ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
12.07.2005
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України
у складі: головуючого Шицького І.Б., суддів: Гуля В.С.,
Гусака М.Б., Карпечкіна П.Ф., Лилака Д.Д. та Новікової Т.О.,
за участю представника ТОВ "Інтеграл-М" - Б., розглянувши у
відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ДПІ у Жовтневому
районі м. Луганська на постанову Вищого господарського суду
України від 30 березня 2005 р. N 1/339н у справі за позовом ТОВ
"Інтеграл-М" до ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення відповідача
від 5 травня 2004 р. N 0000062630/0/п,
В С Т А Н О В И Л А:
У липні 2004 р. ТОВ "Інтеграл-М" подало до господарського
суду Луганської області позов до ДПІ у Жовтневому районі
м. Луганська про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення відповідача від 5 травня 2004 р.
N 0000062630/0/п. Вимоги мотивовані тим, що спірне
повідомлення-рішення відповідача не відповідає вимогам
законодавства.
Рішенням господарського суду Луганської області від
15 жовтня 2004 р. позов задоволено. Визнано недійсним податкове
повідомлення-рішення відповідача від 5 травня 2004 р.
N 0000062630/0/п, оскільки свідоцтво платника податку на додану
вартість контрагента позивача - приватного підприємства "Март" -
було анульовано за відсутності відомостей про набрання чинності
рішення Артемівського районного суду від 5 червня 2002 р. Крім
того, угоди між ТОВ "Інтеграл-М" і приватним підприємством "Март"
не були визнані недійсними в установленому порядку.
Постановою Луганського апеляційного господарського суду від
24 грудня 2004 р. вищевказане рішення суду скасовано. У
задоволенні позову відмовлено, так як у приватного підприємства
"Март" відсутнє право на складання податкових накладних у зв'язку
з скасуванням його установчих документів та свідоцтва платника
податку.
Постановою Вищого господарського суду України від
30 березня 2005 р. N 1/339н постанову Луганського апеляційного
господарського суду від 24 грудня 2004 р. скасовано, а рішення
господарського суду Луганської області від 15 жовтня 2004 р.
залишено без змін. Посилання зроблено на те, що визнання у
судовому порядку недійсними з моменту реєстрації установчих
документів платника податку і його свідоцтва як платника податку
на додану вартість не є підставою для визнання вчинених ним з
іншими суб'єктами господарювання юридично значимих дій, а укладені
договори ТОВ "Інтеграл-М" і приватним підприємством "Март" не були
визнані недійсними в установленому порядку.
Ухвалою Верховного Суду України від 9 червня 2005 р. порушено
провадження з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого
господарського суду України від 30 березня 2005 р. N 1/339н за
касаційною скаргою ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська, де
поставлено питання про скасування цієї постанови та припинення
провадження у справі.
Заслухавши доповідача, представника ТОВ "Інтеграл-М" та
перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських
справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга
підлягає частковому задоволенню з таких підстав:
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився
Вищий господарський суд України, виходив з того, що податок на
додану вартість у сумі 171668 грн. включено позивачем до
податкового кредиту з дотриманням вимог Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. Цей висновок
обґрунтовувався тим, що право на податковий кредит підтверджено
виписаними приватним підприємством "Март" податковими накладними,
які відповідають встановленим вимогам.
Проте з таким висновком погодитись не можна.
Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податковий кредит - це сума, на
яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання
звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
У відповідності з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього
Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не дозволяється включення до податкового
кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені
податковими накладними чи митними деклараціями.
Пунктом 18 Порядку заповнення податкової накладної,
затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 р.
N 165 ( z0233-97 ) (z0233-97)
, встановлено, що усі складені примірники
податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником
податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), та
скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.
Із матеріалів справи вбачається, що на підставі договорів від
3 вересня та 1 жовтня 2002 р. ТОВ "Інтеграл-М" отримало від
приватного підприємства "Март" бензин і дизельне паливо на
загальну суму 1030009 грн., у тому числі 171668 грн. податку на
додану вартість. На цю суму виписані приватним підприємством
"Март" податкові накладні (т. 1, а. с. 100-113).
Як встановлено судами, рішенням Артемівського районного суду
м. Луганська від 5 червня 2002 р., яке вступило в законну силу,
визнано недійсними установчі документи приватного підприємства
"Март" та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану
вартість з дня видачі. Також встановлено непричетність
Гвоздєва Ю.С. до створення, реєстрації та діяльності приватного
підприємства "Март" (т. 2, а. с. 32).
Згідно з вимогами ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
рішення
суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим
для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають
значення для вирішення спору.
У відповідності з актом ДПІ в Артемівському районі
м. Луганська від 22 серпня 2002 р. N 45 анульовано свідоцтво про
реєстрацію платника податку на додану вартість приватного
підприємства "Март" (т. 1, а. с. 96-97).
Наведене свідчить, що податкові накладні, видані приватним
підприємством "Март", підписані особами, які не належать до кола
осіб, наділених таким правом у визначеному законом порядку.
Таким чином, Вищий господарський суд України дійшов
помилкового висновку про те, що податкові накладні відповідають
вимогам ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. апеляційний господарський суд правильно визнав
позовні вимоги необґрунтованими.
У зв'язку з цим постанова Вищого господарського суду України
від 30 березня 2005 р. N 1/339н підлягає скасуванню, а постанова
Луганського апеляційного господарського суду від 24 грудня 2004 р.
- залишенню без змін.
Враховуючи викладене і керуючись статтями 111-17 - 111-20 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова палата у господарських справах
Верховного Суду України П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційну скаргу ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська
задовольнити частково.
Постанову Вищого господарського суду України від
30 березня 2005 р. N 1/339н скасувати, а постанову Луганського
апеляційного господарського суду від 24 грудня 2004 р. - залишити
без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.