Судова палата у господарських справах

Верховного Суду України у складі:

Головуючого:

Барбари В.П.,

суддів:

Гуля В.С.

Карпечкіна П.Ф.,

Лилака Д.Д.

Новікової Т.О.,

Потильчака О.I.,

Черногуза Ф.Ф.,

за участю представників:

ВАТ "Дрогобицький долотний завод" - Рудченко I.I.,

ТОВ "Фінансово-консультативний центр сприяння розвитку підприємництва" - Яценка В.В.,

ТОВ "Волгабурмаш - Україна" - Бекірова С.Н.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-консультативний центр сприяння розвитку підприємництва" на постанову Вищого господарського суду України від 4 квітня 2006 року у справі за позовом відкритого акціонерного товариства "Дрогобицький долотний завод" до товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-консультативний центр сприяння розвитку підприємництва" про усунення перешкод у користуванні майном та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово - консультативний центр сприяння розвитку підприємництва" до відкритого акціонерного товариства "Дрогобицький долотний завод", товариства з обмеженою відповідальністю "Волгабурмаш - Україна",

в с т а н о в и л а:

Відкрите акціонерне товариство (ВАТ) "Дрогобицький долотний завод" подало позов у господарський суд міста Києва про заборону товариству з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Фінансово-консультативний центр сприяння розвитку підприємництва" вчиняти дії, які перешкоджають у користуванні ним нежитловими приміщеннями, розташованими на 7 поверсі будинку № 16 по вул. Шота Руставелі в місті Києві.

Позовні вимоги мотивовані тим, що вказане нерухоме майно належить позивачу на праві власності (реєстраційне посвідчення № 011085 від 9 вересня 2005 року) на підставі договору купівлі-продажу від 17 грудня 2003 року, укладеного між ним та ТОВ "Волгабурмаш - Україна".

ТОВ "Фінансово-консультативний центр сприяння розвитку підприємництва" подало зустрічний позов про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного між ВАТ "Дрогобицький долотний завод" та ТОВ "Волгабурмаш-Україна", виселення ВАТ "Дрогобицький долотний завод" із займаних ним нежитлових приміщень.

Зустрічний позов мотивовано тим, що ТОВ "Фінансово- консультативний центр сприяння розвитку підприємництва" був незаконно позбавлений права власності на спірний об'єкт. Рішенням господарського суду міста Києва від 16 березня 2005 року задоволено позовні вимоги ТОВ "Фінансово - консультативний центр сприяння розвитку підприємництва" до ТОВ "Волгабурмаш -Україна" про визнання недійсним договорів купівлі-продажу спірного майна від 9 липня та 31 липня 2002 року, укладеними між цими підприємствами, та виселення, визнано зазначені договори недійсними з моменту укладення на підставі ст. 48 ЦК УРСР (1540-06) .

Вказаним рішенням встановлено той факт, що договори купівлі-продажу від 9 липня та 31 липня 2002 року були укладені директором ТОВ "Фінансово консультативний центр сприяння розвитку підприємництва" з перевищенням передбачених статутом повноважень.

За таких обставин ТОВ "Фінансово консультативний центр сприяння розвитку підприємництва" є власником спірного нерухомого майна, а тому має право на його витребування у ВАТ "Дрогобицький долотний завод" у відповідності до ст. 145 ЦК УРСР (1540-06) .

Рішенням господарського суду міста Києва у справі від 2 грудня 2005 року у задоволенні позову відмовлено, зустрічний позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 7 лютого 2006 року, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 4 квітня 2006 року, рішення суду першої інстанції у даній справі скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено, а у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Рішення судів апеляційної та касаційної інстанцій у справі мотивовані тим, що ВАТ "Дрогобицький долотний завод" є добросовісним набувачем спірних приміщень (придбав спірне майно, сплатив за нього визначену договором купівлі-продажу суму 1 млн. 200 тис. грн., отримав його від продавця у встановленому порядку та зареєстрував право власності в Бюро технічної інвентаризації, про що отримав реєстраційне посвідчення, не знав і ніяким чином не міг знати про внутрішні проблеми відповідача ТОВ "Фінансово консультативний центр сприяння розвитку підприємництва", які виникли в процесі укладення останнім договорів купівлі-продажу цього майна і які з'ясувалися набагато пізніше), а тому на нього розповсюджується режим, визначений ст. 145 ЦК УРСР (1540-06) , і з урахуванням цього позбавлення його права власності є неправомірним.

У касаційній скарзі ставиться питання про скасування постанови Вищого господарського суду України від 4 квітня 2006 року з підстави неправильного застосування та порушення судом норм матеріального права.

Ухвалою колегії суддів Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 8 червня 2006 року порушено провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 4 квітня 2006 року у справі №21/554.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 145 ЦК УРСР (1540-06) , якщо майно придбане у особи, яка не мала права відчужувати, про що набувач не знав і не повинен був знати

(добросовісний набувач), то власник вправі витребувати це майно від набувача лише у разі, коли майно загублене власником або особою, якій майно було передано власником у володіння, або викрадене у того чи іншого, або вибуло з їх володіння іншим шляхом поза їх волею.

Вибуття речі із володіння власника поза його волі дозволяє, згідно зі ст. 145 ЦК УРСР (1540-06) , такому власникові витребувати свою річ у будь-кого в тому числі і у добросовісного набувача.

Судами встановлено, що договори купівлі-продажу від 9 липня 2002 року від 31 липня 2002 року, за якими ТОВ "Волгабурмаш - Україна" придбало спірні приміщення рішенням господарського суду міста Києва від 16 березня 2005 року у справі № 22/90 за позовом ТОВ "Фінансово консультативний центр сприяння розвитку підприємництва" були визнані недійсними з моменту їх укладення на підставі ст. 48 ЦК УРСР (1540-06) як невідповідні вимогам закону.

Оскільки договори купівлі-продажу нежитлових приміщень від 9 липня 2002 року і від 31 липня 2002 року були визнані судом недійсними з моменту їх укладення, то ТОВ "Волгабурмаш -Україна" не набуло права власності на приміщення і тому відповідно до ст. 225 ЦК УРСР (1540-06) не мала права продажу вказаних приміщень.

За таких обставин, укладений 17 грудня 2003 року між ТОВ "Волгабурмаш-Україна" та ВАТ "Дрогобицький долотний завод", договір купівлі-продажу не відповідає вимогам закону і господарський суд міста Києва обгрунтовано на підставі ст. 48 ЦК УРСР (1540-06) визнав вказаний договір недійсним.

Відтак, постанова Вищого господарського суду України та постанова Київського апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а рішення господарського суду міста Києва - залишенню в силі.

Керуючись ст.ст. 111-17 - 111-20 ГПК України (1798-12) , Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово консультативний центр сприяння розвитку підприємництва" задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 4 квітня 2006 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 7 лютого 2006 року у справі № 21/554 скасувати, а рішення господарського суду міста Києва від 2 грудня 2005 року - залишити в силі.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.