Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

Головуючого Шицького І.Б.,

Суддів: Барбари В.П., Лилака Д.Д., Новікової Т.О.,

Потильчака О.І., Черногуза Ф.Ф., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Донецької залізниці на постанову Вищого господарського суду України від 28 лютого 2006 року в справі №17/160 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" до Донецької залізниці, 3-тя особа – відкрите акціонерне товариство "Авдіївський коксохімічний завод", про стягнення 879766 грн. 20 коп.,

У травні 2005 року товариство з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ) "Лемтранс" звернулося до суду з позовом до Донецької залізниці про стягнення суми. В обґрунтування вимог позивач зазначав, що 3 листопада 1999 року між ним та відповідачем було укладено договір про умови оплати залізничного тарифу, зборів за додаткові операції, пов'язані із здійсненням експортно-імпортних і внутрішніх перевезень вантажів та інших транспортних послуг. У період з 1 квітня по 14 липня 2004 року відповідач безпідставно та без згоди позивача списав з його особового рахунку 879766 грн. 20 коп. за послуги з перевезень вантажів. Посилаючись на неправомірне нарахування та стягнення зазначених коштів ТОВ "Лемтранс" просило про задоволення позову.

Рішенням господарського суду Донецької області від 9 червня 2005 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11 липня 2005 року, в задоволенні позову відмовлено в зв'язку з пропуском строку на звернення до суду з вказаним позовом. Судові рішення мотивовані тим, що відповідно до ст. 136 Статуту залізниць України позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється з дня встановлення обставин, що спричинили заявлення позову.

Постановою Вищого господарського суду України від 28 лютого 2006 року зазначені судові рішення скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому суд виходив із положень ст.ст. 258, 925 ЦК України, якими передбачено, що до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).

Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 20 квітня 2006 року за касаційною скаргою Донецької залізниці порушено провадження з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 28 лютого 2006 року. Касаційна скарга обґрунтовується невідповідністю оскаржуваної постанови нормам матеріального права, а також різним застосуванням Вищим господарським судом України одного й того ж положення закону у аналогічних справах.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги і перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які застосували до вимог ТОВ "Лемтранс" позовну давність тривалістю у шість місяців відповідно до положень ст. 136 Статуту залізниць України та відмовили у позові через сплив позовної давності, Вищий господарський суд України виходив із того, що згідно з п.6 ч. 2 ст. 258 та ч. 3 ст. 925 ЦК України до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, застосовується позовна давність в один рік.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна. Цивільний кодекс України (435-15) , який є основним актом цивільного законодавства, регулює особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини) засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. У тому числі цей Кодекс поширюється на господарські відносини, що мають вказані ознаки.

При вирішенні даної справи Вищим господарським судом України не враховано положення ч.2 ст. 9 ЦК України, якою встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 136 Статуту залізниць України позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог ст.134 цього Статуту, зокрема, з дня встановлення обставин, що спричинили заявлення позову.

Звертаючись до суду з даним позовом, ТОВ "Лемтранс" цей строк пропустило. Обставини спливу позовної давності досліджувалися судами першої та апеляційної інстанцій, які дійшли обґрунтованого висновку щодо відсутності поважних причин пропуску зазначеного строку.

Відповідно до ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Ураховуючи наведене, постанова Вищого господарського суду України підлягає скасуванню, а постанова Донецького апеляційного господарського суду – залишенню в силі.

Керуючись статтями - 111-17-- 111-20 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата,

Касаційну скаргу Донецької залізниці задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 28 лютого 2006 року скасувати, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11 липня 2005 року залишити в силі.

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.