ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.02.2006 N 2/77
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України
у складі: <...>
за участі представників
позивача - С.О.В.
відповідача - К.К.Ю., І.О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "ДІВоС" на
постанову Вищого господарського суду України від 17 листопада
2005 року у справі N 2/77 за позовом приватного підприємства
"Виробничо-комерційна фірма "ДІВоС" до закритого акціонерного
товариства "Карат", товариства з обмеженою відповідальністю
"Святослав" про визнання недійсним патенту та договору
купівлі-продажу патенту на право оренди будівлі,
В С Т А Н О В И Л А:
У грудні 2004 року приватне підприємство
"Виробничо-комерційна фірма "ДІВоС" (далі-Підприємство) звернулося
до господарського суду з позовом про визнання недійсним патенту
N 17 від 22 квітня 1996 року на право оренди приміщення площею
1009,6 кв.м. у м. Києві по вул. <...>, та договору від
17 травня 2004 року укладеного між закритим акціонерним
товариством "Карат" (далі - ЗАТ "Карат") і товариством з обмеженою
відповідальністю "Святослав" (далі - ТОВ "Святослав") про
купівлю-продаж зазначеного патенту.
Позов мотивовано тим, що ЗАТ "Карат" придбало патент N 17 на
право оренди приміщення, яке розташоване у м. Києві по
вул. <...>, площею 1009,6 кв.м., однак 20 липня 2000 року
відмовилося від оренди 607,2 кв.м. площі, яка підпадала під дію
патенту, і стало орендувати лише 441,9 кв.м. В свою чергу,
Підприємство набуло права власності на 581,0 кв.м. звільнених
приміщень.
17 травня 2004 року ЗАТ "Карат" продало ТОВ "Святослав"
патент N 17 від 22 квітня 1996 року на право оренди приміщення,
яке розташовано у м. Києві по вул. <...>, площею
1009,6 кв.м.
Позивач вказуючи на порушення своїх майнових прав зазначеними
діями відповідачів, просив про задоволення позовних вимог.
ЗАТ "Карат" та ТОВ "Святослав" проти позову заперечували,
посилаючись на його безпідставність.
Рішенням господарського суду міста Києва від 30 березня
2005 року позовні вимоги задоволено повністю.
Судове рішення мотивовано тим, що патент на право оренди є
неподільною річчю. Позивач довів суду та підтвердив документально,
що відповідними діями відповідачів щодо незмінних індивідуальних
ознак патенту N 17 від 22 квітня 1996 року та укладенням договору
купівлі-продажу патенту порушено його право власності.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
29 липня 2005 року, рішення суду першої інстанції скасовано та
прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Постанова мотивована тим, що патент надає його власнику
виключне право на укладення договору оренди вказаної в ньому площі
приміщень. Власник патенту може реалізувати це виключне право
повністю, або частково, що не робить сам патент недійсним. Крім
того, позивач не довів, які саме права чи охоронювані законом
інтереси порушено відповідачами у справі внаслідок укладення
оспорюваного договору купівлі-продажу патенту.
Оскаржуваною постановою Вищого господарського суду України
постанову апеляційного господарського суду залишено без змін.
29 грудня 2005 року Верховним Судом України порушено
провадження за касаційною скаргою приватного підприємства
"Виробничо-комерційна фірма "ДІВоС" про скасування постанови
Вищого господарського суду України від 17 листопада 2005 року,
постанови Київського апеляційного господарського суду від 29 липня
2005 року та залишення в силі рішення господарського суду міста
Києва від 30 березня 2005 року. В обґрунтування скарги зроблено
посилання на невідповідність постанови положенням Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, рішенням Верховного Суду України з питань
застосування норм матеріального права, різного застосування Вищим
господарським судом України одного й того ж положення закону в
аналогічних справах.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін,
обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали
справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду
України вважає, що скарга підлягає задоволенню частково з таких
підстав.
Господарський суд першої інстанції - задовольняючи позов, а
суд апеляційної інстанції та Вищий господарський суд України
дійшовши висновку що необхідність скасування даного рішення
виходили з того, що виданий Ленінградською районною державною
адміністрацією м. Києва 22 квітня 1996 року патент N 17 на право
оренди приміщення є чинним і міг бути об'єктом купівлі-продажу за
укладеним 17 травня 2004 року договором між ЗАТ "Карат" та ТОВ
"Святослав".
Однак з такими висновками судів погодитися не можна, оскільки
зроблені вони внаслідок неправильного застосування норм
матеріального права.
Так, продаж патентів на право оренди приміщень було
запроваджено Указом Президента України "Про заходи щодо
прискорення процесу малої приватизації в Україні" ( 827/94 ) (827/94)
від
30 грудня 1994 року (далі-Указ) та затвердженим на його виконання
Положенням про патент на право оренди будівель (споруд,
приміщень). (Наказ Фонду державного майна України від 31 січня
1995 року N 90 ( z0071-95 ) (z0071-95)
.
При цьому, суди не звернули уваги на те, що відповідно до
п. 7-4 ст. 114-5 Конституції України ( 888-09 ) (888-09)
від 20 квітня
1978 року, яка була чинною до 28 червня 1996 року дія
Указу ( 827/94 ) (827/94)
обмежувалась моментом прийняття Закону України
"Про оренду державного та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
, в
редакції від 23 грудня 1997 року.
У зв'язку з прийняттям Закону України "Про внесення змін до
Закону України "Про оренду державного та комунального майна"
( 685-14 ) (685-14)
від 20 травня 1999 року Наказом Фонду державного майна
України від 3 вересня 1999 року був затверджений Порядок
проведення конкурсу на право укладення договору оренди державного
майна ( z0737-99 ) (z0737-99)
, а Наказом N 2459 ( z0907-00 ) (z0907-00)
від 24 листопада
2000 року визнано таким, що втратило чинність Положення про патент
на право оренди будівель (споруд, приміщень) ( z0071-95 ) (z0071-95)
.
Оскільки при вирішенні даного спору суди не врахували
вищенаведені зміни до законодавства, належним чином не перевірили
дійсність патенту на право оренди будівлі та укладеного договору
його купівлі-продажу, всі постановлені судові рішення підлягають
скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
При новому розгляді справи суду слід врахувати викладене та
вирішити спір відповідно до закону.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 111-17 - 111-21
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова палата у господарських справах
Верховного Суду України П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційну скаргу приватного підприємства
"Виробничо-комерційна фірма "ДІВоС" задовольнити частково.
Постанову Вищого господарського суду України 17 листопада
2005 року, постанову Київського апеляційного господарського суду
від 29 липня 2005 року, рішення господарського суду міста Києва
від 30 березня 2005 року скасувати і передати справу на новий
розгляд до суду першої інстанції.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.