Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі: головуючого - Шицького І.Б., суддів: Барбари В.П., Карпечкіна П.Ф., Колесника П.І., Новікової Т.О., Потильчака О.І., Черногуза Ф.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу закритого акціонерного товариства "Науково-виробниче об'єднання "Агрокомплекс" на постанову Вищого господарського суду України від 11 жовтня 2005 року у справі за позовом закритого акціонерного товариства "Науково-виробниче об'єднання "Агрокомплекс" до Фонду майна Автономної Республіки Крим та Управління державного казначейства Автономної Республіки Крим про стягнення 926708,71 грн. збитків, Судова палата, В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2004 року закрите акціонерне товариство "Науково-виробниче об'єднання "Агрокомплекс" звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Фонду майна Автономної Республіки Крим та Управління державного казначейства Автономної Республіки Крим про стягнення 926708,71 грн. збитків.

Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що в результаті невиконання відповідачами зобов'язання стосовно повернення грошових коштів за рішенням Вищого арбітражного суду України від 10 лютого 2000 року у справі N 6/95 позивачу завдані збитки у вигляді втрат за рахунок інфляції та витрат, які ним понесені для відновлення свого порушеного права.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 17 грудня 2004 року позов задоволено частково, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України (435-15) стягнуто з Фонду майна Автономної Республіки Крим на користь позивача 396584,60 грн. збитків від інфляції та 139185,21 грн. річних, понесених у зв'язку з простроченням сплати Фондом майна Автономної Республіки Крим коштів в сумі 2905892,29 грн. в межах виконавчого провадження у справі N 6/95.

В решті позовних вимог до Фонду майна Автономної Республіки Крим та у позові до Управління державного казначейства Автономної Республіки Крим відмовлено у зв'язку з їх необґрунтованістю. Своє рішення господарський суд мотивував тим, що на підставі рішення Вищого арбітражного суду України, яке набрало законної сили, у Фонду майна Автономної Республіки Крим виникли зобов'язання перед позивачем по поверненню, одержаних за недійсним договором, коштів.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18 квітня 2005 року рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 17 грудня 2004 залишено без змін з тих же підстав та припинено провадження за апеляційною скаргою закритого акціонерного товариства "Науково-виробниче об'єднання "Агрокомплекс" на ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 15 лютого 2005 року про відстрочку виконання рішення.

Постановою Вищого господарського суду України від 11 жовтня 2005 року постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 18 квітня 2005 року та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 17 грудня 2004 року в частині позовних вимог про стягнення 396584,60 грн. збитків від інфляції, 139185,21 грн. річних та в частині стягнення 12000 грн. витрат по сплаті послуг адвоката скасовані з передачею справи в цій частині позовних вимог на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.

Постанова вмотивована не правильним застосуванням до спірних правовідносин частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України (435-15) , оскільки цієї нормою встановлена відповідальність боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання у вигляді інфляційних втрат за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми. Таким чином інфляційні втрати та три проценти річних не є збитками в розумінні частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України, а за своєю правовою природою є санкціями за неналежне виконання договірного грошового зобов'язання.

Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 22 грудня 2005 року за касаційною скаргою закритого акціонерного товариства "Науково-виробниче об'єднання "Агрокомплекс" порушено провадження з перегляду у касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 11 жовтня 2005 року. Касаційна скарга обґрунтовується невідповідністю оскаржуваної постанови нормам матеріального та процесуального права і різного застосування Вищим господарським судом України положень одного й того ж закону в аналогічних справах.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги і перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України (435-15) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України (435-15) .

Стаття 11 Цивільного кодексу України (435-15) передбачає, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Як зазначено у статті 216 Цивільного кодексу України (435-15) у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що рішенням Вищого арбітражного суду України від 10 лютого 2000 року по справі N 6/95 визнано недійсним договір купівлі-продажу акцій від 30 вересня 1998 року, укладений між закритим акціонерним товариством "Науково-виробниче об'єднання "Агрокомплекс" та Фондом майна Автономної республіки Крим і останній зобов'язаний повернути закритому акціонерному товариству "Науково-виробниче об'єднання "Агрокомплекс" кошти, які він одержав згідно з договором. Виходячи з цього у відповідача виникло зобов'язання повернути грошові кошти, отримані за недійсним правочином.

Таким чином, вказівка Вищого господарського суду України стосовно застосування до спірних правовідносин положень статтей 1166 та 1173 Цивільного кодексу України (435-15) є необґрунтованою, оскільки зобов'язання щодо відшкодування інфляційних втрат та сплати 3% річних виникло не з факту заподіяння шкоди, а з факту визнання рішенням суду договору не дійсним і застосування до сторін встановлених актами цивільного законодавства правових наслідків недійсності договору.

Діюче законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриття виконавчого провадження по його примусовому виконанню.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України (435-15) зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо зобов'язання виконано не належним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, оскільки остання передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Не спростовано Вищим господарським судом України і висновок судів першої та апеляційної інстанцій про стягнення витрат в сумі 12000 грн. на користь позивача в рахунок оплати послуг адвоката. Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій особа, що представляла позивача має свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю, з нею укладалась угода на надання юридичної допомоги і вона приймала участь в чотирьох судових засіданнях.

За таких обставин, незаконна постанова касаційного суду підлягає скасуванню, а постанова суду апеляційної інстанції залишенню в силі.

Керуючись статтями 111-17 - 111-20 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Судова палата ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства "Науково-виробниче об'єднання "Агрокомплекс" задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 11 жовтня 2005 року у справі N 2-4/11319-2004 року - скасувати.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 18 квітня 2005 року залишити в силі.

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.