№ К-7363/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Карася О.В., Костенка М.I., Пилипчук Н.Г., Шипуліної Т.М.

при секретарі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу

Павлушку Р.С.

Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку

на постанову

Донецького апеляційного господарського суду від 24.01.05

у справі

№ 2/442 а

господарського суду

Донецької області

за позовом

Відкритого акціонерного товариства "Акціонерно-комерційний банк "Капітал"

до

Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку

про

визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області 09.12.2004 р., залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 24.01.2005 р., позов задоволено:  визнано недійсними податкові повідомлення-рішення СДПI у м. Донецьку від 24.03.2004р. № 0000070828/0/7264/10/08-41-3, від 28.05.2004р. № 0000070828/1/14130/10/08-41-3, від 16.04.2004р. № 0000070828/2/23167/10/08-41-3 про визначення ВАТ АКБ "Капітал" податкового зобов'язання за платежем з пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 2 669 039,00 грн.

Судові рішення вмотивовані тим, що позивач не допустив порушення встановленого ст.2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (185/94-ВР) терміну відстрочення поставки послуг за договором міжнародного фінансового лізингу від 20.04.2000 р., укладеним між фірмою-нерезидентом "АМ-DON Internatіonal Co Ink" / США /, як лізингодавцем, та позивачем, як лізингоодержувачем, у зв'язку з чим передбачені статтею 4 цього Закону підстави для нарахування пені відсутні.

В касаційній скарзі СДПI по роботі з ВПП у м. Донецьку просить скасувати постановлені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення як необгрунтовану.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.04.2000 р. між фірмою-нерезидентом "АМ-DON Internatіonal Co Ink" та позивачем був укладений договір міжнародного  фінансового лізингу, згідно умов якого позивач прийняв на умовах фінансового лізингу строком на 20 років у платне володіння та користування нежитловий будинок № 52-а по вул. Артема в м. Києві / пункти 1.1, 3.1 договору /. На виконання цього договору позивач 18.05.2000 р. сплатив перший лізинговий платіж в сумі 230 370,00 доларів США, у тому числі 215 778,92 долари США - відшкодування вартості об'єкту лізингу та 14 591,08 доларів США - винагорода лізингодавця.

Згідно акту від 17.07.2000 р. об'єкт лізингу був переданий  позивачу.

Відповідно до пункту 4.1 Iнструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 р. № 136 / зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.05.1999 р. за № 338/3631 (z0338-99) /, на який в силу статті 11 та статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" (15-93) покладено функції головного органу валютного контролю в державі, одержання ліцензії потребують лише ті лізингові операції резидентів, які здійснюються на умовах, коли відстрочення поставки об'єкта лізингу в Україну перевищує 90 календарних днів з моменту виставлення векселя, здійснення авансового платежу чи платежу на користь нерезидента - лізингодавця при використанні акредитивної форми розрахунків.

Пунктом 4.4. цієї Iнструкції встановлено, що банк знімає з контролю лізингову операцію, при здійсненні якої резидент виступає лізингоодержувачем, після пред'явлення останнім документа, що засвідчує поставку нерезидентом об'єкту лізингу.

З огляду на встановлені обставини справи щодо знаходження об'єкту лізингу на території України, дати сплати позивачем лізингового платежу та дати отримання ним від лізингодавця об'єкту лізингу суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність з боку позивача порушення передбаченого статтею 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (185/94-ВР) , а відтак і про недійсність спірних податкових повідомлень-рішень.

При цьому суди попередніх інстанцій огрунтовано виходили з того, що за своєю правовою природою операція з передачі позивачу в платне користування нежитлового будинку № 52-а по вул. Артема в м. Києві, як така, що відповідає умовам, передбаченим пунктом 1 частини 1, пунктом 3 частини 2 ст.4 Закону України "Про лізинг" (723/97-ВР) в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 11.12.2003 р. № 1381-IУ (1381-15) , є операцією з міжнародного фінансового лізингу.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги стосовно неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) ,

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.01.2005 р.- без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .