СУДОВА ПАЛАТА У ГОСПОДАРСЬКИХ СПРАВАХ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.06.2006 Справа N 20-4/084
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України
у складі: головуючого - Барбари В.П., суддів: Гуля В.С,
Карпечкіна П.Ф., Лилака Д.Д., Новікової Т.О., Потильчака О.І.,
Черногуза Ф.Ф., за участю представника державного підприємства
"Придніпровська залізниця" - З., розглянувши касаційну скаргу
відкритого акціонерного товариства "Балаклавське рудоуправління
ім. О.М.Горького" (далі - Товариство) на постанову Вищого
господарського суду України від 9 березня 2006 року N 20-4/084,
В С Т А Н О В И Л А:
У серпні 2005 року державне підприємство "Придніпровська
залізниця" (далі - Залізниця) пред'явило в господарському суді
м. Севастополя позов до Товариства про стягнення 6400 грн. штрафу
за неправильне зазначення маси вантажу в накладній N 47760965.
Залізниця вказувала, що 16 травня 2005 року зі станції
відправлення Золота Балка Придніпровської залізниці на станцію
призначення Кривий Ріг - головний Придніпровської залізниці
Товариство відправило у вагоні N 53447033 вантаж - флюси, не
пойменовані в алфавіті, вагою нетто 70000 кг. На попутній станції
Джанкой Придніпровської залізниці здійснено контрольне зважування
вагону та виявлена невідповідність маси вантажу даним, зазначеним
у накладній, на 1500 кг, про що складено комерційний акт від
17 травня 2005 року N БМ 727657/26. Позов мотивувався посиланням
на статті 24, 118, 122 Статуту залізниць України, затвердженого
постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 року N 457
( 457-98-п ) (457-98-п)
(далі - Статут залізниць).
Товариство позов не визнавало, посилаючись на те, що при
перевірці маси вантажу та складанні комерційного акту не дотримано
вимоги законодавства.
Рішенням господарського суду м. Севастополя від 11 листопада
2005 року позов задоволено. Як зазначено судом, підставою для
відповідальності Товариства є доведеність факту неправильного
зазначення ним у накладній відомостей щодо маси вантажу, за що
статтями 118, 122 Статуту залізниць ( 457-98-п ) (457-98-п)
передбачено
стягнення штрафу у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю
відстань перевезення.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 12 грудня 2005 року та постановою Вищого господарського суду
України від 9 березня 2006 року N 20-4/084 зазначене рішення
залишено без змін.
25 травня 2006 року колегією суддів Верховного Суду України
за касаційною скаргою Товариства порушено провадження з перегляду
у касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України
від 9 березня 2006 року N 20-4/084. У касаційній скарзі ставиться
питання про скасування всіх судових рішень у справі та передачу
справи на новий розгляд до суду першої інстанції з мотивів
виявлення різного застосування Вищим господарським судом України
одного й того ж положення закону у аналогічних справах,
неправильного застосування норм матеріального права. На
обґрунтування цих мотивів зроблено посилання на постанову Вищого
господарського суду України від 5 квітня 2006 року N 20-7/285
( v20-7600-06 ) (v20-7600-06)
.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника
позивача, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши
матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного
Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з
таких підстав.
Згідно зі статтею 3 Закону України "Про залізничний
транспорт" ( 273/96-ВР ) (273/96-ВР)
законодавство про залізничний транспорт
загального користування складається з Закону України "Про
транспорт" ( 232/94-ВР ) (232/94-ВР)
, цього Закону, Статуту залізниць України
( 457-98-п ) (457-98-п)
, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та
інших актів законодавства України. Стаття 5 Статуту залізниць
відносить до компетенції Міністерства транспорту України
затвердження нормативних документів на підставі цього Статуту, які
є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території
України.
Статтею 37 Статуту залізниць ( 457-98-п ) (457-98-п)
передбачено, що під
час здавання вантажів для перевезення відправник повинен зазначити
їх масу у накладній - основному перевізному документі, який
підтверджує укладення договору перевезення вантажу. За правилами
статті 24 Статуту залізниць залізниці надано право періодично
перевіряти кількість та масу вантажу, зазначених
вантажовідправником у накладній, а статтею 122 Статуту залізниць
установлено відповідальність вантажовідправника у вигляді штрафу
за неправильне зазначення в накладній маси вантажу.
Частиною першою статті 26 Закону України "Про залізничний
транспорт" ( 273/96-ВР ) (273/96-ВР)
передбачено, що обставини, які можуть
служити підставою для майнової відповідальності перевізників,
відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу,
пасажирів засвідчуються актами. Аналогічну норму містить
стаття 129 Статуту залізниць ( 457-98-п ) (457-98-п)
, відповідно до якої
обставини, що можуть бути підставою для матеріальної
відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача,
пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються
комерційними актами або актами загальної форми, складеними
станціями залізниць. За правилами цієї статті комерційний акт
складається, зокрема, для засвідчення невідповідності
найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи
вантажобагажу даним, зазначеними у транспортних документах.
Статтею 129 Статуту залізниць ( 457-98-п ) (457-98-п)
передбачено, що
порядок складання комерційних актів та актів загальної форми
встановлюється Правилами. Правила складання актів затверджені
наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 року
N 334 ( z0567-02 ) (z0567-02)
.
Таким чином, визнаючи комерційний акт допустимим доказом щодо
обставин, які є підставою для покладення відповідальності на
суб'єкта відносин перевезення вантажів, суд повинен перевірити
дотримання порядку складання комерційного акту відповідно до вимог
законодавства. Крім того, відповідно до частини другої статті 43
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
ніякі
докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої
сили. Тому комерційний акт є тільки одним із доказів, який
господарський суд оцінює в сукупності з усіма іншими доказами у
справі.
За пунктом 4 Правил складання актів ( z0567-02 ) (z0567-02)
комерційні
акти на вантаж, що перебуває в дорозі, складаються у день
виявлення обставин, які підлягають оформленню комерційним актом.
Згідно з пунктом 8 цих Правил якщо комерційний акт складається на
попутній станції, то другий примірник акта додається до перевізних
документів, а на зворотному боці накладної робиться відмітка про
складений комерційний акт. Така ж вимога до заповнення перевізних
документів під час перевезення міститься у Правилах оформлення
перевізних документів, затверджених наказом Міністерства
транспорту України від 21 листопада 2000 року N 644 ( z0863-00 ) (z0863-00)
.
Пунктом 4.3 цих Правил передбачено, що при складанні акта в
графі 5 накладної зазначаються його номер і коротко причина його
складення ("про недостачу ___ місць", "про недостачу маси ___ кг"
"про відсутність пломб" тощо).
Згідно зі статтею 53 Статуту залізниць ( 457-98-п ) (457-98-п)
у разі,
якщо під час перевірки маси, кількості місць або стану вантажу на
шляху проходження виявлено недостачу, псування або пошкодження
вантажу, про що складено комерційний акт, станція призначення
зобов'язана визначити обсяг фактичної недостачі, міру псування або
пошкодження вантажу. При цьому, якщо при перевірці вантажу, який
прибув з актом попутної станції, під час перевірки на станції
призначення не буде виявлено різниці між даними акта, складеного
на попутній станції, і фактичною наявністю та станом вантажу, то
станція новий акт не складає, а в розділі "Є" комерційного акта
попутної станції робить відповідну відмітку. При розходженні
відомостей, указаних в акті попутної станції, з фактичними даними
при перевірці вантажу на станції призначення, складається новий
комерційний акт (пункт 12 Правил складання актів ( z0567-02 ) (z0567-02)
.
Під час розгляду справи в судах всіх інстанцій Товариство
вказувало, що перевізник зазначені вимоги законодавства порушив, а
саме: накладна не містить відмітки попутної станції Джанкой
Придніпровської залізниці про складений нею комерційний акт; на
станції призначення Кривий Ріг - головний Придніпровської
залізниці вантаж видано одержувачу без перевірки.
Проте суди цих доводів Товариства не перевірили та не дали їм
правової оцінки.
Враховуючи викладене, висновку щодо наявності підстав для
задоволення позову суд першої інстанції, з яким погодились суди
апеляційної та касаційної інстанцій, дійшов без усебічного
з'ясування дійсних обставин справи і належної оцінки доводів
відповідача, чим порушив вимоги статті 43 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Тому ухвалені у справі судові рішення не можна визнати
законними й обґрунтованими, у зв'язку з чим вони підлягають
скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої
інстанції. При новому розгляді справи суду необхідно врахувати
викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються
вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених
обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального
права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Керуючись статтями 111-17 - 111-21 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова палата у
господарських справах Верховного Суду України
П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства
"Балаклавське рудоуправління ім. О.М.Горького" задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від 9 березня
2006 року N 20-4/084, постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 12 грудня 2005 року та рішення
господарського суду м. Севастополя від 11 листопада 2005 року
скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої
інстанції.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.