СУДОВА ПАЛАТА У ГОСПОДАРСЬКИХ СПРАВАХ
                     ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
 
                            13.12.2005
 
 
     Верховний Суд    України,    розглянувши   касаційну   скаргу
арбітражного керуючого - ліквідатора  ВАТ  "Ф"  К.,  на  постанову
Вищого господарського суду України від 19 жовтня 2005 р.  у справі
за заявою Стрийської  об'єднаної  ДПІ  до  ВАТ  "Ф"  
 
про  визнання банкрутом, 
 
                                В С Т А Н О В И В:
 
     8 червня 2004 р. Стрийська об'єднана ДПІ (кредитор) подала до
господарського  суду  Львівської  області   заяву   про   визнання
банкрутом   ВАТ  "Ф"  унаслідок  його  фінансової  неспроможності,
оскільки заборгованість  боржника  зі  сплати  податків  становить
62432,35 грн.
 
     15 червня  2004  р.  ухвалою  господарського  суду Львівської
області  порушено  провадження  у  справі.  Уведено  мораторій  на
задоволення  вимог  кредиторів  та призначено розпорядника майна -
арбітражного керуючого К.
 
     15 липня   2004    р.    ухвалою    підготовчого    засідання
господарського  суду  Львівської  області  зобов'язано кредитора у
10-денний строк подати до офіційного друкованого органу оголошення
про порушення провадження у справі про банкрутство.
 
     30 вересня 2004 р. у газеті "Голос України" було опубліковано
оголошення про порушення  провадження  у  справі  про  банкрутство
боржника - ВАТ "Ф".
 
     30 листопада  2004 р.  ухвалою господарського суду Львівської
області затверджено реєстр вимог кредиторів, наданий розпорядником
майна,  зобов'язано арбітражного керуючого К.  у 10-денний строк з
дня  затвердження  вимог  кредиторів   провести   перше   зібрання
кредиторів.
 
     Постановою господарського   суду   Львівської   області   від
21 грудня  2004  р.  визнано  боржника   банкрутом   та   відкрито
ліквідаційну   процедуру.   Призначено  ліквідатором  арбітражного
керуючого К.
 
     Постанова мотивована тим,  що клопотання комітету  кредиторів
про  визнання  боржника  банкрутом підлягає задоволенню,  оскільки
безспірні вимоги кредиторів становлять 272586,20 грн.  і  відсутні
реальні  пропозиції щодо проведення процедури санації та укладення
мирової угоди.
 
     Постановою Вищого господарського суду України від  19  жовтня
2005 р.  постанову  господарського  суду  Львівської  області  від
21 грудня 2004 р.  скасовано,  а справу передано  до  суду  першої
інстанції   на   стадію   підсумкового   засідання   в   процедурі
розпорядження майном.  Зазначено,  що при винесенні постанови  про
визнання  боржника  банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури
суд в  обов'язковому  порядку  повинен  з'ясувати  актив  і  пасив
боржника,   встановити   його   неплатоспроможність,  що  не  було
зроблено.
 
     Ухвалою Верховного Суду України  від  24  листопада  2005  р.
порушено  провадження  з перегляду в касаційному порядку постанови
Вищого господарського суду  України  від  19  жовтня  2005  р.  за
касаційною  скаргою  ліквідатора ВАТ "Ф",  де порушено питання про
скасування  цієї  постанови  та   залишення   в   силі   постанови
господарського суду Львівської області від 21 грудня 2004 р.
 
     Заслухавши доповідача,  представників  сторін  та перевіривши
матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного
Суду  України вважає,  що касаційна скарга підлягає задоволенню на
таких підставах:
 
     Так, господарський суд Львівської області  ухвалив  постанову
про  визнання  боржника  банкрутом  на  підставі  протоколу зборів
кредиторів ВАТ "Ф" від 7 грудня 2004 р. Комітет кредиторів вирішив
звернутися  до  господарського  суду  з  клопотанням  про визнання
боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у зв'язку з
відсутністю пропозицій щодо укладення мирової угоди та звернень із
пропозиціями щодо відновлення платоспроможності боржника.
 
     Згідно з  ч.  8  ст.  16  Закону  України  "Про   відновлення
платоспроможності боржника    або    визнання    його   банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
          саме  до  компетенції  комітету  кредиторів  належить
прийняття   рішення   про   звернення  до  господарського  суду  з
клопотанням  про   визнання   боржника   банкрутом   і   відкриття
ліквідаційної процедури.
 
     На момент  винесення  цієї  постанови  будь-яких звернень про
санацію боржника чи пропозицій щодо  укладення  мирової  угоди  на
адресу    арбітражного    керуючого,    комітету    кредиторів   і
господарського суду не надходило.  Тому комітет кредиторів не  мав
підстав   для  звернення  до  суду  з  клопотанням  про  відкриття
процедури санації боржника.
 
     Відповідно до  ст.  1   Закону   України   "Про   відновлення
платоспроможності боржника    або    визнання    його   банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
           неплатоспроможність  -  це  неспроможність  суб'єкта
підприємницької  діяльності  виконати після настання встановленого
строку їх сплати грошові зобов'язання перед  кредиторами,  зокрема
із  заробітної  плати,  а  також виконати зобов'язання щодо сплати
податків і зборів  (обов'язкових  платежів)  не  інакше  як  через
відновлення платоспроможності.
 
     Суд першої   інстанції,   з'ясувавши,   що  безспірні  вимоги
кредиторів становлять 272586,20 грн. і відсутні реальні пропозиції
щодо  проведення  процедури  санації  та  укладення мирової угоди,
визнав  неспроможність  боржника  відновити  платоспроможність  та
задовольнити   визнані   вимоги  кредиторів  не  інакше  як  через
застосування ліквідаційної процедури.  Тому суд,  керуючись ст. 22
Закону  України  "Про  відновлення  платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
        ,  визнав ВАТ "Ф" банкрутом та
відкрив ліквідаційну процедуру.
 
     Враховуючи викладене і керуючись статтями 111-17 - 111-21 ГПК
( 1798-12 ) (1798-12)
        , Верховний Суд України П О С Т А Н О В И В:
 
     Касаційну скаргу арбітражного  керуючого  -  ліквідатора  ВАТ
"Ф", задовольнити.
 
     Постанову Вищого  господарського  суду  від 19 жовтня 2005 р.
N 6/216-8/115   скасувати,   а   постанову   господарського   суду
Львівської області від 21 грудня 2004 р. залишити в силі.
 
     Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
 
 "Судова практика", N 2, 2006 р.