СУДОВА ПАЛАТА У ГОСПОДАРСЬКИХ СПРАВАХ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.06.2006 Справа N Б48/12-05
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України
у складі: головуючого - Шицького І.Б., суддів: Барбари В.П.,
Гуля В.С., Карпечкіна П.Ф., Лилака Д.Д., Новікової Т.О.,
Потильчака О.І., Черногуза Ф.Ф., за участю представників:
державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова -
В., С., Генеральної прокуратури України - М., розглянувши
касаційну скаргу державної податкової інспекції у Київському
районі м. Харкова на постанову Вищого господарського суду України
від 27 липня 2005 року N Б-48/12-05, В С Т А Н О В И Л А:
У січні 2005 року закрите акціонерне товариство
перестрахування "Мартоно Драудімас" (далі - ЗАТ "Мартоно
Драудімас") звернулося до господарського суду Харківської області
із заявою про визнання закритого акціонерного товариства "Страхова
компанія "Громада" (далі - Страхова компанія) банкрутом на
підставі статті 52 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
.
Заява мотивувалась тим, що відповідно до договору
облігаторного перестрахування на базі ексцеденту збитків від
12 лютого 2004 року N 1202-33 та акту звірки від 31 грудня
2004 року заборгованість Страхової компанії складає 2985000 грн.
За заявою ЗАТ "Мартоно Драудімас" державний виконавець відділу
державної виконавчої служби Київського районного управління
юстиції м. Харкова постановою від 4 січня 2005 року N 22744/1
відкрив виконавче провадження; 10 січня 2005 року державним
виконавцем складено акт про відсутність боржника та його керівних
органів за місцезнаходженням.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 18 січня
2005 року порушено провадження у справі, призначено дату
підготовчого засідання, введено мораторій на задоволення вимог
кредиторів тощо.
Постановою господарського суду Харківської області від
1 лютого 2005 року Страхову компанію визнано банкрутом та відкрито
ліквідаційну процедуру, скасовано арешти на майно боржника та інші
обмеження щодо розпорядження майном боржника, призначено
ліквідатора, якого зобов'язано вчинити певні дії. Ухвалюючи
зазначену постанову, суд визнав суму грошового зобов'язання
Страхової компанії перед ЗАТ "Мартоно Драудімас" 2985000 грн.
доведеною, а факт відсутності керівних органів Страхової компанії
за її місцезнаходженням [...] - установленим.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 13 квітня
2005 року затверджено ліквідаційний звіт та ліквідаційний баланс,
ліквідовано юридичну особу - Страхову компанію, провадження у
справі припинено, припинено дію мораторію на задоволення вимог
кредиторів. Суд зазначив, що ліквідатором були надіслані
повідомлення усім можливим кредиторам; заява з вимогами до
банкрута на суму 190 грн. 24 коп. надійшла тільки від
Коростенської міської виконавчої дирекції Житомирського обласного
відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати
працездатності і ці вимоги включені ліквідатором до реєстру вимог
кредиторів; майно у банкрута не виявлено; ліквідатором складено
ліквідаційний баланс з непогашеною кредиторською заборгованістю
2985190 грн. Ухвала вмотивована тим, що ліквідатором виконані всі
необхідні дії щодо ліквідації банкрута, заборгованість банкрута
перед кредиторами не може бути погашена через відсутність майнових
активів ліквідаційної маси.
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції
заступник прокурора Харківської області письмово повідомив суд про
вступ прокурора у справу.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
21 червня 2005 року ухвалу суду першої інстанції від 13 квітня
2005 року скасовано, справу передано на розгляд до цього суду. Суд
апеляційної інстанції, зокрема зазначив, що суд першої інстанції
розглянув справу за відсутності установчих документів Страхової
компанії та достовірних даних щодо її місцезнаходження, не повно
встановив обставини наявності або відсутності підприємницької
діяльності боржника на час порушення провадження у справі про
банкрутство, не з'ясував обставини реєстрації Страхової компанії
як платника податків, не залучив до участі у справі контролюючий
орган з питань сплати податків, зборів, інших обов'язкових
платежів за останнім місцезнаходженням боржника, не врахував
особливості банкрутства страховиків (перестраховиків) в Україні.
Постановою Вищого господарського суду України від 27 липня
2005 року N Б-48/12-05 зазначену постанову суду апеляційної
інстанції скасовано, а ухвалу суду першої інстанції від 13 квітня
2005 року залишено в силі. Суд касаційної інстанції вмотивував
постанову тим, що суд апеляційної інстанції порушив вимоги
статті 1, частини першої статті 5 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
, статті 91 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
та без законних підстав скасував зазначену
ухвалу суду першої інстанції.
18 травня 2006 року колегією суддів Верховного Суду України
за касаційною скаргою державної податкової інспекції у Київському
районі м. Харкова порушено провадження з перегляду у касаційному
порядку постанови Вищого господарського суду України від 27 липня
2005 року N Б-48/12-05. У касаційній скарзі ставиться питання про
скасування оскарженої постанови з мотивів порушення положень
статті 129 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, невідповідності
оскарженої постанови рішенням Верховного Суду України з питань
застосування норм процесуального права, виявлення різного
застосування Вищим господарським судом України одного й того ж
положення закону у аналогічних справах, порушення норм
матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників
скаржника та Генеральної прокуратури України, розглянувши доводи
касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, Судова палата у
господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційна
скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
У даній справі судом першої інстанції порушено провадження та
застосовано до боржника судову процедуру ліквідації на підставі
статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
, якою
передбачено особливості банкрутства відсутнього боржника.
Згідно з частиною першою цієї статті у разі, якщо
громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника -
юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі
ненадання боржником протягом року до органів державної податкової
служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів
бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що
свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника,
заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника
може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до
боржника та строку виконання зобов'язань. Отже, у контексті
вказаної норми при розгляді справи за правилами статті 52 Закону
України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
предметом доказування є визначення
місцезнаходження боржника - юридичної особи та факт відсутності
керівних органів юридичної особи за її місцезнаходженням.
Скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції та залишаючи
в силі ухвалу суду першої інстанції про затвердження
ліквідаційного звіту та ліквідаційного балансу, Вищий
господарський суд України виходив, зокрема, з того, що відсутність
Страхової компанії за місцезнаходженням [...] встановлена судом як
доведений факт.
Проте з цим висновком погодитись не можна, оскільки він не
ґрунтується на законодавстві, не відповідає матеріалам справи та
змісту рішень, ухвалених судом першої інстанції.
Відповідно до статті 93 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
(у редакції, чинній до внесення змін Законом України від 3 березня
2005 року N 2452-IV ( 2452-15 ) (2452-15)
, який набрав чинності з 1 квітня
2005 року) місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її
державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом;
місцезнаходження юридичної особи вказується в її установчих
документах. Абзац шостий статті 1 Закону України "Про державну
реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців"
( 755-15 ) (755-15)
(у редакції, чинній до внесення змін Законом України
від 3 березня 2005 року N 2452-IV) визначає місцезнаходження
юридичної особи як місцезнаходження постійно діючого виконавчого
органу юридичної особи, а в разі його відсутності -
місцезнаходження іншого органу чи особи, уповноваженої діяти від
імені юридичної особи без довіреності, за певною адресою, яка
вказана засновниками (учасниками) в установчих документах і за
якою здійснюється зв'язок з юридичною особою.
Таким чином, нормами законодавства, чинними на час розгляду
даної справи судом першої інстанції, передбачалося обов'язкове
зазначення місцезнаходження юридичної особи в її установчих
документах, а у разі, коли відбувалася зміна місцезнаходження,
повинні були вноситись відповідні зміни до установчих документів
та проводитись державна реєстрація цих змін.
Проте установчі документи Страхової компанії в матеріалах
справи відсутні, відповідно вони не досліджувались судом першої
інстанції з метою з'ясування місцезнаходження боржника, на що
правильно звернув увагу суд апеляційної інстанції.
Відповідно до частини першої статті 16 Закону України "Про
державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців"
( 755-15 ) (755-15)
з метою забезпечення органів державної влади та
учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних
осіб та фізичних осіб - підприємців створюється Єдиний державний
реєстр, який містить відомості щодо місцезнаходження юридичної
особи, дати та номеру запису про проведення державної реєстрації
юридичної особи, дати та номеру записів про внесення змін до
нього, дати видачі або заміни свідоцтва про державну реєстрацію,
дані про установчі документи, дати та номери записів про внесення
змін до них, про відсутність юридичної особи за її
місцезнаходженням тощо (стаття 17 цього Закону). На вимогу суду,
викладену в ухвалі про порушення провадження у справі,
ЗАТ "Мартоно Драудімас" не надало витяг з Єдиного державного
реєстру щодо боржника, а суд також не здійснив свої повноваження,
передбачені статтею 38 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, та не витребував відомості щодо Страхової
компанії, які містяться в Єдиному державному реєстрі та є
необхідними для встановлення обставин справи.
Слід зазначити, що в рішеннях суду першої інстанції в даній
справі взагалі не вказано докази та не викладено обставини, на
підставі яких суд визначив адресу [...] як місцезнаходження
Страхової компанії.
Під час розгляду справи державна податкова інспекція у
Київському районі м. Харкова повідомила ліквідатора про те, що
Страхова компанія, як платник податків, на обліку в інспекції не
перебуває (том справи 1, арк. 130). Проте згідно з пунктом 5
резолютивної частини ухвали про затвердження ліквідаційного звіту
та ліквідаційного балансу господарський суд Харківської області
надіслав зазначену ухвалу саме державній податковій інспекції у
Київському районі м. Харкова, незважаючи на неможливість виконання
нею вимог пункту 8.7 Інструкції про порядок обліку платників
податків ( z0172-98 ) (z0172-98)
(в редакції наказу Державної податкової
адміністрації України від 17 листопада 1998 року N 552
( z0791-98 ) (z0791-98)
щодо зняття підприємства-банкрута з обліку.
За вказаних обставин суд апеляційної інстанції обґрунтовано
виходив з того, що ухвала суду першої інстанції про затвердження
ліквідаційного звіту та ліквідаційного балансу стосується
обов'язків державної податкової інспекції у Київському районі
м. Харкова, а відтак остання не може бути позбавлена права на
оскарження зазначеної ухвали. Скасовуючи постанову суду
апеляційної інстанції, Вищий господарський суд України цих
висновків не спростував.
Враховуючи викладене, оскаржена постанова Вищого
господарського суду України підлягає скасуванню, а скасована нею
законна й обґрунтована постанова суду апеляційної інстанції
підлягає залишенню в силі.
Керуючись статтями 111-17 - 111-20 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова палата у
господарських справах Верховного Суду України
П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Київському
районі м. Харкова задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від 27 липня
2005 року N Б-48/12-05 скасувати, а постанову Харківського
апеляційного господарського суду від 21 червня 2005 року залишити
в силі.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.