ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
29.03.2005 N 14/87
Розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю
представників суб'єкта підприємницької діяльності Т.В.М. - В.Є.Ю.
та суб'єкта підприємницької діяльності С.Г.І. - С.Є.В., касаційну
скаргу суб'єкта підприємницької діяльності Т.В.М. у справі за
позовом суб'єкта підприємницької діяльності Т.В.М. до суб'єкта
підприємницької діяльності С.Г.І. про стягнення 27000 грн.,
В С Т А Н О В И Л А:
У лютому 2004 року суб'єкт підприємницької діяльності
Т.В.М. подав до господарського суду Дніпропетровської області
позов до суб'єкта підприємницької діяльності С.Г.І. про стягнення
27000 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що 1 січня 2003 року
сторони уклали договір суборенди приміщень по просп. К. Маркса, 66
у м. Дніпропетровську на строк до 31 вересня 2007 року. 1 квітня
2003 року позивач передав відповідачу 27000 грн. в рахунок
орендної плати, що підтверджується розпискою С.Г.І. Рішенням
господарського суду Дніпропетровської області від 21 жовтня
2003 року договір суборенди було розірвано. Відповідач відмовилась
повертати 27000 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
25 травня 2004 року відмовлено у задоволенні позову, оскільки
позивачем не представлено доказів, які б підтверджували отримання
відповідачем від позивача 27000 грн. у рахунок орендної плати.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 13 вересня 2004 року вищевказане рішення суду скасовано.
Провадження у справі припинено.
Постановою Вищого господарського суду України від 28 грудня
2004 року N 14/87 постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 13 вересня 2004 року залишено без змін.
Ці постанови мотивовані тим, що спір не підлягає розгляду в
господарських судах, оскільки розписка видана фізичною особою
фізичній особі.
Ухвалою Верховного Суду України від 3 березня 2005 року
порушено провадження з перегляду в касаційному порядку постанови
Вищого господарського суду України від 28 грудня 2004 року N 14/87
за касаційною скаргою приватного підприємця Т.В.М., де поставлено
питання про скасування цієї постанови, постанови
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13 вересня
2004 року і рішення господарського суду Дніпропетровської області
від 25 травня 2004 року та передачу справи на новий розгляд до
суду першої інстанції.
Заслухавши доповідача, представників сторін та перевіривши
матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного
Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з
таких підстав.
Висновок судів апеляційної та касаційної інстанцій про те, що
даний спір не підлягає розгляду в господарських судах, є
необґрунтованим.
У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 1 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю
господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних
прав і охоронюваних законом інтересів мають право звертатися, у
тому числі, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність
без створення юридичної особи і в установленому порядку набули
статусу суб'єкта підприємницької діяльності.
Статтею 12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
передбачено, що
господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при
укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів.
Судом встановлено, що 1 січня 2003 року між приватними
підприємцями Т.В.М. та С.Г.І. було укладено договір суборенди
нежитлового приміщення площею 60 кв. м по проспекту К. Маркса, 66
у м. Дніпропетровську. За умовами цього договору відповідач
повинна була надати позивачу приміщення у строк до 1 квітня
2003 року, а позивач зобов'язався оплачувати орендну плату в
розмірі 200 грн. за 1 кв. м не пізніше 5 числа кожного місяця (а.
с. 9).
Як вбачається з розписки від 1 квітня 2003 року, котра
міститься у матеріалах справи, С.Г.І. взяла в рахунок оплати за
оренду приміщення по просп. К. Маркса, 66 суму грошей - 27000 грн.
та зобов'язалась до 1 травня 2003 року повернути кошти Т.В.М. (а.
с. 8).
У довідці ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі
м. Дніпропетровська від 2 червня 2004 року N 06555 за результатами
перевірки діяльності позивача вказано, що згідно книги обліку
доходів та витрат до валових витрат у II кварталі 2003 року
включена сума 27000 грн. за оренду приміщення на підставі договору
суборенди від 1 січня 2003 року (а. с. 64).
Вищий господарський суд України не врахував, що висновки
апеляційного суду щодо підвідомчості спору зроблені без дотримання
вимог ст. ст. 32, 36, 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
і суперечать
ст. 1 ГПК України.
Справи між громадянами, які здійснюють підприємницьку
діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку
набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, у спорах, що
виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні
господарських договорів, підвідомчі господарським судам.
У зв'язку з цим постанова Вищого господарського суду України
від 28 грудня 2004 року N 14/87, постанова Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 13 вересня 2004 року і
рішення господарського суду Дніпропетровської області від
25 травня 2004 року підлягають скасуванню, а справа - передачі на
новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи слід врахувати наведене, з'ясувати
дійсні права та обов'язки сторін та в залежності від встановленого
вирішити спір згідно закону.
Враховуючи викладене і керуючись статтями 111-17 - 111-20 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова палата у господарських справах
Верховного Суду України П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності Т.В.М.
задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від 28 грудня
2004 року N 14/87, постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 13 вересня 2004 року і рішення
господарського суду Дніпропетровської області від 25 травня
2004 року скасувати, а справу - передати на новий розгляд до
господарського суду першої інстанції.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.