ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2006 року  м. Київ
Колегія  суддів  Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого:  судді  Харченка В.В.
Суддів:  Берднік I.С.
Васильченко Н.В.
Кравченко О.О.
Матолича С.В.
при секретарі  -  Білій-Грошко О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві справу за  касаційною скаргою Кримської республіканської рятувально-водолазної служби на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 02 лютого 2006 року  у справі за позовом Кримської республіканської рятувально-водолазної служби до Феодосійської міської ради, виконавчого комітету Феодосійської міської ради, за участі третіх осіб - Фонду майна АР Крим, комунального підприємства "Рятівник", за участю прокуратури АР Крим про визнання недійсним рішення, -
в с т а н о в и л а :
У  серпні 2004 року Кримська республіканська рятувально-водолазна служба  звернулася до суду з позовом до Феодосійської міської ради, виконавчого комітету Феодосійської міської ради, за участі третіх осіб - Фонду майна АР Крим, комунального підприємства "Рятівник", за участю прокуратури АР Крим про визнання недійсним рішення.
Постановою  господарського суду АР Крим від 02 грудня  2005 року позовні вимоги Кримської республіканської рятувально-водолазної служби задоволено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 02 лютого 2006 року постанову господарського суду АР Крим від 02 грудня  2005 року скасовано, в позові  Кримській республіканській рятувально-водолазній службі відмовлено.
В касаційній скарзі Кримська республіканська рятувально-водолазна служба просить скасувати ухвалене судове рішення суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, пояснення осіб, що беруть участь у справі, перевіривши  матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до ч. 1 ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, не житлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Постановою Верховної Ради Криму № 110-1 від 29.06.92 року було проведено розмежування майна державної (Республіки Крим) власності та власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної).
Вказаною Постановою визначені підприємства, які віднесені до державної власності. Підприємства, які не включені до відповідних переліків (додатків), відповідно до цієї Постанови, є комунальною власністю відповідних територіальних громад.
Кримська республіканська рятувально-водолазна служба ні до одного з переліків, що містяться у вказаній Постанові, не увійшла.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що апеляційний суд дійшов вірного висновку, що відповідно до Постанови Верховної Ради Криму № 110-1 від 29.06.92 року майно міської Феодосійської рятувальної станції є комунальною власністю.
У якості обгрунтування своїх вимог про визнання недійсними оскаржуваних рішень, позивач, Кримська республіканська рятувально-водолазна служба, посилається на ті обставини, що 05.10.98 року Фондом майна Автономної Республіки Крим їй було видано свідоцтво № 96, згідно з яким майно Кримської республіканської рятувально-водолазної служби є державною власністю; будівля у місті Феодосії по вул. Леніна, 10 передана їй на баланс; спірне майно, згідно з пунктом 3.1 Статуту, закріплено за нею на праві повного господарського відання.
Колегія суддів вважає, що апеляційний суд дав вірну оцінку вищенаведеним твердженням позивача, оскільки Свідоцтво № 96 від 05.10.98 року про постановку на облік майна Кримської  республіканської  рятувально-водолазної  служби  з державною формою власності взагалі не містить будь-яких відомостей про конкретне майно, його склад, оцінку, місце знаходження та інше.
Що стосується знаходження спірного майна на балансі позивача, ця обставина знайшла відображення у п. 7 Роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 02.04.94 року за  № 02-5/225 (зі змінами та доповненнями), відповідно до яких, вирішуючи спори, пов'язані з визнанням права власності, слід виходити з того, що знаходження майна на балансі підприємства (організації) ще не є безспірною ознакою його права власності. Баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства.
Що стосується Статуту Кримської республіканської рятувально-водолазної служби, на який посилається позивач, даний пункт містить відомості лише про те, що майно позивача складають основні фонди і оборотні кошти, а також інші цінності, які належать позивачу на праві повного господарського відання і ніякого відношення до спірного майна не мають.
Колегія суддів апеляційного суду обгрунтовано зазначила, що оспорюваному позивачем рішенню передувало рішення виконавчого комітету Феодосійської міської ради депутатів трудящих Кримської області від 26.01.74 року № 26, яким Політехнікумом на баланс рятувальної станції передана будівля рятувальної станції в м. Феодосії балансовою вартістю 46 763 руб.
Рішенням виконавчого комітету Феодосійської міської ради депутатів трудящих від 27.02.74 року № 77-2 право власності на будівлю по вул. Леніна, 10 -а в м. Феодосії оформлено за міською рятувальною станцією.
На підставі вказаних документів та постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим № 110-1 від 29.06.92 року міська рятувальна станція зареєстрована Феодосійським міським бюро технічної інвентаризації за Феодосійською територіальною громадою.
Таким чином, та обставина, що позивач є державним підприємством, не є
безспірною підставою для віднесення майна Феодосійської міської рятувальної станції до загальнодержавної власності, до того ж правовстановлюючих документів, які б давали Кримській республіканській рятувальній службі право на майно Феодосійської міської рятувальної станції, позивач не має.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обгрунтоване рішення.
Правова оцінка, яку дав суд апеляційної інстанції обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального права і матеріального права.
Оскільки судове рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального права, то воно не може бути скасоване чи змінене з підстав, наведених в касаційній скарзі.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу Кримської республіканської рятувально-водолазної служби залишити без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 02 лютого 2006 року  - без  змін.
Ухвала  є остаточною  і  оскарженню  не  підлягає.
Судді: