ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.01.2005 Справа N 8/203-04
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України
у складі: <...>
розглянувши касаційну скаргу відкритого акціонерного
товариства "Укрнафта" на постанову Вищого господарського суду
України від 16.11.2004 р. у справі за позовом Сумського обласного
відділення Фонду соціального захисту інвалідів до відкритого
акціонерного товариства "Укрнафта" в особі нафтогазовидобувного
управління "Охтирканафтогаз" про стягнення суми, встановила:
У травні 2004 р. Сумське обласне відділення Фонду соціального
захисту інвалідів (далі - Фонд) звернулося до господарського суду
Сумської області з позовом до ВАТ "Укрнафта" в особі
відокремленого підрозділу нафтогазовидобувного управління
"Охтирканафтогаз" (далі - Управління) про стягнення
896365,47 грн.
Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що відповідач, всупереч
вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності
інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
(далі - Закон), згідно з якою для
підприємств, установ і організацій встановлюється норматив робочих
місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від
загальної чисельності працюючих, не створив 77 робочих місць для
працевлаштування інвалідів і відповідно до ст. 20 Закону повинен
сплатити штрафні санкції за нестворені робочі місця у розмірі
896365,47 грн.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на
безпідставність позовних вимог.
Рішенням господарського суду Сумської області від
01.07.2004 р. позов задоволено, посилаючись на ст. 20 Закону
( 875-12 ) (875-12)
, згідно з якою підприємства (об'єднання), установи і
організації незалежно від форми власності і господарювання, де
кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом,
передбаченим частиною 1 статті 19 Закону, щороку сплачують
відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів
штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної
заробітної плати на відповідному підприємстві (об'єднанні), в
установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
01.09.2004 р. скасовано рішення господарського суду Сумської
області від 01.07.2004 р. та відмовлено у задоволенні позовних
вимог. Апеляційний суд виходив з того, що чинним законодавством на
суб'єктів господарювання покладено обов'язок створити робочі місця
для інвалідів, а не обов'язок щодо пошуку відповідної кількості
інвалідів та їх працевлаштування.
Постановою Вищого господарського суду України від
16.11.2004 р. скасовано постанову Харківського апеляційного
господарського суд від 01.09.2004 р. та залишено без змін рішення
господарського суду Сумської області від 01.07.2004 року.
16.12.2004 р. Верховним Судом України за касаційною скаргою
ВАТ "Укрнафта" порушено касаційне провадження з перегляду
постанови Вищого господарського суду України від 16.11.2004 року.
Скарга мотивується виявленням різного застосування Вищим
господарським судом України одного й того ж положення закону в
аналогічних справах.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін,
обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали
справи Судова палата вважає що касаційна скарга підлягає
задоволенню на таких підставах.
Скасовуючи постанову апеляційного суду та залишаючи в силі
рішення суду першої інстанції Вищий господарський суд обґрунтував
свою постанову тим, що відповідач не створив робочі місця для
інвалідів і повинен нести відповідальність за ст. 20 Закону
( 875-12 ) (875-12)
. Проте з такими висновками не можна погодитися.
Стаття 19 Закону про захист інвалідів ( 875-12 ) (875-12)
встановлює
для підприємств (об'єднань), установ і організацій (далі -
підприємства) нормативи робочих місць, призначених для
працевлаштування інвалідів.
Частиною першою статті 18 названого Закону ( 875-12 ) (875-12)
передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами
Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту
населення України, місцевими радами, громадськими організаціями
інвалідів (далі - органи працевлаштування інвалідів).
Робоче місце інваліда, згідно з п. 1 Положення про робоче
місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів (далі
- Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України
від 03.05.1995 р., N 314 ( 314-95-п ) (314-95-п)
зі змінами та
доповненнями, внесеними постановою. Кабінету Міністрів України від
10.01.2002 р., N 19 ( 19-2002-п ) (19-2002-п)
, - це окреме робоче місце,
або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в
установі та організації, незалежно від форм власності та
господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда.
Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно
відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів
відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією
підприємства за участю представників МСЕК, органів
Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів і введено
в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда (п. 3).
Підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для
інвалідів і включають їх до колективного договору (п. 5).
Таким чином, створеним робочим місцем є те, яке введено в дію
шляхом працевлаштування інваліда. Закон ( 875-12 ) (875-12)
зобов'язує
відповідача, відповідно до 4-х відсоткового нормативу, створити
робочі місця для праці інвалідів, зазначити їх у колективному
договорі і інформувати центри зайнятості, місцеві органи
соціального захисту населення та відділення Фонду соціального
захисту інвалідів, а органи працевлаштування - підібрати робоче
місце і працевлаштувати інваліда.
За ст. 19 Закону ( 875-12 ) (875-12)
керівники підприємств
(об'єднань), установ і організацій, незалежно від форми власності
і господарювання у разі незабезпечення зазначених нормативів
несуть відповідальність у встановленому законом порядку.
Позивач вимоги закону виконав. Згідно зі звітом про
зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2003 рік (а. с. 6),
передбачив 156 робочих місць для штатних працівників інвалідів,
створених відповідно 4-х відсотковому нормативу. Із них фактично
працювало тільки 79 осіб.
Господарські суди не звернули увагу на те, що обов'язок
відповідача створити робочі місця для інвалідів не супроводжується
його обов'язком їх працевлаштувати і не з'ясували чи вживалися
заходи органами працевлаштування, визначені у ст. 18
Закону ( 875-12 ) (875-12)
, щодо працевлаштуваню інвалідів на робочі місця
в Охтирканафтогаз, їх чисельність, з чиєї вини направлені інваліди
не були працевлаштовані, або їм було відмовлено у працевлаштуванні
на вакантні посади.
При неповно з'ясованих фактичних обставинах справи, що мають
значення для справи постановлені судові рішення є незаконними і
підлягають скасуванню з направленням справі на новий судовий
розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 111-17 - 111-20 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова палата
П О С Т А Н О В И Л А:
касаційну скаргу ВАТ "Укрнафта" задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від
16.11.2004 р., постанову Харківського апеляційного господарського
суду від 01.09.2004 р. та рішення господарського суду Сумської
області від 01.07.2004 р. скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.