі трудового договору (контракту, угоди), а також інших форм, що регулюють трудові відносини працівника з підприємством.

Iнших документів, що підтверджували б повноваження ОСОБА_3, крім протоколу зборів адвокатського об'єднання "Солом'янська колегія адвокатів м. Києва", матеріали справи не містять, а тому скаргу від імені заінтересованої особи було подано особою, яка не мала повноважень на ведення справи.

Відповідно до п. 3 ст. 229 ЦПК України (1618-15) , суд зобов'язаний залишити заяву без розгляду, якщо заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Проте, суд першої інстанції належним чином не перевіривши, чи відноситься адвокатське об'єднання до громадської організації, або до трудового колективу, які можуть здійснювати представництво в суді, відхилив клопотання представника суб'єкта оскарження про залишення заяви без розгляду і продовжив судовий розгляд, називаючи в судовому рішенні заявником як представника ОСОБА_3, так і самого адвоката ОСОБА_2

Крім того районний суд при розгляді справи допустив суттєві порушення вимог ст.ст. 198, 199 ЦПК України в редакції 1963 (1501-06) року.

В п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 (v0009700-90) від 21 грудня 1990 року"Про практику застосування процесуального законодавства при розгляді цивільних справ по першій інстанції" зазначено, що враховуючи важливе значення протоколів судових засідань суди зобов'язані забезпечити суворе виконання вимог ст.ст. 198, 199 ЦПК України (1618-15) про порядок складання та оформлення протоколів та їх зміст.

Вказаних вимог районним судом не дотримано. Як свідчать матеріали справи в судових засіданнях декілька разів оголошувалась перерва, відбувалась заміна секретарів судових засідань. Проте справа не містить єдиного цільного протоколу письмової фіксації судових засідань. Так, в одному і тому ж процесуальному документі за 07.02.2005 року є запис про оголошення перерви на 14.02.05 р. і одночасно про закінчення судового засідання з підписом протоколу головуючим суддею та секретарем (а.с. 58), а наступний аркуш протоколу від 14.02.05 року не містить найменування складу суду, секретаря судового засідання і знаходиться в справі на сторінці 136, тобто всередині протоколу приєднані документи, які до нього не відносяться.

За таких обставин судові рішення не можна вважати законними та обгрунтованими.

Оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права та суттєво порушені норми процесуального закону, на що не звернула увагу апеляційна інстанція, залишаючи рішення суду першої інстанції без зміни, постановлені по справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу голови Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області - задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 лютого 2005 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 20 травня 2005 року - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд .