Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого

Цуркана М.I.

Суддів:

Амєліна С.Є.

Гуріна М.I.

Кобилянського М.Г.

Юрченка В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Кіровоградського комунального підприємства (КП) "Теплоелектроцентраль" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції (ОДПI) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

у с т а н о в и л а :

У квітні 2005 року КП "Теплоелектроцентраль" звернулось в суд  з позовом  до Кіровоградської ОДПI про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000852600/0 від 21 квітня 2005 року, яким  податковим зобов'язанням з податку на  додану вартість визначено  суму у 102 750 грн., у тому числі  68 500,00 грн.  основного платежу та 34 250,00 грн.  штрафних санкцій.

Зазначали, що Кіровоградською  ОДПI  проведено позапланову документальну перевірку КП "Теплоелектроцентраль" на предмет дотримання підприємством вимог податкового та валютного законодавства, про що складено акт перевірки № 15/26-2010 від 19 квітня 2005 року, за змістом якого

встановлено порушення вимог п.п. 7.2.1, 7.2.4 п. 7.2,  та  п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , тобто зафіксовано факт завищення  у лютому 2004 року  податкового кредиту на суму 68 500,00 грн.

Посилаючись на те, що в його діях відсутні порушення вимог Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , а податкове рішення, прийняте за результатами розгляду акта перевірки,  не відповідає фактичним обставинам господарської операції -  позивач просив спірне рішення визнати недійсним.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 15 серпня 2005 року, залишеного без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04 жовтня 2005 року у задоволені позову відмовлено.

У касаційній скарзі КП "Теплоелектроцентраль", з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати та постановити нове про задоволення позову.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

За правилами  ст.159 КАС України (2747-15) , судове рішення повинно бути законним і обгрунтованим, тобто ухваленим відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судами встановлено, що за умовами договору купівлі-продажу та на підставі видаткової накладної №21 від 03.02.2004 р. (податкова накладна № 23 від 03.02.2004 р.) позивач отримав від  ТОВ "Агротехбуд" 122 т труб вартістю  411 000,00 грн., в тому числі 68 500,00 грн. ПДВ, віднісши суму податку на додану вартість до податкового кредиту.

Також встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 10.11.2003 р. визнані недійсними установчі документи ТОВ "Агротехбуд", а саме: протокол установчих зборів №1 від 12.11.2002 р.; статут ТОВ "Агротехбуд" від 12.12.2002 р. та установчий договір ТОВ "Агротехбуд" з моменту реєстрації; свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи ТОВ "Агротехбуд" від 23.12.2002 р., з моменту реєстрації; свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №39027673 з моменту внесення в реєстр платника податку на додану вартість.

Відмовивши у задоволенні позову, суд першої інстанції, а апеляційний суд погодившись з такими висновками, виходили з того, що податкова накладна №23 від 03.02.2004 р. є недійсною, оскільки заповнена особою, яка на момент видачі  не була платником податку, не мала реквізитів такого платника, а тому  включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені належно оформленими  податковими накладними  є порушенням  вимог  підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) та Порядку заповнення податкової накладної  затвердженого наказом ДПА України №469 від 08.10.1998 р.,  зареєстрованого Міністерством  юстиції України 28.10.98 р. за №691/3131 (z0691-98) .

Проте, повністю погодитись з такими висновками неможливо.

Як встановлено рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 10.11.2003 р., засновником та директором ТОВ "Агротехбуд" значився Рябчун О.К, який участі у створенні та діяльності підприємства не брав, жодних  документів товариства не підписував.

У той же час, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Агротехбуд" 23.12.2002 р. зареєстровано суб'єктом підприємницької діяльності, йому видано  свідоцтво платника податку за №39027673, а  на час укладення угоди купівлі-продажу від  10.11.2003 р. рішення суду не виконано, з Реєстру платників податку на додану вартість ТОВ "Агротехбуд" не був виключений.

За таких обставин, суд першої інстанції мав зазначити та обгрунтувати яким чином покупець міг знати про фіктивність фірми-продавця, встановити наявність чи відсутність вини позивача, яка є суттєвою обставиною для визначення йому фінансових санкцій, та повинен був перевірити фактичні податкові зобов'язання платника податку-продавця, виконання яких може  суттєво вплинути на  законність  віднесення сум ПДВ до податкового кредиту покупця.

Зазначені недоліки апеляційним  судом залишені поза увагою.

Оскільки неповне з'ясування дійсних обставин справи є порушенням норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи і не може бути усунено судом касаційної інстанції, то, відповідно із правилами ч.2 ст.227 КАС України (2747-15) , це є підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий судовий розгляд, в ході якого суд має врахувати викладене і прийняти рішення відповідно до вимог закону.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 223, 230 КАС України (2747-15) , колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Кіровоградського комунального підприємства  "Теплоелектроцентраль" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 15 серпня 2005 року та  постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04 жовтня 2005 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку визначеними ст.ст. 237 - 239 КАС України (2747-15) .