Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Суддів:

Бутенка В.I.

Гончар Л.Я.

Лиски Т.О.

Панченка О.I.

Сороки М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду м. Києва від 15 січня 2004 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України про стягнення грошової допомоги, -

встановила:

У вересні 2003 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Генеральної прокуратури України про стягнення грошової допомоги.

В обгрунтування своїх вимог посилалася на те, що з січня 1967 року по 31 липня 1998 року він працював на прокурорсько-слідчих посадах в органах прокуратури України. 1 серпня 1998 року він був звільнений з посади прокурора відділу статистики управління організаційно-правового забезпечення Генеральної прокуратури України в класному чині радника юстиції, у зв'язку з виходом на пенсію за вислугою років.

Оскільки при виході на пенсію йому відповідно до п. 15 ст.50-1 Закону України"Про прокуратуру" (1789-12) не була виплачена грошова допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку, з якого обчислюється пенсія, за кожний повний рік роботи, його стаж роботи в органах прокуратури складає повних 31 рік, просив стягнути на його користь з Генеральної прокуратури України грошову допомогу в сумі 19032,45 гривень.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2003 року  позов ОСОБА_1 задоволено .

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 15 січня 2004 року апеляційна скарга Генеральної прокуратури України задоволена, а рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2003 року скасовано.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, з посиланням на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

Заявник в касаційній скарзі просив скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку в тому, що апеляційна скарга Генеральної прокуратури України підлягає задоволенню так як дія ч.15 ст. 50 Закону України"Про прокуратуру" (1789-12) поширюється лише на осіб, які після набрання ним чинності продовжують працювати і яким грошова допомога буде виплачуватись лише за умови звільнення з посад з одночасним призначенням пенсії.

Згідно з ч.3 ст.211 КАС України (2747-15) підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду і не свідчать про неправильність судового рішення, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст. 211 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) ,  колегія суддів,- 

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Апеляційного суду м. Києва від 15 січня 2004 року залишити без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.