ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
22.11.2005
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України
у складі: головуючого; (...)., суддів: (...)., за участю
представників: позивача - (...)., відповідача - (...)., (...).,
(...)., за касаційною скаргою державного підприємства "Одеський
морський торговельний порт на постанову Вищого господарського суду
України від 27 вересня 2005 року у справі за позовом акціонерного
товариства закритого типу "Транс-порт" до державного підприємства
"Одеський морський торговельний порт"
про стягнення 2423493,30 грн.,
В С Т А Н О В И Л А:
У лютому 2005 року акціонерне товариство закритого типу
"Транс-порт" (далі - АТЗТ "Транс-порт") подало до господарського
суду Одеської області позов про стягнення з державного
підприємства "Одеський морський торговельний порт" (далі - Порт)
збитків у вигляді неодержаних доходів у сумі 2423493,30 грн.,
мотивуючи свої вимоги неправомірними діями Порту, що виразилися в
односторонній відмові від виконання договору N КД-265 від
24 грудня 1998 року, за умовами якого Порт доручає, а АТЗТ
"Транс-порт" приймає на себе зобов'язання по виконанню від імені
Порту комплексу робіт та послуг, пов'язаних з виконанням договору,
укладеного між Портом та Одеською залізницею. Позивач виходив з
того, що укладений договір за своєю правовою природою є договором
підряду, а тому правовідносини щодо неналежного виконання
зобов'язань та відшкодування завданих збитків повинні регулюватися
ст. ст. 162, 203 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Рішенням господарського суду Одеської області від 4 квітня
2005 року ( v1191805-05 ) (v1191805-05)
позов задоволено.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
31 травня 2005 року рішення суду першої інстанції у справі
залишено без змін. У постанові суд зазначив про те, що спірний
договір містить елементи як доручення, так і підряду, і погодився
з висновком суду першої інстанції про те, що даний договір не може
бути розірвано в односторонньому порядку. А тому мали місце
неправомірні дії відповідача, що завдали збитки позивачу.
Постановою Вищого господарського суду України від 27 вересня
2005 року зазначені рішення і постанова судів першої та
апеляційної інстанцій у справі залишені без змін.
У касаційній скарзі ставиться питання про скасування
оскарженої постанови Вищого господарського суду України з підстав
її невідповідності рішенням Верховного Суду України з питань
застосування норм матеріального права, неправильного застосування
цих норм та виявлення різного застосування судом одного й того ж
положення закону у аналогічних справах.
Ухвалою колегії суддів Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 27 жовтня 2005 року порушено
провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду
України від 27 вересня 2005 року у справі N 30/42-05-1191
( v1191805-05 ) (v1191805-05)
.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників
сторін, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши
матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного
Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 24 грудня
1998 року між Портом та АТЗТ "Транс-Порт" був укладений договір
N КД-265, відповідно до умов якого Порт доручає, а АТЗТ
"Транс-Порт" приймає на себе зобов'язання по виконанню від імені
Порту комплексу робіт та послуг, пов'язаних з виконанням договору,
укладеного між Портом та Одеською залізницею. Строк дії договору -
до 31 грудня 2000 року.
22 листопада сторони уклали додаткову угоду до зазначеного
договору про продовження строку його дії до 31 грудня 2002 року.
Після 31.12.2002 року сторони продовжували виконувати свої
зобов'язання за спірним договором, про що свідчить зокрема те, що
Портом голові правління АТЗТ "Транс-Порт" було видано довіреність
N КД-265/2269 від 26 грудня 2002 року, строк дії якої встановлений
до 31 грудня 2003 року.
На виконання умов договору N КД-265, а саме - п. 3.1 цього
договору, позивач уклав аналогічні угоди з третіми особами -
підприємствами, які в межах реалізації спільної з Портом
діяльності здійснюють майже весь обсяг вантажних операцій в Порту.
Листом N 020/1-758 від 23 червня 2003 року Порт з 1 липня
2003 року відмовився від договору та відкликав довіреність,
посилаючись на свої права як довірителя за договором, що в свою
чергу призвело до неможливості виконувати позивачем договори з
підприємствами, з якими вони були укладені на виконання
зобов'язань за спірним договором.
Задовольняючи позов про відшкодування збитків у вигляді
неодержаних доходів, які міг би отримати позивач за півроку дії
спірного договору, а також дії договорів, укладених з іншими
підприємствами, суд першої інстанції, з висновками якого погодився
суд апеляційної інстанції, послався як на підставу відшкодування
збитків відповідачем на його неправомірні дії, які полягають в
односторонній відмові від виконання зобов'язань за спірним
договором.
Разом з тим з обґрунтованістю такого висновку погодитися не
можна.
В порушення вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
господарський суд не дослідив належним чином заперечення
відповідача про те, що за своїми ознаками спірний договір є
договором доручення, оскільки згідно п. 1.1 договору N КД-265 від
24 грудня 1998 року, укладеного між сторонами, позивач мав діяти
від імені відповідача.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов
спірного договору уклав договори про виконання робіт з іншими
підприємствами від свого імені.
Суд апеляційної інстанції, залишаючи без зміни рішення суду
першої інстанції, у мотивувальній частині рішення зазначив про те,
що спірний договір має ознаки як договору доручення, так і
договору підряду.
Зазначене свідчить, що під час розгляду справи суди не
з'ясували дійсну правову природу договору N КД-265 від 24 грудня
1998 року, що має суттєве юридичне значення для вирішення спору по
суті, оскільки однією з підстав припинення договору доручення,
згідно п. 1 ч. 1 ст. 392 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, є скасування такого
договору довірителем.
Застосовуючи до спірних правовідносин положення ст. ст. 162,
203 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, господарські суди не звернули уваги на
те, що в даному разі слід також застосувати правові норми, які
регулюють відносини доручення.
Відповідно до ст. 203 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, в разі невиконання
або неналежного виконання зобов'язання боржником він зобов'язаний
відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Під збитками розуміються витрати, зроблені кредитором, втрата
або пошкодження майна, а також не одержані кредитором доходи, які
він одержав би, якби зобов'язання було виконано боржником.
Таким чином, господарські суди, задовольнивши вимоги про
стягнення збитків, не з'ясували належним чином наявність
причинно-наслідкового зв'язку між діями позивача по виконанню умов
спірного договору та заподіянням збитків.
Вищезазначене призвело до ухвалення господарськими судами
необґрунтованих рішень.
Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України
"Про судове рішення" від 29 грудня 1976 року N 11 ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
,
обґрунтованим визнається рішення суду, в якому повно відображені
обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про
встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними,
відповідають дійсності і підтверджені достовірними доказами,
дослідженими у судовому засіданні.
За таких обставин, судові рішення підлягають скасуванню, а
справа передачі на новий розгляд.
При новому розгляді слід всебічно та повно з'ясувати всі
обставини справи, зокрема: в чому саме полягає порушення з боку
відповідача, розмір збитків на їх обґрунтування, дослідити
причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача та заподіянням
позивачу збитку, дати їм належну юридичну оцінку, встановити
дійсні права і обов'язки сторін, - і в залежності від
встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що
регулюють спірні правовідносини, та ухвалити законне, обґрунтоване
рішення.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 111-17 - 111-20 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова палата Верховного Суду України
П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційну скаргу державного підприємства "Одеський морський
торговельний порт" задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від 27 вересня
2005 року, постанову Одеського апеляційного господарського суду
від 31 травня 2005 року та рішення господарського суду Одеської
області від 4 квітня 2005 року у справі N 30/42-05-1191
( v1191805-05 ) (v1191805-05)
скасувати. Справу передати на новий розгляд до
господарського суду Одеської області.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий І.Б.Шицький
Судді В.П.Барбара
П.І.Колесник
Д.Д.Лилак
Т.О.Новікова
Ф.Ф.Черногуз