ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.06.2004 Справа N 25/22
(скасовано постанову ВГСУ)
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у
складі:
головуючого,
суддів,
за участі представників
позивача: присутній,
відповідача: присутній,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у м. Маріуполі на постанову Вищого
господарського суду України від її лютого 2004 року у справі за
позовом Відкритого акціонерного товариства "МК "А" (далі -
Комбінат) до Державної податкової інспекції у м. Маріуполі (далі
-Інспекція) та Управління Державного казначейства в Донецькій
області (далі - Управління) про зобов'язання повернути з
державного бюджету України надмірно сплачений податок на прибуток
в сумі 20 379 000 грн.,
встановила:
З позовом до Господарського суду Донецької області Товариство
звернулося 29 грудня 2002 року, мотивувавши заявлену позовну
вимогу тим, що воно є підприємством гірничо-металургійного
комплексу, на яке поширює свою дію Закон України "Про подальший
розвиток гірничо-металургійного комплексу" ( 2975-14 ) (далі Закон
про ГМК). Відповідно до статті 3 названого Закону зазначені
підприємства 50 відсотків суми нарахованого податку на прибуток
справляють до Державного бюджету України, а решта 50 відсотків -
на окремий спеціальний рахунок, відкритий в органах Державного
казначейства України, з метою направлення їх для реалізації
інвестиційних проектів. Оскільки порядок справляння частини
податку на вказаний спеціальний рахунок законодавчо визначений не
був до 14 листопада 2002 року, то до цієї дати Товариство змушене
було весь податок на прибуток за ставкою 30% сплавляти до
Державного бюджету України. А вимога про зарахування 50 відсотків
сплаченого податку на відкритий Товариством спеціальний рахунок
залишена без задоволення всупереч положенню пункту другого статті
50 Бюджетного кодексу України, згідно з яким Державне казначейство
України здійснює бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать
Державному бюджету України, і за поданням органів стягнення
здійснює повернення коштів, що були помилково або зайво сплачені
до бюджету. Крім того відповідно до пункту 15.3.1. статті 15
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (далі - Закон про погашення зобов'язань платників
податків) переплати з податків повертаються з бюджету за заявами
платників податків, що подані не пізніше 1095 дня наступного за
днем здійснення такої переплати.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 16 вересня 2003
року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного
господарського суду від 18 листопада 2003 року, позов задоволено.
Оскарженою постановою від 11 лютого 2004 року Вищий господарський
суд України рішення суду першої інстанції та апеляційну постанову
залишив без змін.
Інспекція просить постанову Вищого господарського суду України
скасувати, мотивуючи касаційну скаргу неправильним застосуванням
судом касаційної інстанції норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін,
розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши
матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного
Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з
таких підстав.
Залишаючи без змін постанову апеляційного суду, якою підтверджено
законність рішення суду першої інстанції про задоволення позову,
Вищий господарський суд України виходив з того, що 50% податку на
прибуток в сумі 27146200 грн., що сплатив Комбінат до Державного
бюджету України, а не на спеціальний відкритий в Управлінні
рахунок, є помилково і надміру сплаченим, а тому на підставі
підпункту 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону про погашення
зобов'язань платників податків ( 2181-14 ), пункту 21.3 статті 21
Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) та статті 3 Закону про ГМК
( 2975-14 ) він підлягає
поверненню з відповідного бюджету протягом 10 робочих днів з
моменту отримання податковим органом відповідної заяви платника
податку або зарахуванню на зменшення платежів до цього бюджету
майбутніх періодів, за вибором платника податку, в разі, якщо не
минув строк позовної давності, встановлений законодавством.
Доводи касаційної скарги про те, що зазначена сума податку на
прибуток не є ні помилково, ні надмірно сплаченою, відповідають
встановленим господарськими судами апеляційної та першої інстанцій
фактичним обставинам справи і ґрунтуються на чинному законодавстві
про оподаткування. Комбінат сплатив до бюджету податок на прибуток
за ставкою 30%, що встановлена Законом України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ). Передбачений статтею 3 Закону
про ГМК ( 2975-14 ) порядок сплати підприємствами
гірничо-металургійного комплексу податку на прибуток, а саме - 50%
суми нарахованого податку за ставкою 30% справляти до загального
фонду бюджету України, а решта 50% - на окремий спеціальний
рахунок, суперечить положенням:
- статті 1 Закону України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ),
згідно з якою ставки, механізм справляння податків і зборів
(обов'язкових платежів) і пільги щодо оподаткування не можуть
встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім
законів про оподаткування. Закон про ГМК ( 2975-14 ) до законів
про оподаткування не відноситься;
- статті 1 Закону України "Про порядок встановлення ставок
податків і зборів (обов'язкових платежів), інших елементів
податкових баз, а також пільг щодо оподаткування" ( 171-14 ), в
якій міститься аналогічне положення;
- статтям 15, 16 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ), відповідно до яких податок сплачується
до бюджету, а його ставки, пільги щодо податку, об'єкт
оподаткування, порядок обчислення оподатковуваного прибутку,
строки і порядок сплати та зарахування податку до бюджетів можуть
встановлюватися та змінюватися лише шляхом внесення змін до цього
Закону.
Відтак, ухвалені у справі рішення судів всіх інстанцій грунтуються
на неправильному застосуванні норм матеріального права і
підлягають скасуванню як незаконні, а справа - передачі на новий
розгляд.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої
інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно
з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно
оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і
вирішення спору по суті, встановити дійсні права і обов'язки
сторін, і в залежності від встановленого правильно застосувати
норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та
ухвалити законне і обґрунтоване рішення.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 111-17 - 111-20
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Судова
палата у господарських справах Верховного Суду України
постановила:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Маріуполі
задовольнити, постанову Вищого господарського суду України від 11
лютого 2004 року, постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 18 листопада 2003 року та рішення
Господарського суду Донецької області від 16 вересня 2003 року
скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду
першої інстанції.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.