Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

за участю представників відповідача – Бонюка О.П., Гурєєвої С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Шелтон" на постанову Вищого господарського суду України від 12 травня 2006 року у справі за позовом відкритого акціонерного товариства (ВАТ) "Цукровий завод ім. Т.Г. Шевченка" до закритого акціонерного товариства (ЗАТ) "Тетіївський цукровий завод", товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Шелтон", товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Цукорагро", товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Кристал" про визнання недійсними договорів та визнання права власності на майно,

ВАТ "Цукровий завод ім. Т.Г. Шевченка" подало позов у господарський суд Київської області про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна Денихівського цукрового заводу, укладених між ЗАТ "Тетіївський цукровий завод" (продавець) та ТОВ "Шелтон"( покупець), а саме: транспортних засобів від 17квітня 2001 року № 17\04\01 (з додатками), сільськогосподарської техніки від 17 квітня 2001 року № 17/04/01-2 (з додатками), обладнання від 18 квітня 2001 року ( із змінами та додатками), об'єктів нерухомості від 23 квітня 2001 року. Також просив визнати право власності на майно Денихівського цукрового заводу, яке було предметом купівлі - продажу за спірними договорами; зобов'язати ТОВ "Шелтон" усунути перешкоди позивачу у здійсненні ним права власності на майно цукрового заводу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що вказані договори купівлі-продажу не відповідають вимогам закону та порушують його права як єдиного законного власника спірного майна.

Відповідач ЗАТ "Тетіївський цукровий завод" позов визнав.

Відповідачі ТОВ "Цукорагро" та ТОВ "Кристал" також визнали позовні вимоги, посилаючись при цьому на неправомочність вищого органу управління ЗАТ "Тетіївський цукровий завод" (загальних зборів акціонерів) та відсутність обсягу цивільної дієздатності на участь як продавця в договірних відносинах щодо купівлі-продажу спірного майна.

Відповідач ТОВ "Шелтон" позов не визнав, мотивуючи свої заперечення тим, що ЗАТ "Тетіївський цукровий завод" було власником спірного майна і мало всі права на його відчуження, що підтверджують судові рішення у справі за позовом ВАТ "Цукровий завод ім.Т. Г. Шевченка" до ЗАТ "Тетіївський цукровий завод" про визнання недійсним рішення загальних зборів від 12 квітня 2001 року про продаж всього майна Денихівського цукрового заводу на користь ТОВ "Шелтон", якими у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням господарського суду Київської області від 16 січня 2006 року, залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 20 березня 2006 року, позов задоволено. Судові рішення мотивовані тим, що ЗАТ "Тетіївський цукровий завод" з моменту свого утворення не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності і не міг своїми діями отримувати, створювати і здійснювати цивільні права та обов'язки за договорами купівлі-продажу майна Денихівського цукрового заводу. Відчуження акціонерним товариством всіх основних засобів виробництва прямо суперечить задекларованій в його статуті мети утворення, а тому продавець в силу ст. 26 Цивільного кодексу УРСР за формально-юридичними ознаками є цивільно - неправоздатною особою як сторона договору купівлі-продажу.

Постановою Вищого господарського суду України від 12 травня 2006 року вказані рішення судів першої, апеляційної інстанцій у справі залишені без змін з мотивів їх відповідності нормам матеріального та процесуального права і відсутністю підстав для їх скасування.

У касаційній скарзі ставиться питання про скасування зазначеної постанови Вищого господарського суду України з підстав її невідповідності міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, рішенням Верховного Суду України з питань застосування норм матеріального права, неправильного застосування судом цих норм та порушення норм процесуального права.

Ухвалою колегії суддів Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 6 липня 2006 року порушено провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 12 травня 2006 року у справі № 69/8-05.

Заслухавши суддю-доповідача, представників відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги і перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Стаття 48 Цивільного кодексу УРСР ( далі – Кодексу) встановлює загальне правило про те, що недійсною є та угода, яка не відповідає вимогам закону, в частині другій містить положення, згідно з яким по недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі – відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

За змістом ч. 1 ст. 145 Кодексу, якщо майно за плату придбане у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не повинен був знати (добросовісний набувач), то власник вправі витребувати це майно від набувача лише в разі, коли майно загублене власником або особою, якій майно було передане власником у володіння, або викрадено у того чи іншого, або вибуло з їх володіння іншим шляхом поза їх волею.

Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову про визнання недійсною угоди, стороною в якій така особа не є, тобто, з застосуванням правового механізму, встановленого ч.2 ст. 48 Кодексу, незалежно від того чи відповідає спірна угода закону.

Результатом задоволення заявленого позову стало застосування судом наслідків недійсності угоди, які стосуються сторін угоди і не поширюються на права позивача, який вважає себе власником спірного майна, не будучи стороною угоди.

Захист прав такої особи можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову, якщо є підстави, встановлені статтею 145 Кодексу.

Суди при розгляді справи на дані вимоги закону уваги не звернули, що

потягло за собою ухвалення судових рішень, які не відповідають вимогам закону.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 111-17 – 111-20 ГПК України (1798-12) , Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Шелтон" задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 12 травня 2006 року, постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 20 березня 2006 року та рішення господарського суду Київської області від 16 січня 2006 року у справі № 69/8-05 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.