Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

Головуючого Шицького І.Б.,

Суддів: Барбари В.П., Карпечкіна П.Ф., Лилака Д.Д.,

Новікової Т.О., Потильчака О.І., Черногуза Ф.Ф., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги відкритого акціонерного товариства "Донецький проектно-конструкторський технологічний інститут", Міністерства вугільної промисловості України на постанову Вищого господарського суду України від 22 березня 2006 року в справі №15/20Б за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивний клуб "Гормаш" до відкритого акціонерного товариства "Донецький проектно-конструкторський технологічний інститут" про банкрутство,

Ухвалою господарського суду Донецької області від 14 лютого 2005 року за заявою товариства з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ) "Спортивний клуб "Гормаш" порушено справу про банкрутство відкритого акціонерного товариства (далі – ВАТ) "Донецький проектно-конструкторський технологічний інститут".

Ухвалою господарського суду Донецької області від 26 липня 2005 року затверджено реєстр вимог кредиторів ВАТ "Донецький проектно-конструкторський технологічний інститут".

Ухвалою господарського суду Донецької області від 3 листопада 2005 року затверджено мирову угоду від 27 жовтня 2005 року; затверджено оплату послуг арбітражного керуючого Кожухова О.І. в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за 12 місяців до порушення справи про банкрутство – 1983 грн. 37 коп. щомісячно; провадження в справі припинено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 30 січня 2006 року ухвалу суду першої інстанції в частині затвердження мирової угоди і припинення провадження в справі скасовано; у затвердженні мирової угоди від 27 жовтня 2005 року відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 22 березня 2006 року постанову суду апеляційної інстанції скасовано, ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалами колегії суддів Верховного Суду України від 11 травня 2006 року та 18 травня 2006 року за касаційними скаргами ВАТ "Донецький проектно-конструкторський технологічний інститут" та Міністерства вугільної промисловості України порушено провадження з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 22 березня 2006 року. Касаційні скарги обґрунтовуються невідповідністю оскаржуваної постанови нормам матеріального права та рішенням Верховного Суду України з питань застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційних скарг і перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції та залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, Вищий господарський суд України виходив із того, що мирова угода відповідає вимогам Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , а викладені в ній умови не суперечать чинному законодавству.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Як вбачається з п. 5.7. розділу 5 мирової угоди від 27 жовтня 2005 року, інвестор – ТОВ "Спортивний клуб "Гормаш" набуває право власності на майно боржника з моменту набрання чинності даною мировою угодою та виконання інвестором зобов'язань перед кредиторами в порядку, передбаченому діючим законодавством України.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі – Закон про банкрутство) інвестор за умови виконання зобов'язань, передбачених планом санації, може набувати прав власності на майно боржника відповідно до законодавства та плану санації.

Разом із тим, керуючий санацією зобов'язаний попередньо погоджувати план санації боржника з органом, уповноваженим управляти державним майном, стосовно підприємства-боржника, у майні якого частка державної власності перевищує п'ятдесят відсотків ( ч.5 ст. 18 Закону про банкрутство).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що план санації не погоджувався з Міністерством вугільної промисловості України - органом, уповноваженим управляти державним майном, на затвердження в господарський суд не подавався, а у мировій угоді вирішено питання, які повинні вирішуватися за планом санації.

Згідно ст. 35 Закону про банкрутство під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформлюється угодою сторін. При цьому законом не передбачено перехід прав власності на майно боржника третій особі, що мало місце у даній справі.

У відповідності з п.і ст. 41 Закону України "Про господарські товариства" до компетенції загальних зборів акціонерного товариства належить затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства. Статутом ВАТ "Донецький проектно-конструкторський технологічний інститут" (п.п. й п. 8.2.4.) передбачено затвердження Вищим органом товариства договорів (угод), укладених на суму, що перевищує 20% статутного фонду. Згідно з п. 5.1. розмір статутного фонду становить 2240414,5 грн. За мировою угодою від 27 жовтня 2005 року сума щодо розпорядження нерухомим майном складає 838736 грн., що значно перевищує 20% статутного фонду товариства. Проте, у встановленому порядку Міністерством вугільної промисловості України, яке є єдиним акціонером ВАТ "Донецький проектно-конструкторський технологічний інститут", зазначену мирову угоду затверджено не було.

Ураховуючи наведене, суд апеляційної інстанції правомірно відмовив у затвердженні мирової угоди в даній справі.

За таких обставин постанова Вищого господарського суду України підлягає скасуванню, а постанова Донецького апеляційного господарського суду - залишенню в силі.

Керуючись статтями - 111-17-- 111-20 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата,

Касаційні скарги відкритого акціонерного товариства "Донецький проектно-конструкторський технологічний інститут", Міністерства вугільної промисловості України задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 22 березня 2006 року скасувати, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30 січня 2006 року залишити в силі.

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.