ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.07.2004 Справа N 355/11-03
(скасовано постанову ВГСУ)
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у
складі:
Головуючого судді,
суддів;
за участю представників колективного підприємства "ХХХ" -
присутній та приватного підприємця А.А.А. - присутній,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
колективного підприємства "ХХХ" в особі відокремленого
структурного підрозділу Н-ського спеціалізованого управління по
будівництву і інженерним комунікаціям,
встановила:
У серпні 2003 року колективне підприємство "ХХХ" в особі
відокремленого структурного підрозділу Н-ського спеціалізованого
управління по будівництву і інженерним комунікаціям звернулось до
суду з позовом про зобов'язання приватного підприємця А.А.А.
звільнити орендовані приміщення площею 24 кв. м та 180, 6 кв. м і
передати їх позивачу.
На виконання ухвали суду від 19 серпня 2003 року позивач надав
уточнення до позовної заяви, де просив суд зобов'язати відповідача
звільнити приміщення площею 24 кв. м та 180, 6 кв. м за договорами
оренди № 2 і № 3 від 2 січня 2003 року, розташовані в м. Б-а, по
вул. З-я, 99 і передати їх позивачу в зв'язку з закінченням
терміну дії договорів.
Рішенням господарського суду Київської області від 8-16 жовтня
2003 року позов задоволено. Зобов'язано відповідача в термін до 16
листопада 2003 року звільнити орендовані приміщення загальною
площею 204, 6 кв. м, які належать позивачу та розташовані по вул.
З-я, 99 у м. Б-а. Рішення мотивовано тим, що відповідно до ст. 27
Закону України "Про оренду державного та комунального майна"
( 2269-12 ) (2269-12)
закінчення строку дії договору оренди тягне за собою
обов'язок орендаря повернути орендодавцеві об'єкт оренди на
умовах, зазначених у договорі оренди. Оскільки договори від 2
січня 2003 року №№ 2 і 3 закінчили дію 30 червня 2003 року, а
позивач відмовляється від їх продовження, то відповідач
зобов'язаний повернути орендовані приміщення (а.с. 110-114).
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24
грудня 2003 року вищевказане рішення суду скасовано. У задоволенні
позову відмовлено (а.с. 182-184).
Постановою Вищого господарського суду України від 7 квітня 2004
року № Х3 постанову Київського апеляційного господарського суду
від 24 грудня 2003 року залишено без змін. Посилання зроблено на
те, що договори оренди № 2 і № 3 від 2 січня 2003 року з
урахуванням положень ст. 153 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
є неукладеними,
оскільки сторонами не досягнуто згоди по всіх істотних умовах.
Зокрема, не підписано протоколи розбіжностей та не дотримано
положень ст. 10 Закону України "Про оренду державного та
комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
. Договір оренди № 1 від 3 січня
2001 року не припинив своєї дії 31 грудня 2002 року у зв'язку з
закінченням терміну, на який він був укладений, оскільки в силу ч.
2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального
майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
у разі відсутності заяви однієї із сторін про
припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця
після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим
на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені
договором (а.с. 182-184).
Ухвалою Верховного Суду України від 1 липня 2004 року порушено
провадження з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого
господарського суду України від 7 квітня 2004 року № Х3 за
касаційною скаргою колективного підприємства "ХХХ" в особі
відокремленого структурного підрозділу Н-ського спеціалізованого
управління по будівництву і інженерним комунікаціям, де поставлено
питання про скасування цієї постанови, постанови Київського
апеляційного господарського суду від 24 грудня 2003 року та
залишення без змін рішення господарського суду Київської області
від 8-16 жовтня 2003 року. Посилання зроблені на порушення норм
матеріального права, невідповідність оскарженої постанови
положенням Конституції України та рішенням Верховного Суду
України.
Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, та
перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських
справах Верховного Суду України дійшла висновку, що касаційна
скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Вищий господарський суд України, залишаючи без змін постанову суду
апеляційної інстанції, виходив з того, що договір оренди № 1 від 3
січня 2001 року не припинив своєї дії 31 грудня 2002 року у
зв'язку з закінченням терміну, на який він був укладений, оскільки
в силу ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та
комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
у разі відсутності заяви однієї із
сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом
одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається
продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були
передбачені договором.
Висновки, зроблені в постанові касаційної інстанції, не
ґрунтуються на матеріалах справи та протирічать вимогам закону.
Як вбачається з матеріалів справи, 3 січня 2001 року між
колективним підприємством "ХХХ" в особі відокремленого
структурного підрозділу Н-ського спеціалізованого управління по
будівництву і інженерним комунікаціям (далі - позивач) та
приватним підприємцем А.А.А. (далі - відповідач) був укладений
договір оренди № 1, згідно якого позивач передає, а відповідач
приймає нежитлове приміщення загальною площею 38 кв. м по вул.
З-я, 99 у м. Б-а на термін до 31 грудня 2001 року. Передача
орендованого приміщення оформлена актом приймання-передачі,
підписаного представниками сторін (а.с. 7-8).
Додатковою угодою № 1 від 11 вересня 2001 року сторони внесли
зміни до договору № 1 від 3 січня 2001 року, якими позивач
передає, а відповідач приймає додаткову площу нежитлового
приміщення по вул. З-я, 99 загальною площею 166, 6 кв. м і 38 кв.
м по договору оренди № 1, а всього 204, 6 кв. м зі сплатою
орендної плати 307 грн. щомісяця з терміном дії з 31 вересня по 31
грудня 2001 року (а.с. 9).
2 січня 2002 року сторони уклали додаткову угоду № 2 до договору
оренди № 1 від 3 січня 2001 року, змінивши лише п. 3.4 договору,
яким встановлено строк дії договору до 31 грудня 2002 року (а.с.
10).
У відповідності з ст. 260 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
у разі продовження
користування майном після закінчення строку договору при
відсутності заперечень з боку наймодавця договір вважається
поновленим на невизначений строк і кожна з сторін вправі в
будь-який час відмовитись від договору, попередивши про це другу
сторону за один місяць.
Частиною 4 статті 1 Закону України "Про оренду державного та
комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
передбачено, що оренда майна інших
форм власності може регулюватись положеннями цього Закону
( 2269-12 ) (2269-12)
, якщо інше не передбачено законодавством та договором
оренди.
Із довідки Київського обласного управління статистики № ХХХ1
вбачається, що Н-ське спеціалізоване управління по будівництву і
інженерним комунікаціям є структурним підрозділом колективного
підприємства "ХХХ" та має колективну форму власності (а.с. 28).
Згідно з п. 3.4 договору № 1 договір вважається продовженим, якщо
за один місяць до закінчення строку договору не буде заявлено
однією з сторін про відмову від цього договору чи його перегляд.
Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що сторони не мали
наміру продовжувати договір № 1 на попередніх умовах та почали
його перегляд. Дана обставина підтверджується тим, що вони
приступили до укладення договорів №№ 2 і 3 від 2 січня 2003 року
(а.с. 12-14, 15-17).
У відповідності з ч. 1 ст. 12 Закону України "Про оренду
державного та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
договір оренди
вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх
істотних умов. Проте, сторони при укладенні договорів №№ 2 і 3 не
досягли згоди щодо таких істотних умов договору, як його термін та
страхування орендарем взятого ним в оренду майна. Про це свідчать
протоколи розбіжностей до договорів оренди від 2 січня 2003 року
№№ 2 і 3, які не підписані орендодавцем (а.с. 18-19, 23, 43-44).
Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та
комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
у разі закінчення строку дії
договору оренди орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві
об'єкт оренди.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про
зобов'язання відповідача звільнити орендовані приміщення.
З урахуванням наведеного касаційну скаргу колективного
підприємства "ХХХ" в особі відокремленого структурного підрозділу
Н-ського спеціалізованого управління по будівництву і інженерним
комунікаціям слід задовольнити - постанову Вищого господарського
суду України від 7 квітня 2004 року № Х3 та постанову Київського
апеляційного господарського суду від 24 грудня 2003 року
скасувати, а рішення господарського суду Київської області від
8-16 жовтня 2003 року залишити в силі.
Враховуючи викладене і керуючись статтями 111-17-111-20 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова палата у господарських справах
Верховного Суду України
постановила:
Касаційну скаргу колективного підприємства "ХХХ" в особі
відокремленого структурного підрозділу Н-ського спеціалізованого
управління по будівництву і інженерним комунікаціям задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від 7 квітня 2004
року № Х3 та постанову Київського апеляційного
господарського суду від 24 грудня 2003 року скасувати, а рішення
господарського суду Київської області від 8-16 жовтня 2003 року
залишити в силі.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.