ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
17.01.2006 Справа N 13/189
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України
у складі:
<...>
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту
інвалідів на постанову Вищого господарського суду України від
18 жовтня 2005 року у справі за позовом Запорізького обласного
відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з
обмеженою відповідальністю "Кільце" про стягнення 35766 грн.
штрафних санкцій, В С Т А Н О В И Л А:
У квітні 2005 року позивач звернувся до господарського суду
Запорізької області з позовною заявою до товариства з обмеженою
відповідальністю "Кільце" про стягнення 15766 грн. заборгованості
зі сплати штрафних санкцій за недодержання законодавчо
встановленого нормативу робочих місць для забезпечення
працевлаштування інвалідів.
Рішенням господарського суду Запорізької області від
25 червня 2005 року у задоволенні позову відмовлено. Назване
рішення мотивовано тим, що обов'язок безпосереднього
працевлаштування інвалідів покладено на органи соціального захисту
інвалідів, у той час коли товариством з обмеженою відповідальністю
"Кільце" було вжито усіх залежних від нього заходів для виконання
зазначеного нормативу.
Постановою Вищого господарського суду України від 18 жовтня
2005 року рішення господарського суду Запорізької області від
25 червня 2005 року залишено без змін з тих самих підстав.
Ухвалою від 29 грудня 2005 року Верховним Судом України за
касаційною скаргою Запорізького обласного відділення Фонду
соціального захисту інвалідів порушено касаційне провадження з
перегляду постанови Вищого господарського суду України від
18 жовтня 2005 року з мотивів її невідповідності нормам
матеріального та процесуального права.
Сторони не використали наданого законом права на участь свого
представника у судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали
справи і рішення, які приймались судами в процесі її розгляду,
Судова палата вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з
таких підстав.
Розглядаючи касаційну скаргу Запорізького обласного
відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення
господарського суду Запорізької області від 25 червня 2005 року,
Вищий господарський суд України зробив висновок, що до компетенції
адміністративних судів не віднесено розгляд спорів про стягнення
заборгованості зі сплати штрафних санкцій за недодержання
законодавчо встановленого нормативу робочих місць для забезпечення
працевлаштування інвалідів, де позивачами є відділення Фонду
соціального захисту інвалідів.
Однак з такими висновками погодитись не можна.
Як зазначається у статті 8 Закону України "Про основи
соціальної захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
, державне
управління в галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів
здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці
та соціальної політики, Міністерством охорони здоров'я України та
органами місцевого самоврядування.
Відповідно до пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту
інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від
26 вересня 2002 року N 1434 ( 1434-2002-п ) (1434-2002-п)
, Фонд соціального
захисту інвалідів є урядовим органом державного управління, який
діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому.
Згідно з пунктом 9 цього ж Положення ( 1434-2002-п ) (1434-2002-п)
для
реалізації покладених на Фонд завдань за погодженням з Мінпраці
утворюються територіальні відділення Фонду в межах граничної
чисельності його працівників.
За змістом статті 20 Закону України "Про основи соціальної
захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
саме Фонду соціального
захисту інвалідів надано право на стягнення
адміністративно-господарських санкцій за недодержання законодавчо
встановленого нормативу робочих місць для забезпечення
працевлаштування інвалідів.
Пункт 4 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
визначає, що до компетенції адміністративних
судів відносяться спори за зверненням суб'єкта владних повноважень
у випадках, встановлених законом.
Враховуючи викладене, постанова суду касаційної інстанції
підлягає скасуванню, а справа - направленню до Вищого
господарського суду України для виконання вимог частини 2 пункту
10 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Керуючись статтями 111-17 - 111-20 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
Судова палата
П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційну скаргу задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від 18 жовтня
2005 року у справі N 13/189 скасувати.
Справу направити до Вищого господарського суду України для
виконання вимог частини 2 пункту 10 Прикінцевих та перехідних
положень Кодексу адміністративного судочинства України
( 2747-15 ) (2747-15)
.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.