ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
11.01.2005 Справа N 6/203
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України
у складі: <...>
за участю представників: <...>
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
ЗАТ "Південний елеватор", В С Т А Н О В И Л А:
У травні 2004 р. Миколаївське обласне відділення Фонду
України соціального захисту інвалідів звернулось до господарського
суду Миколаївської області з позовом до ЗАТ "Південний елеватор"
про стягнення 11103 грн. 68 коп. боргу. Позовні вимоги мотивовані
тим, що відповідачем на порушення ст. 19 Закону України "Про
основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
не
виконано норматив із створення семи робочих місць для забезпечення
працевлаштування інвалідів. У зв'язку з цим позивач просив
стягнути вказану вище суму штрафних санкцій.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від
17 червня 2004 р. позов задоволено. Стягнуто з відповідача на
користь позивача 11103 грн. 68 коп. боргу (а. с. 13).
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
21 липня 2004 р. вказане вище рішення суду залишено без змін
(а. с. 45 - 47).
Постановою Вищого господарського суду України від 19 жовтня
2004 р. N 6/203 рішення господарського суду Миколаївської області
від 17 червня 2004 р. та постанову Одеського апеляційного
господарського суду від 21 липня 2004 р. залишено без змін
(а. с. 75 - 77).
Це рішення та постанови обґрунтовані посиланням на статті 19,
20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в
Україні" ( 875-12 ) (875-12)
. Зазначено також, що сплата штрафу за
нестворені робочі місця не ставиться у залежність від обставин, з
яких інвалід не працює на підприємстві.
Ухвалою Верховного Суду України від 16 грудня 2004 р.
порушено провадження з перегляду в касаційному порядку постанови
Вищого господарського суду України від 19 жовтня 2004 р. N 6/203
за касаційною скаргою ЗАТ "Південний елеватор", де поставлено
питання про скасування цієї постанови, постанови Одеського
апеляційного господарського суду від 21 липня 2004 р. і рішення
господарського суду Миколаївської області від 17 червня 2004 р. та
передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Посилання зроблені на порушення норм матеріального права та
невідповідність оскарженої постанови рішенням Верховного Суду
України.
Заслухавши доповідача, представників сторін та перевіривши
матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного
Суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає
задоволенню на таких підставах.
Статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності
інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
встановлено для підприємств
(об'єднань), установ і організацій нормативи робочих місць для
забезпечення працевлаштування інвалідів.
Згідно з ч. 1 ст. 18 цього Закону ( 875-12 ) (875-12)
працевлаштування
інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України,
Міністерства соціального захисту населення України, місцевими
радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів
(далі - органи працевлаштування інвалідів).
Відповідно до п. 1 Положення про Фонд соціального захисту
інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від
26 вересня 2002 р. N 1434 ( 1434-2002-п ) (1434-2002-п)
, у складі Мінпраці діє
Фонд соціального захисту інвалідів.
Пунктом 3 цього Положення ( 1434-2002-п ) (1434-2002-п)
передбачено, що
одним з основних завдань Фонду є здійснення контролю за
додержанням підприємствами, установами і організаціями всіх форм
власності і господарювання нормативів робочих місць для
забезпечення працевлаштування інвалідів.
Відповідно до пп. 3 п. 4 та пп. 3 п. 5 зазначеного Положення
( 1434-2002-п ) (1434-2002-п)
Фонду надано право здійснювати контроль за
своєчасним перерахуванням підприємствами сум штрафних санкцій за
недодержання ними нормативів робочих місць для працевлаштування
інвалідів та проводити перевірки підприємств щодо додержання ними
нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування
інвалідів.
Частиною 2 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної
захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
встановлено, що
відповідальність за незабезпечення вказаних нормативів несуть
керівники підприємств.
Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону ( 875-12 ) (875-12)
підприємства, де
кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом,
щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту
інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі
середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за
кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Аналіз наведених вище положень законодавства про соціальний
захист інвалідів свідчить про те, що обов'язок підприємства щодо
створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його
обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені
робочі місця. Такий обов'язок покладено на органи
працевлаштування, перелічені в ч. 1 ст. 18 Закону України "Про
основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
.
Суди усіх інстанцій встановили, що ЗАТ "Південний елеватор" у
2003 р. повинно було створити 9 робочих місць для інвалідів. Проте
всупереч викладених норм Закону України "Про основи соціальної
захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
не було досліджено
питання, чи були ці місця створені в зазначеній кількості, чи лише
в кількості двох місць, на яких фактично працювали інваліди. При
цьому судами не взято до уваги доводи відповідача стосовно того,
що відповідно до Наказу голови правління ЗАТ "Південний елеватор"
від 6 грудня 1992 р. N 143 внесені доповнення до штатного розкладу
товариства і було створено (пристосовано) 7 робочих місць
робітника на низькокваліфікованих ручних роботах у сільському
господарстві для працевлаштування інвалідів. Крім того, про
створення робочих місць для працевлаштування інвалідів
відповідачем було повідомлено управління праці та соціального
захисту населення Снігурівської районної державної адміністрації,
Снігурівський районний центр зайнятості, Снігурівська громадська
організація інвалідів та Миколаївське обласне відділення Фонду
України соціального захисту інвалідів. Однак жодним органом
працевлаштування інвалідів не було направлено інвалідів для їх
працевлаштування на ЗАТ "Південний елеватор" (а. с. 29 - 37). З
урахуванням зазначеного судові рішення у справі підлягають
скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої
інстанції.
При новому розгляді справи слід належно оцінити докази, що
мають значення для вирішення спору по суті, всебічно і повно
перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення
сторін, та, враховуючи зазначені вище обставини і вимоги
законодавства, прийняти законне та обґрунтоване судове рішення.
Враховуючи викладене і керуючись статтями 111-17 - 111-20 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова палата у господарських справах
Верховного Суду України П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційну скаргу ЗАТ "Південний елеватор" задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від 19 жовтня
2004 р. N 6/203, постанову Одеського апеляційного господарського
суду від 21 липня 2004 р. та рішення господарського суду
Миколаївської області від 17 червня 2004 р. скасувати, а справу
передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.