Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

суддів:     Бутенка В.I.,

Сороки М.О.(доповідача),

Горбатюка С.А.,

Лиски Т.О.,

Панченка О.I.,

Провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва (далі - ДПI) до приватної фірми "Вігорс" (далі - ПП "Вігорс") про визнання суми податкового зобов'язання,

встановила:

У червні 2004 року ДПI звернулась до суду з позовом до ПП "Вігорс" про визнання суми податкового зобов'язання.

Рішенням господарського суду від 13 жовтня 2004 року позов задоволено. Визнано суму податкового зобов'язання з  податку  на прибуток в сумі 79550.00 грн., штрафні санкції в сумі 15910.00 грн., нарахованих ДПI з використанням   непрямого   методу   податковим   повідомленням-рішенням

№ 272601/1 від 21.07.2004 р. Визнано суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 52749.93 грн., штрафні санкції в сумі 26374.97 грн., нарахованих ДПI з використанням непрямого методу податковим повідомленням-рішенням № 262601/1 від 21.07.2004 р. Стягнуто з відповідача на користь Державного бюджету України 85.00 грн. державного мита.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15 лютого 2005 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове про відмову у задоволенні позову. Стягнуто з позивача  за користь відповідача 42.50 грн. витрат по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги. Стягнуто з позивача в доход державного бюджету України 85 грн. державного мита за розгляд позовної заяви.

У касаційній скарзі ДПI, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ПП "Вігорс" відносило до складу валових витрат у IV кварталі 2003 р. вартість масла тваринного, придбаного згідно договору №1/10-6 від 06.09.2003 р. у пов'язаної особи ТОВ "Міжнародна юридично-промислова організація" в порушення вимог пп. 7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , яким передбачено, що витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи визначаються виходячи із договірних цін, але не більше за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання. Вважав що зазначене порушення призвело до завищення валових витрат відповідача у IV кварталі 2003 р. на суму 263749.65 грн. (з них у жовтні 2003 р. - на суму 178000.00 грн., у листопаді 2003 р. - на суму 85749.65 грн.) та заниження податку на прибуток на суму 79550.00 грн.

В порушення вимог пп..7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) відповідачем було завищено податковий кредит на суму 52749.93 грн., з них за жовтень 2003 р. - на 35600.00 грн., за листопад 2003 р. - на 17149.93 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову суд апеляційної інстанції виходив з того, що в порушення вимог пп..1.20.2 п.1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) позивачем не було враховано звичайні ціни при укладанні угод між непов'язаними особами та інші передбачені законодавством умови.

З матеріалів справи вбачається, що ПП "Вігорс" в період жовтень-листопад 2003 р. придбавалось масло тваринне у непов'язаних осіб за ціною 11970 грн. за 1 т (продавець - ТОВ "Торговельна компанія "Кром"), 11940 грн. за 1 т (продавець - ТОВ "Каскад-Продакшн ЛТД"), 11970 грн. за 1 т (продавець - ТОВ "Сервіспак").

Таким чином рівень цін за договором купівлі-продажу, укладеного відповідачем і  ТОВ "Міжнародна юридично-промислова організація", відповідає середньому рівню цін придбання масла тваринного у інших вітчизняних постачальників, тобто така ціна є звичайною.

З урахуванням описаного висновок суду апеляційної інстанції про те, що ПП "Вігорс" правомірно віднесено витрати по придбанню масла тваринного до складу валових витрат, тому податковий кредит з податку на додану вартість сформований правомірно та відповідно до пп..7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , відповідає фактичним обставинам справи.

Згідно ч. 3 ст. 211 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (далі КАС України (2747-15) ) підставами касаційного оскарження судового рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 220 КАС України (2747-15) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права та відсутні передбачені ст. 227 КАС України (2747-15) підстави для його обов'язкового скасування.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 221, 223, 224, 230, 231 КАС України (2747-15) , колегія суддів,

ухвалила:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 15 лютого 2005 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення  і оскарженню не підлягає.