СУДОВА ПАЛАТА У ГОСПОДАРСЬКИХ СПРАВАХ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
19.04.2005
(витяг)
У липні 2003 р. державне підприємство "Науково-дослідний
інститут "Квант" (далі - ДПНДІ) звернулося до суду з позовом до
об'єднання підприємств "Українська Індустріальна Корпорація - І"
(далі - ОП)
про стягнення 1 млн 162 тис. 772 грн.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що відповідач
як комісіонер не виконав належним чином свої зобов'язання за
договором комісії від 5 грудня 2000 р., укладеним між сторонами, і
має заборгованість за розрахунками з позивачем як комітентом.
ОП позов не визнало, посилаючись на те, що ДПНДІ не виконало
належним чином договірні зобов'язання згідно із зазначеним
договором комісії.
Справа судами розглядалася неодноразово.
Після передачі Вищим господарським судом України справи на
новий розгляд до суду першої інстанції ОП звернулося до суду із
зустрічним позовом - про розірвання договору комісії від 5 грудня
2000 р., обґрунтовуючи його тим, що на порушення пункту 3.3.1
договору ДПНДІ надало довіреність для відбору товару та підписання
від імені ДПНДІ угод і контрактів фізичній особі - М., який не
перебував у трудових відносинах із ОП. Тому останнє як комісіонер
втратило можливість реалізувати весь товар та провести розрахунки
з комітентом і, таким чином, отримати комісійну винагороду.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 14 червня 2004 р. у
задоволенні позову ДПНДІ до ОП про стягнення 1 млн 162 тис.
772 грн відмовлено. Зустрічний позов задоволено: розірвано договір
комісії від 5 грудня 2000 р., укладений між сторонами; зобов'язано
ДПНДІ прийняти товар, що знаходиться у приміщенні ОП у м. Києві.
Київський апеляційний господарський суд постановою від
28 липня 2004 р. зазначене рішення суду в частині розірвання
договору комісії від 5 грудня 2000 р. скасував, провадження у
справі припинив у цій частині; в іншій частині рішення суду
залишив без зміни.
Постановою Вищого господарського суду України від 28 грудня
2004 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від
28 липня 2004 р. та рішення Господарського суду м. Києва від
14 червня 2004 р. скасовано, а справу передано на новий розгляд до
господарського суду першої інстанції.
Верховний Суд України ухвалою від 31 березня 2005 р. порушив
касаційне провадження з перегляду постанови Вищого господарського
суду України від 28 грудня 2004 р.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін,
дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи,
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України
визнала, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 161 ЦК ( 1540-06 ) (1540-06)
1963 р. зобов'язання
повинні виконуватися належним чином і в установлений строк
відповідно до вказівок закону, акта планування, договору, а при
відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно
ставляться.
Згідно п. 2.1 договору комісії від 5 грудня 2000 р. комітент
(ДЕНДІ) призначає комісіонера (ОП) своїм повноважним представником
і доручає йому на підставі виданого доручення (довіреності) право
представляти інтереси комітента перед компанією "Синь Ши Дай"
(далі - Компанія) у рамках виконання бартерної частини контракту
від 27 грудня 1997 р.
Пунктом 3.3.1 цього ж договору передбачено, що протягом
10 днів після його підписання ДПНДІ зобов'язане надати ОП
довіреність і направити на адресу Компанії відповідні документи,
які необхідні для виконання ОП зазначеного договору.
Однак довіреність на ім'я М. видана 23 листопада 2000 р.,
тоді як договір комісії укладений 5 грудня 2000 р. і факту надання
довіреності комісіонеру суди не встановили.
Згідно зі ст. 410 ЦК ( 1540-06 ) (1540-06)
1963 р. комісіонер не
вправі, якщо інше не передбачено договором, відмовитись від
виконання прийнятого доручення, за винятком випадків, коли це
викликано неможливістю виконання доручення або порушенням
комітентом договору комісії.
Комісіонер зобов'язаний письмово повідомити комітента про
свою відмову. Договір комісії зберігає свою чинність протягом двох
тижнів з дня одержання комітентом повідомлення комісіонера про
відмову від виконання доручення.
Висновок Вищого господарського суду України щодо відсутності
повідомлення комісіонера про відмову від виконання договору
комісії суперечить фактичним обставинам справи і спростовується
листом ОП від 28 липня 2003 р., якому суди дали належну оцінку.
Апеляційний суд на підставі ст. 410 ЦК ( 1540-06 ) (1540-06)
1963 р.
дійшов правильного висновку, що договір комісії від 5 грудня
2000 р. втратив свою чинність з 27 серпня 2003 р., та обґрунтовано
припинив провадження у справі в частині розірвання договору.
За таких обставин та керуючись ст. 111-19, ст. 111-20
ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова палата у господарських справах Верховного
Суду України касаційну скаргу ОП задовольнила; постанову Вищого
господарського суду України від 28 грудня 2004 р. скасувала, а
постанову Київського апеляційного господарського суду від 28 липня
2004 р. залишила в силі